DOMA — Донецьк і Маріуполь. У Києві друзі-журналісти відкрили кав’ярню, де є грецька випічка

Знайомі ще з мирних часів, а потоваришували після великої війни

У Донецьку Світлана працювала власною кореспонденткою телеканалу “1+1”. Геннадій в Маріуполі — журналістом, а в столиці був шеф-редактором на телеканалах "Інтер" та НТН.

“Ми познайомилися, коли Гена приїздив до нас в офіс в Донецьку, ще на початку журналістської кар'єри. Але працював з нами недовго. В 2006 році Гена поїхав до Києва. А я залишалася в Донецьку, висвітлювала новини. В 2014 році, зокрема проукраїнські та проросійські мітинги. Коли залишатися в місті стало небезпечно, поїхала. Працювала власкором в Харкові і була воєнним кореспондентом. З 2017 року мешкаю і працюю в Києві”, — розповіла Світлана.

Світлана і ГеннадійАвтор: Андрій Якименко

Одне з останніх місць роботи — телеканал “Інтер”.

“З командою зробив два документальних фільми про події в Маріуполі, які відбувалися там навесні 2022 року. В стрічках “Маріуполь. Поза зоною” та “Маріуполь. Зона відчуження” я автор і сценарист. Потім були ще дві роботи — документальні фільми “Чеченське сонце” та “Там, де серце”. Але працював вже як режисер та сценарист”, — розповів Геннадій.

Майбутні компаньйони роками не підтримували зв’язок. Спілкуватися почали випадково: в перші місяці вторгнення Геннадію треба було з одного берега на інший передати медикаменти для Інституту серця. Геннадій розмістив допис у Фейсбуці, допомогти відгукнулася Світлана. Відтоді вони потоваришували. Періодично зустрічалися по справах і в розмовах говорили, що було б класно відкрити кав’ярню. Місце з душею, місце, яке б нагадувало про рідні міста — Донецьк і Маріуполь.

Геннадій вже мав досвід керування кав’ярнею, а Світлана про неї мріяла з дитинства

Кав’ярня DOMA знаходиться на першому поверсі житлового 15-поверхового будинку. Це дворівневе приміщення площею 67 квадратних метрів. Геннадій каже, що пошуки зайняли 2 місяці. Кажуть, що хотіли саме в цьому районі, бо обидва живуть поруч з метро “Лівобережна”.

Кав'ярня DOMAАвтор: Андрій Якименко

“Мати власну кав’ярню — то бажання, корені якого йдуть ще з дитинства. В університеті вивчала економіку підприємств і згадую, як з мамою на кухні вечорами проводили “мозкові штурми”, мріяли відкрити свій маленький бізнес і пригощати людей смачненьким. Хотілося, щоб туди приходили друзі і знайомі”, — поділилася Світлана.

Я просто така людина, яка любить пригощати і спілкуватися. І ось через десятиліття моя мрія нарешті збулася

У Геннадія була кав’ярня, але через певні причини ще в мирні часи її довелося закрити.

“Частину того, що було в кав’ярні, продав, а дещо залишив зберігати на складі. І зараз все це в нашій кав’ярні. Наприклад, барна стійка, теплова вітрина, посуд, кавові девайси для бариста тощо”, — розповів Геннадій.

Тож вдалося заощадити вже близько двох тисяч доларів. Загалом на облаштування кав’ярні компаньонам знадобилося кілька тисяч доларів.

“Раніше тут був пивний магазин, а після закриття приміщення довго простояло. Ремонт робили власними силами, бо бюджет був обмежений. І я, маючи економічну освіту, робила розрахунки, та зрештою ми все одно не вписалися в ту суму, яку мали”, — поділилася Світлана.

Частину грошей Геннадію вдалося залучити завдяки гранту для підприємців від Міжнародної гуманітарної організації Help – Hilfe zur Selbsthilfe в Україні. На ці гроші купили обладнання: кутер, слайсер, піч, холодильний стіл, морозильну камеру і холодильну шафу.

У кав'ярніАвтор: Андрій Якименко

В гранті прописали, що їхня кав’ярня буде робити крафтовий чай в асортименті. Світлана зізнається, що вона не кавоманка, а велика поціновувачка чаю.

“Своїм гостям пропонуємо чаї, фрукти для яких цього літа самостійно насушили. Диня, яблуко, груша, айва і навіть манго, із них робимо фруктові суміші. Тепер міксуємо ці суміші в різних пропорціях, дегустуємо, щоб визначити у яких пропорціях чай найкраще смакує”, — каже Світлана.

Деталі інтер’єру, які занурюють у дитинство

В приміщенні одразу в очі кидається буфет. Такий, здається, був раніше у багатьох українських бабусь.

“Цей буфет я пам’ятаю ще змалечку. Він стояв в хаті у бабусі в селище Ялта, куди приїжджав на всі літні канікули. На той час, десь в 50-х роках минулого століття, це було модно, і хто міг дозволити собі, обов’язково купував такий буфет. От і у мене цей буфет асоціюється з дитинством, з домашнім теплом, з бабусею. Цей буфет — частинка Маріуполя в нашій кав’ярні”, — поділився Геннадій.

Світлана і Геннадій біля буфетуАвтор: Андрій Якименко

Інтер'єр кав’ярні на деякий час привертає увагу. Тут на стіні висить рятівне коло. Це знову з дитячих спогадів Геннадія, який виріс на березі Азовського моря.

Рятівне колоАвтор: Андрій Якименко

А велосипед нагадує Світлані про її перше падіння з “України”, в якій не було гальм. Велосипед везла аж з іншого міста Київщини, він ледве вмістився в маленьку автівку Світлани.

ВелосипедАвтор: Андрій Якименко

А ще — радіола, де вказані різні частоти і назви міст. Є і Донецьк. Світлана згадала, як в дитинстві любила натискати кнопки, за що потім дід на неї сварився.

РадіолаАвтор: Андрій Якименко

Піаніно подарувала кав’ярні щедра родина киян. Найскладніше було перевезти цей подарунок, бо воно важить 350 кг. Світлана мріяла у дитинстві навчатися грі на фортепіано, але тоді інструмент був великою розкішшю і з цим не склалося.

ПіаніноАвтор: Андрій Якименко

Зараз в асортименті кав’ярні класичні кавові напої, різні суміші чаю, з їжі — свіжоспечені круасани з різними начинками, торти та тістечка. В перспективі гостей тут пригощатимуть стравами греків Надазов’я. Світлана та Геннадій запросили працювати пекарем-кухарем жительку Маріуполя — гречанку за походженням. Нині усі разом працюють над меню, щоб пригощати смачною грецькою випічкою відвідувачів закладу.

У мене рідні майже всі греки: мати з батьком, дідусі та бабусі. Вони навіть розмовляли румейською мовою

“Так ось в нашому меню обов’язково буде турта — листковий пиріг з начинкою з рису, гарбуза і м'яса. Готуватися буде по рецепту моєї бабусі з Ялти. Звісно, буде грецький салат, кубіте та інші страви", — поділився Геннадій.

І додав, що його зі Світланою справу підтримує Степан Махсма, голова Федерації грецьких товариств України. Адже важливо не забувати своє коріння і зберігати традиції свого народу.

Плануємо запустити канал на YouTube для наших людей в окупації

І Світлана, і Геннадій лавірують між двома роботами — у кав’ярні і журналістикою.

“Я багато пишу, готую сценарії для телевізійних та YouTube-проєктів. Це не повна завантаженість, але я продовжую працювати і як редакторка, і як журналістка, і як сценаристка. Також просуваюся у бік SMM, бо зараз це затребувано, тому пробую свої сили і в цьому напрямку”, — розповіла Світлана.

Геннадій зараз навчається на магістратурі Маріупольського державного університету, який з початком вторгнення переїхав до Києва. Наступного року буде захист магістерської роботи. Геннадій вже обрав тему, в університеті її погодили.

“Обирав таку, яка пов’язана з війною в Україні — “Вплив засобів масової інформації на мешканців окупованих територій”. Зараз налагодимо роботу кав'ярні і почну робити магістерську роботу. А ще хочемо зі Свєтою запустити свій власний медіа-проєкт, який в тому числі буде орієнтований на мешканців окупованих територій. Ми розуміємо всі складнощі цього проєкту, легко точно не буде. На жаль, багато проєктів орієнтовані на переселенців і на тих, хто виїхав за кордон, а про людей в окупації зовсім забули, проте там залишаються ті, хто має проукраїнську позицію”, — пояснив Геннадій.

Кав’ярня DOMA знаходиться в Дніпровському районі Києва за адресою: вулиця Микільсько-Слобідська, 4в.

“Южний” мріяв про бургерну. Поки “азовець” був у полоні дружина для коханого відкрила кафе у Львові

“ХТОВТЕМІ” — наша мрія і місце сили. У кав’ярні родини “азовця” вчитимуть тактмеду і пекти круасани

Юлія Савинська готує шоколад SoYKa на Закарпатті. До евакуації у неї була кав'ярня у Краматорську