Два гранти, підтримка і віра в себе. Анна Снітковська з Маріуполя відкрила кондитерську мрії у Києві
З банка — в пекарню
Анна після університету отримала вищу економічну освіту, 8 років працювала в банку. Починала з молодшої бухгалтерки і доросла до головної економістки. А згодом взагалі кардинально змінила професію. Рідний брат запросив Анну в свій бізнес: у нього був продуктовий магазин, і на його базі разом відкрили пекарню. Придбали обладнання, найняли працівників, зробили технологічні карти тощо. І майже перед відкриттям пекарні Анна пішла у декрет — в сім’ї в листопаді 2013 року народилася друга дитина.
“Замість себе керувати пекарнею поставила свого чоловіка. І всі три роки, поки я сиділа з молодшою донькою, нашу спільну справу розвивав чоловік. Після декрету ми відкрили власний магазин, в якому теж була пекарня. Випікали хліб, булочки, трохи солодкої кондитерки — печиво, кекси, тістечка. Ми знаходилися в 21-му мікрорайоні, і люди після роботи дорогою додому заходили до нас, щоб купити смачну і свіжу випічку”.
Родина Снітковських в Маріуполі
Першу пекарню подружжя відкрило 23 грудня 2013 року. До початку війни залишалося три місяці. Анна згадує, як в Маріуполі пролунали перші постріли. Родина навіть зібрала речі і вже збиралася їхати з міста.
“У мене на руках донька, якій тоді було лише вісім місяців. Всі гроші вклали в обладнання пекарні, але, дякувати Богу, тоді все обійшлося. Дитина підросла, пішла в садочок, я вийшла з декрету і в 2016 році відкрила вже власний магазин з пекарнею “Паляниця” на бульварі Шевченка.
Пекарня в Маріуполі
Чоловік приблизно в той же час майже в центрі, на проспекті Металургів, теж відкрив магазин і пекарню неподалік від міського палацу естетичного виховання. Тож виходить, що у нас було вже три пекарні. Брат поїхав з Маріуполя до Харкова, де відкрив нові пекарні, а ми викупили його частину. Перша пекарня, на жаль, згоріла. Не повністю, але через пожежу приміщення сильно постраждало, і ми не стали її відновлювати”.
Сосиска в тісті та гарбузовий хліб
На початок повномасштабної війни у Снітовських було два магазини з пекарнями. Тільки закінчили ремонт в приміщеннях, оновили фасади, зробили нові вивіски.
“Вклали десятки тисяч гривень, бо прагнули розвивати бізнес, залучати нових покупців. Однозначно зіркою в двох пекарнях була сосиска в тісті. По-перше, ми не економили на сосисках, брали найякісніші. Ми довго дегустували і обирали серед продукції тільки вищого ґатунку. Для нас було дуже важливо, тому ми в принципі кожен новий продукт, який вводили, спочатку дегустували, дивилися, як все буде смакувати вже після приготування.
Випічка з міні-пекарні у Маріуполі
І друга зірка — гарбузовий хліб, який мав неймовірний смак. Рецептом поділився французький пекарь. Всередині гарбуз з прованськими травами, і коли його виносиш з пекарні, здавалося, що по всьому району витає аромат свіжоспеченого хліба”.
Приготування десертів — наче медитація, під час якої Анна заспокоюється
24 лютого 2022 року. Без води, без світла, без зв’язку. Снітовські, як і всі в Маріуполі, не жили, а виживали. Наприкінці березня сім’я змогла виїхати з окупованого Маріуполя.
“Я з чоловіком, двома доньками і моїми батьками. На всіх — дві валізи з речами. Але головне, що всі ми вижили в цьому пеклі. Спочатку були в Черкасах. Коли старша донька закінчила школу і вирішила вступати в медуніверситет імені Богомольця, ми вирішили підтримати мрію доньки, і всі разом переїхали до столиці, орендували квартиру. Донька без проблем вступила на бюджет, склала національний мультимедійний тест на вищий бал. А я через пів року почала думати, що ж робити далі. Я завжди любила готувати, вмію працювати з тістом, знаю багато технологічних процесів приготування. В Маріуполі настільки глибоко занурювалася в процеси, що коли в одній з пекарень не вийшов на роботу пекар, я запросто змогла його замінити”.
І тоді Анна вирішила займатися кондитерською справою, вклавши мінімум коштів. Каже, що приготування смачних і красивих десертів для неї — наче медитація, під час якої Анна заспокоюється.
Анна під час навчання на кондитерських курсах
“Для вдосконалення своїх знань і навичок придбала курси, відвідувала їх офлайн. Навчилася робити тістечка і торти, в тому числі і мусові. Донька на своїй сторінці в соцмережі розповіла історію нашої родини, що я намагаюся все розпочати наново, опанувала нову справу. І після цього отримала багато підтримки, люди стали замовляти торти та тістечка. Це мене надихнуло продовжувати розвиватися в цьому напрямку”.
Так крок за кроком, вдосконалюючи власну майстерність у приготуванні кондитерських виробів, у Анни з'явилася мрія про власну кондитерську.
Менторський курс і два гранти
У січні 2024 року Анна дізналася про безкоштовні курси для отримання гранту. Так вона потрапила на менторську програму до Юлії Ярмоленко, яка, крім навчання, надала їй впевненості.
“Юлія ділилася своєю енергією, не шкодувала, і це відчувалося. І я повірила в те, що все буде добре. Вона допомогла правильно оформити бізнес-план на отримання державного гранту. Плюс на цих тримісячних менторських курсах нам багато розповідали, що в країні зараз багато іноземних донорів, які готові вкладати гроші в те, щоб розвивалася українська економіка. А економіка може розвиватися тільки тоді, коли розвивається бізнес, коли є робочі місця. Також я дізналася, як вести сторінку в соцмережах, як себе рекламувати. Були ще психологічні тренінги, і трохи занурилися в бухгалтерію. Дійсно, на курсах я багато нового дізналася про те, як керувати бізнесом”.
Спочатку Анна отримала державний грант від "Дія". Згодом — від міжнародної організації Mercy Corps. Він саме для українців, які постраждали під час війни або чий бізнес був знищений. Кошти ця міжнародна організація надавала на релокацію та відновлення бізнесу або на відкриття нового.
“І ці 250 тисяч, які я отримала, певний час лежали на рахунку, я їх не використовувала, бо остаточно не визначилася. Адже це державні кошти, і я їх мала повернути у вигляді податків. Якщо я за три роки не виплачу грант податками, то різницю мені доведеться повертати власними грошима. А як це зробити, якщо через відсутність світла я не можу повноцінно працювати? Це дуже ризиковано. Крім того, цих грошей не вистачало на відкриття кондитерської. Тому я почала думати і шукати ще кошти, і на початку літа дізналася про програму від Mercy Corps. Заповнила анкету, відправила, мені зателефонували, попросили надіслати світлини мого бізнесу в Маріуполі. Згодом до мене приїхала представниця цієї організації, я тоді знайшла приміщення для майбутньої кондитерської, де вже почався ремонт. Потім привезли ще одну комісію, на цей раз іноземці з Mercy Corps”.
Переселенка розповіла їм свою історію, про подальші плани і розвиток власної справи. Анні погодили грант на суму 800 тисяч гривень. Але ці кошти вона мала витратити виключно на обладнання. А ремонт, меблі, посуд потрібно було робити і купувати за власні кошти. Такі були умови отримання гранту.
Довго шукала приміщення
Чотири місяці кропіткої роботи і кондитерська в одному з нових житлових комплексів у Солом’янському районі Києва нарешті прийняла перших відвідувачів — це сталося 13 жовтня.
“Мені потрібно було приміщення площею 70-80 квадратів. В принципі, таких було багато. Я дуже хотіла приміщення саме в закритому житловому комплексі, щоб у нас були постійні клієнти, які би знали — ось у нашому комплексі є кондитерська, де завжди смачно годують, щоб вони замовляли нашу продукцію на свої свята тощо. Ще один критерій пошуку — приміщення з ремонтом. Бо більшість з них тільки після забудовників, і там, крім стін, стелі та підлоги, взагалі нічого немає. Я розуміла, що у мене немає таких грошей, щоб ще вкластися в ремонт.
І ще один важливий фактор для пошуку — оренда. Коли знаходилося приміщення з нормальним ремонтом, то там цінник був космічний. До того ж договори укладаються на три роки, і оренда в доларах, тобто з підвищенням курсу вартість оренди автоматично зростає”.
Підприємиця розуміла, що кредит, оренду і податки не потягне, тому не стала ризикувати. Дивилася тільки приміщення хоча б з мінімальним ремонтом і знайшла. Довелося перефарбувати стіни, додати перегородки, але то, каже Анна, дрібниці.
“Кондитерська знаходиться в невеликому житловому комплексі. Тут лише п'ять будинків. Звісно, я хотіла, щоб їх було більше, бо це більше людей, більше клієнтів, більші каси і більші можливості заробити. Проте цей житловий комплекс затишний, тут приємна атмосфера. І оренда була на сьогоднішній день помірна: подорожчання тільки на 10% на рік. Мені підходили такі умови”.
Чим переселенка з Маріуполя пригощає в своїй кондитерській
Анна мріяла про атмосферне місце, де будуть постійні відвідувачі, які одного разу спробують їхню продукцію і будуть постійно повертатися.
"У нас є різні торти: “Червоний оксамит”, “Снікерс”, “Медовик”, “Вишня в шоколаді”, “Чізкейк”, тістечка, печиво, мафіни тощо. Безумовним фаворитом є “Наполеон”, з перших днів цей торт користується шаленою популярністю у відвідувачів. Крім того, в кав’ярні готуємо сніданки та вечері: сирники або панкейки, кіш з червоною рибою, круасани як солодкі, так і з різними начинками, наприклад, з куркою. Соуси до круасанів теж готуємо самі. Ніяких напівфабрикатів — все зроблено нашими руками! З напоїв: різні види кави та заварний чай в асортименті”.
Ще одна фішка закладу — те, з чого Анна починала свій шлях кондитера, — торти на замовлення.
“Будь-якої форми, з будь-якими прикрасами та начинками. І це для жителів комплексу зручно, бо не треба далеко їхати за тортом, все поруч. Свіже і смачне, з помірним цінником, а ще у нас є зал, де можна відсвяткувати дитячі дні народження”.
Життя продовжується: щодня робіть крок назустріч своїм планам і мріям!
За умовами грантових програм Анна була зобов’язана працевлаштувати людей. Крім неї та чоловіка, який є міцною її підтримкою, в кондитерській зараз працюють ще троє людей.
“Я власниця кондитерської, але ще й головний кондитер. Все готую, за все відповідаю, тобто зранку до вечора, з відкриття до закриття працюю. Помічниця тільки допомагає, вона не кондитер, тому стоїть на різних процесах. В процесі роботи я її навчаю, передаю свій досвід. Я на роботі з восьмої ранку до восьмої вечора цілий тиждень, а помічниця допомагає мені зранку і до обіду з понеділка по суботу. Є ще дві дівчинки-баристи, вони позмінно працюють, по два дні. Тобто в кондитерській постійно тільки я”.
Анна каже, що їй вдалося зібрати дружній колектив. Всі одне одному допомагають. Підприємиця сподівається, що так буде і надалі. Тим, хто вагається, Анна радить — не боятися.
Відкриття кондитерської Pan Cheese Cake
“Треба повірити в себе, розвиватися, і у вас все обов’язково вийде. Але для цього треба працювати. Так, ми втратили все в Маріуполі, але залишилися живими, і це головне. Життя продовжується. Щодня робіть крок назустріч своїм планам, своїм мріям. І не забувайте радіти цим малим успіхам. У мене була мрія, і я її втілила, завдяки грантам і підтримці рідних. Ці програми — менторська та грантові, а ще підтримка моїх рідних допомогли мені втілити свою мрію в реальність. Ще рік тому я й подумати не могла, що у мене буде власна кондитерська з сучасним обладнанням, де я вдосконалюватиму свою майстерність і радуватиму людей смачними десертами. Не опускайте руки і повірте в себе!”
Кондитерська знаходиться за адресою: Київ, вулиця Віталія Скакуна, 21.
Свої в Telegram 
