Ці діти народилися і ще не бачили своїх татусів. Їхні батьки — захисники Маріуполя — зараз у полоні
Валерія, Ренат та Аліса народилися наприкінці літа 2022 року. Вони — діти захисників Маріуполя. Малята ще не бачили своїх татусів, бо ті вже вісім місяців знаходяться у ворожому полоні, з середини травня 2022 року. Вони мріяли бути поруч з дружинами у пологових будинках при народженні своїх дітей, але сталося 24 лютого — день, який зруйнував всі плани на щасливе майбутнє.
Редакція Свої.City сподівається, що бійців найближчим часом звільнять і вони зможуть обійняти найрідніших.
У Лєрочки татусеві очі, носик, губи і навіть ямочки
Доньці Марії та Станіслава Зімарєвих чотири місяці. Маленька Лєрочка ще не бачила свого батька — він захисник Маріуполя і у середині травня з іншими побратими вийшов з “Азовсталі”. Відтоді боєць Національної гвардії України перебуває у полоні.
Марія і Станіслав
Марія і Станіслав познайомилися взимку 2017. Обидва жили у Знам'янці Кіровоградської області.
“Влітку 2020-го ми стали парою. Це для мене було зовсім неочікувано: Стас був у іншому місті, постійно їздив на ротації. В один з днів серпня він приїхав у відпустку і запропонував вийти прогулятися, так і почалася наша історія — зі звичайної прогулянки по нашому рідному місту”.
Одружилися майже через рік. Про вагітність молодята дізналися у січні — до ротації Станіслава у Маріуполь залишалося менше місяця.
“Стас був дуже радий, він навіть казав, що тепер почав мене ще більше любити, тому що я народжу йому дитину”.
Дівчинка побачила світ 28 серпня 2022 року.
“Так вийшло, що їм'я я обирала сама. Якось сиділа і в голову прийшло це ім'я. Валерія Станіславівна — як на мене, це дуже гарно звучить”.
Доньці захисника Маріуполя зараз 4 місяці. А її татові 22 роки виповнилося на “Азовсталі” під час нескінченного бомбардування ворожої авіації.
Доньці Станіслава і Марії зараз чотири місяці
“Він військовий ще з 18-ти років. Стаса забрали в армію і він навіть не встиг закінчити навчання. Після чотирьох місяців строкової служби Стас вирішив підписати контракт, який мав би закінчитися 27 серпня 2022 року. Він цього дуже чекав, щоб нарешті бути зі мною і дитиною поруч щодня. Бо бути військовим — це майже не бачитися з родиною. І я хотіла, щоб коханий нарешті пішов з армії, а вийшло, що чекаю його вже майже рік”.
Стас Зімарєв
Військовий був з 8 лютого на ротації в Піонерському, це під Маріуполем. Після повномасштабного вторгнення Станіслав дружині майже нічого не розповідав, щоб вона не хвилювалася. Після 28 лютого зник, але через кілька днів зателефонував, сказав, що живий. Ще до 16 березня пару разів телефонував, а потім перестав.
“Сьомого квітня мені подзвонили і сказали, що Стас безвісти зниклий, так як не виходив на зв'язок. Я постійно намагалась дізнатися хоч щось через його побратимів, які, коли були у Маріуполі, мали змогу зв'язатися зі своїми рідними, але все було марно. А потім я отримала звістку, що мій чоловік "легкий трьохсотий". Як я зраділа цій звістці: нехай поранений, але живий!"
18 травня Станіслав Зімарєв вийшов з “Азовсталі”. До жовтня Марія не знала, що з її чоловіком. А потім хлопці, яких обміняли, казали, що з ним все добре, бо після поранення боєць не міг вставати і ходити.
“У грудні стався черговий обмін і на свободу вийшли хлопці з частини мого чоловіка, з якими Стас був разом у полоні. Через них він передав, що любить і сумує, і дуже хоче побачити доньку, що настрій в нього позитивний, не падає духом і дуже сильно чекає на зустріч із нами.
У січні минулого року ми ще були разом у Кривому Розі такими щасливими, жили разом, прокидались кожен ранок і були поряд. Нам для щастя більше нічого не було потрібно, бо ми були одне в одного. Постійно готували разом вечерю, сперечалися, хто з якого боку буде спати, дивилися кожен вечір фільми, чекали нашу дитину і планували весь рік наперед. Але це все обірвалося, і життя зараз — це суцільний біль, котрий ані на мить не вщухає. Моя єдина мрія зараз, щоб коханий нарешті повернувся до нас і взяв на руки свою маленьку копію. У Лєрочки його очі, його носик, його губи і навіть його ямочки, котрі я дуже сильно люблю”.
Аліса народилася в один день з татом
У подружжя Анастасії і Владислава з Кривого Рогу двоє донечок — старшій Ніколь 3,9 років, молодшій Алісі 4 місяці. Анастасія і Владислав познайомилися ще у дитинстві, але, за словами Насті, і подумати не могли, що у майбутньому одружаться і стануть сенсом життя один для одного.
Владислав і Анастасія
Владислав з кінця 2019-го служить за контрактом у військовій частині 3011 Національної гвардії України.
“Восьмого лютого він поїхав на ротацію до Маріуполя. Влад не дуже цього хотів, бо ми вже знали, що вдруге станемо батьками. Ім’я вигадали разом. Аліса — нам обом сподобалося. Коханий мріяв залишитися і бути поряд зі мною, адже я недобре почувалася під час вагітності. До повномасштабного вторгнення ми майже щодня спілкувалися телефоном. Влад дуже переживав за мене та за донечку. Дуже сумував і постійно казав: “Скоріше б пройшов час і я повернусь, та будемо народжувати разом”.
Та доля склалася не так, як вони мріяли. Пекло у Маріуполі. Пекло на “Азовсталі”. І 8 місяців пекла у полоні.
“У полоні йому виповнилося 23 роки. Пологи були дуже важкі, мені не вистачало підтримки коханого. Після пологів у мене деякий час була депресія, що я залишилась зовсім одна з двома маленькими дітьми. Влад не знає, що донька народилася з ним в один день. Аліса, яка так сильно схожа на батька”.
Після виходу з “Азовсталі” Анастасія нічого не знала про коханого: де він знаходиться, у якому стані.
“Третього листопада відбувся обмін і один з хлопців знайшов мене у соцмережі. Він розповів, що з моїм чоловіком все добре, він мріє познайомитись з донечкою та дуже сумує за нами. Я роблю все можливе, щоб повернути його додому: разом з іншими рідними захисників Маріуполя влаштовуємо мирні акції на підтримку полонених і будемо продовжувати боротися за них, доки кожен боєць не повернеться додому!”
Фото Рената вдалося передати батькові у полон
Альона і Володимир знайомі більше десяти років, вони навчалися у паралельних класах в одній з маріупольських шкіл. Про те, що в родині буде друга дитина, подружжя дізналося у січні 2022 року.
Володимир і Альона
Ренат — бажана дитина. Нещодавно йому виповнилося 4 місяці, а його батько перебуває у полоні в Оленівці вдвічі більше.
“Володимир влітку 2019 року почав служити в НГУ 3057. Ми одразу зрозуміли, що відбувається. Тоді я востаннє побачила чоловіка, а зв’язок з ним перервався після 15 березня. Більше двох тижнів ми не знали, де він і чи живий, так само і Вова не знав, що зі мною та на той момент 6-річним сином Артемом. А потім стало відомо, що дорогою на “Азовсталь” він отримав контузію, осколкове поранення в ногу, руку і голову”.
Поїхати з Маріуполя Альоні з Артемом не вдавалося довгий час.
Альона з синами
“На початку травня, щоб зберегти дитину, мене відвезли до Донецька. Там у лікарні я і дізналася, що у нас буде син і повідомила про це коханому. Потім повернулася до Маріуполя і лише 22 травня з Артемом нарешті поїхали. Нам пощастило: люди які виїжджали на машині, взяли нас. Десять діб ми добиралися до Києва".
7 вересня у одному з пологових будинків Києва народився Ренат. Ім’я для сина вигадав Володимир, поки був на “Азовсталі”.
Свої в Telegram 
