Навіть не відчув, коли дістав поранення — знепритомнів. Історія родини Фесенків із Сіверська
Жили звичним життям
Олександра розповідає, що до повномасштабної війни вони жили звичним, спокійним, щасливим життям. Вона майже все життя працювала головою правління Сіверської торговельної організації. А чоловік В'ячеслав 20 років працював слідчим в органах прокуратури.
“З 2014 року у нас нічого такого не було — ніякої окупації. Звісно, ми трішки відчули на собі початок війни, бо через нас окупанти рухалися на Лисичанськ”, — пригадує Олександра Фесенко.
Подружжя Фесенко
Попри те, що у 2014 році рідне місто ще було цілим, частина населення виїхала, побоюючись ворожих обстрілів і окупації.
Та коли повернулася, родина продовжила жити звичним життям. Майже таким сами, як і до початку збройної агресії рф проти України.
Вулиця Сіверська за мирних часів
Дім родини Фесенко за мирних часів
“З 2014-го року єдина “заваруха” була, коли окупанти пішли на Слов'янськ і Донецьк. А потім затихло. До 2022-го…”, — додає В'ячеслав Фесенко.
Сіверськ росіяни не взяли й досі, але міста немає
На початку 2022 почались масовані обстріли Сіверська. В'ячеслав каже, діяли з дружиною за попередньою схемою — у квітні жінка виїхала до дітей у Запоріжжя, а він, попри постійні обстріли, залишився дбати про господарство.
“Ну, як залишався… так і залишався під обстрілами. Тому що господарство — 11 соток городу. А там ні води, ні світла, ні газу. Треба ж було якось підтримувати. Не кинеш все це”, — пригадує В'ячеслав.
17 вересня В'ячеслав Фесенко отримав поранення. Чоловік був у брата на дачі й потрапив під ворожий обстріл. Каже, навіть не зрозумів, що сталося — знепритомнів. А оговтався вже дорогою до лікарні у Краматорськ.
Поранення
“Нога вся розтрощена. Зачепило важливу артерію. Він сів на лавку, стікаючи кров'ю. Пощастило, що поруч розміщувались медики санітарної частини. Вони часто приходили то за чаєм, то супчик їм робила. І вони почули, що він зойкнув, і побігли на допомогу”, — розповідає пані Олександра.
Жінці повідомили, що чоловік поранений, його перевезли у Дніпро в лікарню Мечнікова. А далі на В'ячеслава чекали два роки складного лікування у Дніпрі, а потім у Вінниці. Олена каже, до Вінниці чоловіка перевели, бо складне поранення. Вона там у лікарні і жила разом з чоловіком.
“Лікувався цілий рік в Дніпропетровську, а потім вісім місяців у Вінниці. Нога повністю роздроблена. Складали її до купи за допомогою пластин. Ходжу тільки на ходунках, а так не можу стати на ногу повністю — опори немає”, — розповідає чоловік.
Руйнації після ворожих обсрілів
Про повернення поки не мріють
В'ячеслав Фесенко каже, війна у 2022 році стала страшною ще й через розвиток технологій.
Олександра і В'ячеслав Фесенки залишаються поруч з доньками, які давно мешкають у Запоріжжі. Подружжя каже, реалістично дивляться в майбутнє: усвідомлюють, що додому навряд повернуться найближчим часом. За словами В'ячеслава в Сіверську ще залишаються жителі, які ховаються по підвалах — від п'ятдесяти до ста людей.
Зрійнований будинок родини Фесенко
“Місто обстрілюють і досі. Сіверськ так і не взяли вороги. Він у нас місто-герой буде, я так думаю. Тому що за за три роки в маленьке містечко з 18 тисячами населення ворог так і не зайшов”, — додає Олександра Фесенко.
Пані Олександра продовжує спілкуватися з волонтерами, які їздять у зруйнований Сіверськ, щоб привезти людям, які там залишилися, гуманітарну допомогу. Однак, каже, їм все важче туди їздити, бо обстріли не вщухають.
Свої в Telegram 
