Звикли до Запоріжжя, та рідне місто сниться чи не щоночі. Історія Сергія Русанова з Бахмута
Встигли побачити багато руйнувань у Бахмуті
Сергій Васильович мешкав з дружиною у п'ятиповерхівці на вулиці Миру. Каже, до останнього не хотіли їхати й протрималися до 2 серпня 2022 року. Вже тоді багато житлових будинків, цивільної та критичної інфраструктури були розбиті чи пошкоджені від обстрілів.
Сергій Русанов з дружиною в Запоріжжі
“Багато руйнацій я встиг побачити. Від будинків по нашій вулиці — вулиці Миру, до обстрілу міської лікарні. Багато було прильотів по приватному сектору — на вулиці Бахмутській при мені прилетіло в Червоний Хрест”, — розповідає Сергій.
І пригадує, як 17 травня 2022 року російська ракета влучила у багатоквартирний будинок. Тоді загинули п'ятеро людей, одна з них — дворічна дитина.
Будинок у Бахмуті після обстрілу 17 травня 2022
“Я пам'ятаю, як палала підстанція Донбаська — там чорний дим був біля трьох діб. До міста від неї 22 кілометра, і це вже напружувало. Насправді це був тільки початок… Всі ж знають, що від Бахмута не залишилось нічого”, — розповідає Сергій Русанов.
Бахмут під час активних боїв за місто
А ще родину дуже налякав вибух ворожого снаряду у дворі їхньої п'ятиповерхівки.
Сергій каже, перша хвиля евакуації бахмутців прийшлася на квітень-травень 2022. Тоді ж їхали з міста і знайомі Русанових — у Краматорську вони хотіли сісти на евакуаційний потяг і рушити далі. Знайомі Сергія мали прибути на вокзал Краматорська вранці 8 квітня 2022, але не приїхали. Саме того дня росіяни вдарили по вокзалу "Точкою-У", де загинула 61 людина. Знайомих Сергія врятувало диво.
“Вони просто не встигли на перший рейс ранкових автобусів, які забирали людей від міськради. Тому потрапили в другу чергу — це пізно ввечері”.
Краматорський залізничний вокзал після обстрілу
Сподівались, що ворог не дійде до міста
Сергій розповідає, що до 2022 року Бахмут жив звичайним життям. Чоловік працював менеджером у приватній компанії, а потім пішов на пенсію. Він дуже любив і роботу, і своє місто.
Єдине, що тоді змінилося — у місті були військові, але це досить швидко стало нормою.
“Ніхто нікуди не ховався, не було у нас якихось страшних “прильотів” тощо. Діти ходили в школу, дорослі на роботу. Все працювало — крамниці, базари, селяни возили свою продукцію з найближчих сіл. Все працювало в стандартному режимі”, — розповідає чоловік.
Сергій Русанов
За особистими спостереженнями Сергія, більша частина бахмутців мала проукраїнську позицію. Але з початком повномасштабної війни були такі, хто під час евакуації поїхали у бік росії.
Тільки-но оголосили обов'язкову евакуацію, зрозуміли — час їхати
Був липень 2022, і тоді Сергій з дружиною ще сподівалися, що зможуть залишитися у рідному місті, що їхня домівка вціліє. Та 1 серпня почалися бої за Бахмут. Подружжя всерйоз замислилося про евакуацію.
16 травня 2022. Вул. Василя Першина 20. Бахмут - фото з вікна квартири брата Сергія
Сергій розповідає, зібрали найнеобхідніші речі на осінній сезон, постільну білизну, предмети гігієни.
“Як виїздили? З 1 серпня була оголошена примусова евакуація. Ми вирішили їхати одразу після цього оголошення, щоб не потрапити у другу хвилю масового від'їзду. Чекали на евакуаційний автобус. Нас мали везти до Покровська, але було небезпечно їхати одразу, то ж ми чекали наш транспорт приблизно півтори години, доки не дали дозвіл на виїзд”, — каже Сергій.
Чоловік згадує, було декілька евакуаційних автобусів. Дорога була доволі спокійною, і протягом всього шляху бахмутці думали, що повернуться додому максимум через місяць.
“До нашого від'їзду, попри обстріли, у місті ще була вода і електрика. Коли вже ми поїхали, то почалися проблеми з централізованим водопостачанням у Бахмуті. Були перебиті водогони, й вода в місто подавалася самопливом”, — розповідає Сергій Русанов.
Подружжя евакуювалося до Запоріжжя. Тут родину прихистили родичі, які виїхали за кордон.
Третій Новий рік у Запоріжжі
Свої в Telegram 
