Ксенія Макарова шиє спорядження для ЗСУ і робить картини. “Азовське море” купили за 15 тисяч доларів
Вчилася по відеоуроках у YouTube
У 2020 році в Маріуполі з'явився творчий простір під назвою “Абищо”, де працювали 12 майстринь. Кожна займалася своєю справою. Серед них була і Ксенія Макарова.
“Я там проводила майстер-класи з виготовлення новорічних іграшок і різдвяних віночків. У мене підприємницький склад розуму, тому вважаю, що кожна справа має приносити дохід. Для мене це було хобі, яке я вирішила монетизувати. Організувала майстер-класи, де і діти, і дорослі виготовляли різні поробки”.
Вже трохи згодом Ксенія зацікавилася епоксидною смолою. Навчилася працювати з цим матеріалом завдяки відеоурокам у YouTube.
Ксенія Макарова
“Зараз такі часи — хочеш поміняти професію чи в чомусь стати професіоналом, то це взагалі не питання. Багато часу не потрібно. Головне — бажання опанувати нові знання”.
Правила роботи з епоксидною смолою
У Ксенії немає художньої освіти і, за її словами, в роботі з епоксидною смолою вона й не потрібна. Каже, що насправді працювати з цим матеріалом легко. Але є певні правила, яких треба обов’язково дотримуватися, бо епоксидна смола дуже алергенна.
Новорічні іграшки з епоксидної смоли
“По-перше, завжди працювати з респіратором. Я використовую професійний респіратор 3М американського виробництва. Це маска з окулярами. Треба ще рукавички. Якщо смола потрапляє на шкіру, то обов’язково буде висипання. Я жодними правилами не нехтую, бо є алергіком. Після застигання смола для людей абсолютно безпечна. Небезпечна вона лише, коли її треба замісити і залити, бо випаровуються токсичні елементи. На вироби зі смоли можна класти продукти харчування, я колись робила дошки для нарізання”.
Дошка
Від брелоків і магнітів до годинників і столів
Ксенія облаштувала собі майстерню у окремій кімнаті, бо тоді у неї була маленька дитина.
“Працювала кілька годин і тільки вночі, коли дитина вже спала. Через нестачу місця для творчого розмаху перші вироби були дрібними. Спочатку експериментувала, це були здебільшого підставки під чашки, брелоки, магніти. Далі вже робила годинники, новорічні іграшки тощо. Епоксидна смола — дуже цікавий матеріал, в який неможливо не закохатися”.
Підставки з епоксидної смоли
Майстриня самостійно збирала і сушила квіти, які потім використовувала у своїх виробах. Наприклад, при виготовленні невеликих столиків.
“Запам’яталася співпраця з майстринями, які робили свічки, а я для них — підсвічники. І тематикою було наше Азовське море”.
Пригадує Ксенія останнє замовлення ще в мирному Маріуполі.
“Дівчина дала мені квіти зі свого весільного букета, я мала їх просушити. І в майбутньому використати їх для столика і світильника. Так ці квіти й залишилися у мене в кімнаті. Після переїзду мені надіслали відео зі зруйнованої квартири — там майже нічого не лишилося”.
Намагаюся про те жахіття не згадувати — "законсервувала" свої спогади
Увечері 23 лютого Ксенія на балконі відполірувала маленькі напівпрозорі кубики. Наступного дня російські війська розпочали повномасштабне вторгнення в Україну. Ксенія з родиною прожила в окупації 22 дні, їхній будинок був біля драмтеатру.
“Я з сином Тимуром, якому тоді було півтора роки, брат з дружиною, мама з татом. Чоловік був на війні, тому я самостійно вирішувала, як вивозити дитину. 17 березня я сказала: “Або ми виїжджаємо, або ми тут, в цьому домі, й залишимось”. Там вже ми були у друзів у Приморському районі, переїхали вже з драмтеатру після того, як на будівлю з літака скинули бомбу. Але там поруч була військова база, і бої не вщухали ані вдень, ані вночі. Звідусюди летіло, все горіло. Страшно було так, що не передати словами”.
Ксенія з чоловіком у мирному Маріуполі
Виїхати з Маріуполя Ксенія з рідними змогла 18 березня. В її автівці було пів бака бензину. Каже, не була впевнена, чи доїдуть вони у безпечне місце. Але Ксенія точно знала одне — в Маріуполі залишатись вже не можна.
“Намагаюся про те жахіття не згадувати. Я "законсервувала" свої спогади, головне, що ми вижили і змогли вибратися з того пекла. Але відтоді я не можу знаходитися у багатоповерхівках. Бо я на власні очі бачила, як від авіабомб складаються будинки, як вони вигорають, як сірники. Тому у Луцьку зараз живу у приватному будинку. Напевно, цей страх буде зі мною до кінця життя”.
Сильна підтримка від майстринь з усієї України
Коли Ксенія дісталася до Луцька, одне з перших питань, яке їй потрібно було вирішити — залишається вона в Україні чи їде за кордон? І Ксенія залишилася.
“Зрозуміло, що зараз у нашій країні безпечних місць немає, але у Луцьку я з дитиною почуваюся добре. Мені хотілося залишатися вдома, щоб бути поруч з чоловіком, коли він повернеться з війни. І потихеньку почала працювати. Відновити майстерню мені допомогли дівчата-смолянисти, без перебільшення, з усієї України. Вони відправляли мені розхідні матеріали, хто чим міг, тим і допоміг, за що я кожній дуже вдячна. Підтримка зі сторони спільноти була фантастична. Саме робота зі смолою дала мені розраду, поки чоловік на бойових, щоб не зійти з розуму і стабілізувати свій емоційний стан”.
Годинник з епоксидної смоли
Спочатку майстерня Ксенії була на горищі будинку, де родина оселилася після Маріуполя. Потім вони переїхали в інший будинок, і тут у Ксенії в окремій кімнаті є простора і тепла майстерня.
На грантові кошти перезапустила два бізнеса
Переселенка з Маріуполя двічі отримала грант на підтримку своєї діяльності. Вперше у грудні 2022 року.
“Грант був від ЄРобота. Від держави отримала 250 тисяч гривень і відновила роботу двох майстерень — з пошиття військового спорядження і створення виробів з епоксидної смоли. На ці кошти купила багато всього необхідного для рестарту”.
Останнім часом Ксенія Макарова у своїх роботах використовує гільзи. З ними майстриня робить годинники, вазони для квітів та інший декор. Багато цих сувенірів їдуть до замовників у різні країни світу — Польща, Німеччина, США, Фінляндія тощо.
“Кілька тижнів тому виграла другий грант, він від організації Hels. Цього разу подавалася тільки для розвитку роботи зі смолою, бо міжнародні донори не фінансують війну, а пошиття спорядження підпадає під цю категорію. Отримала три тисячі євро, і для майстерні це немаленька сума. Придбала все, чого мені не вистачало, а це камера для дегазації на 36 літрів.
Камера для дегазації
Тепер всі вироби без жодної зайвої бульбашки. Також професійну шліфувальну машину — скільки в мене їх було до цього і жодна не витримала. Але ця дуже класна в роботі, відчуваєш, як тільки береш її до рук. А ще багато різних форм, які дозволять мені урізноманітнити асортимент виробів”.
Картину з Азовським морем придбали за 15 тисяч доларів
Зараз Ксенія зосереджена на виготовленні великих картин з епоксидної смоли, які присвячені Азовському морю. Картини продаються на аукціонах, гроші, звісно, йдуть на потреби армії.
Столи з епоксидної смоли з тематикою Азовського моря
“Останню мою картину розміром 1,35 м на 1 м на одному з аукціонів купили за 15 000 доларів. Виходить, що мої роботи тільки за останній місяць зібрали донатів у розмірі 20 тисяч доларів. На сьогодні це мій особистий рекорд, сподіваюся, що в подальшому зможу зібрати ще більше”.
Майстриня віддає безкоштовно свої картини на аукціони благодійним організаціям, які зібрані кошти передають різним підрозділам, серед яких спецпідрозділ ГУР МО України “Артан”, 12 бригада спецпризначення “Азов”, 128 окрема бригада ТРО “Дике поле”, 104 окрема бригада ТРО, 20-й окремий полк безпілотних систем “К-2”, Третя окрема штурмова бригада та іншим.
“Зараз мої думки тільки про перемогу і щоб мій коханий чоловік, який був в Авдіївці, а зараз у Покровську, якомога швидше повернувся додому”.
Свої в Telegram 
