Звикли до Запоріжжя, та рідне місто сниться чи не щоночі. Історія Сергія Русанова з Бахмута

Встигли побачити багато руйнувань у Бахмуті

Сергій Васильович мешкав з дружиною у п'ятиповерхівці на вулиці Миру. Каже, до останнього не хотіли їхати й протрималися до 2 серпня 2022 року. Вже тоді багато житлових будинків, цивільної та критичної інфраструктури були розбиті чи пошкоджені від обстрілів.

Сергій Русанов з дружиною в ЗапоріжжіАвтор: особистий архів

“Багато руйнацій я встиг побачити. Від будинків по нашій вулиці — вулиці Миру, до обстрілу міської лікарні. Багато було прильотів по приватному сектору — на вулиці Бахмутській при мені прилетіло в Червоний Хрест”, — розповідає Сергій.

І пригадує, як 17 травня 2022 року російська ракета влучила у багатоквартирний будинок. Тоді загинули п'ятеро людей, одна з них — дворічна дитина.

Будинок у Бахмуті після обстрілу 17 травня 2022Автор: Вікіпедія

“Я пам'ятаю, як палала підстанція Донбаська — там чорний дим був біля трьох діб. До міста від неї 22 кілометра, і це вже напружувало. Насправді це був тільки початок… Всі ж знають, що від Бахмута не залишилось нічого”, — розповідає Сергій Русанов.

Бахмут під час активних боїв за містоАвтор: Державна прикордонна служба

А ще родину дуже налякав вибух ворожого снаряду у дворі їхньої п'ятиповерхівки.

У нас вікна виходили на проїжджу частину вулиці Миру, тому наша квартира тоді вціліла і ми не постраждали. Бо “прилетіло” у двір

Сергій каже, перша хвиля евакуації бахмутців прийшлася на квітень-травень 2022. Тоді ж їхали з міста і знайомі Русанових — у Краматорську вони хотіли сісти на евакуаційний потяг і рушити далі. Знайомі Сергія мали прибути на вокзал Краматорська вранці 8 квітня 2022, але не приїхали. Саме того дня росіяни вдарили по вокзалу "Точкою-У", де загинула 61 людина. Знайомих Сергія врятувало диво.

“Вони просто не встигли на перший рейс ранкових автобусів, які забирали людей від міськради. Тому потрапили в другу чергу — це пізно ввечері”.

Краматорський залізничний вокзал після обстрілуАвтор: Офіс Президента

Сподівались, що ворог не дійде до міста

Сергій розповідає, що до 2022 року Бахмут жив звичайним життям. Чоловік працював менеджером у приватній компанії, а потім пішов на пенсію. Він дуже любив і роботу, і своє місто.

З 2014 року, попри те, що на Донеччині почалася війна, Бахмут жив, можна сказати, мирним життям, як і раніше. Не було ніякої паніки, тотальної евакуації. Якось всі сподівались на краще

Єдине, що тоді змінилося — у місті були військові, але це досить швидко стало нормою.

“Ніхто нікуди не ховався, не було у нас якихось страшних “прильотів” тощо. Діти ходили в школу, дорослі на роботу. Все працювало — крамниці, базари, селяни возили свою продукцію з найближчих сіл. Все працювало в стандартному режимі”, — розповідає чоловік.

Сергій РусановАвтор: особистий архів

За особистими спостереженнями Сергія, більша частина бахмутців мала проукраїнську позицію. Але з початком повномасштабної війни були такі, хто під час евакуації поїхали у бік росії.

Тільки-но оголосили обов'язкову евакуацію, зрозуміли — час їхати

Був липень 2022, і тоді Сергій з дружиною ще сподівалися, що зможуть залишитися у рідному місті, що їхня домівка вціліє. Та 1 серпня почалися бої за Бахмут. Подружжя всерйоз замислилося про евакуацію.

16 травня 2022. Вул. Василя Першина 20. Бахмут - фото з вікна квартири брата СергіяАвтор: особистий архів

Сергій розповідає, зібрали найнеобхідніші речі на осінній сезон, постільну білизну, предмети гігієни.

“Як виїздили? З 1 серпня була оголошена примусова евакуація. Ми вирішили їхати одразу після цього оголошення, щоб не потрапити у другу хвилю масового від'їзду. Чекали на евакуаційний автобус. Нас мали везти до Покровська, але було небезпечно їхати одразу, то ж ми чекали наш транспорт приблизно півтори години, доки не дали дозвіл на виїзд”, — каже Сергій.

Чоловік згадує, було декілька евакуаційних автобусів. Дорога була доволі спокійною, і протягом всього шляху бахмутці думали, що повернуться додому максимум через місяць.

“До нашого від'їзду, попри обстріли, у місті ще була вода і електрика. Коли вже ми поїхали, то почалися проблеми з централізованим водопостачанням у Бахмуті. Були перебиті водогони, й вода в місто подавалася самопливом”, — розповідає Сергій Русанов.

Подружжя евакуювалося до Запоріжжя. Тут родину прихистили родичі, які виїхали за кордон.

Третій Новий рік у ЗапоріжжіАвтор: особистий архів

Ми вже звикли до Запоріжжя, але я дуже сумую за рідним містом, яке було надзвичайно гарним. Бахмут мені сниться чи не щоночі

Ми прожили 15 років у Часовому Ярі на вулиці Миру. Від квартири лишились ключі і прописка у паспорті

7 відеорепортажів з Покровська Наталії Бірюкової, для якої це місто рідне. Як воно змінювалось

Загинемо у своїх квартирах, на своїй землі. Як люди виживають у Покровську під постійними обстрілами