2022 мав стати роком прориву. Роман Бурджанадзе із Сіверськодонецька відновив медову справу у Дніпрі

Планували стати найбільшою пасікою в Луганській області

Роман Бурджанадзе народився у Сіверськодонецьку. У рідному місті розвивав різні бізнеси — від підприємства, що монтувало металопластикові й металеві вироби до компанії з надання бухгалтерських послуг. Але найулюбленішою справою для чоловіка стала промислова пасіка.

Роман Бурджанадзе з дружиною та сином Автор: особистий архів

“Жоден з попередніх видів моєї діяльності не приносив мені такого задоволення, як пасіка. Вона була для душі. За шість років ми встигли розвинутись до загальноукраїнських масштабів — у нас було 250 бджолосімей, а також своя столярна майстерня, щоб самостійно виготовляти вулики”, — розповідає Роман Бурджанадзе.

Пасіка Бурджанадзе виготовляла до 10 тонн меду на рік

Роман Бурджанадзе. Пасіка в Сіверськодонецьку Автор: особистий архів

Бізнесмен каже, що 2022-й рік мав стати проривним для компанії. До роботи підготували ще 550 комплектів вуликів, а також викупили ще дві ділянки землі, щоб відкрити такі самі пасіки — хотіли значно розширитись.

Ми б стали найбільшою пасікою в Луганській області — такі у нас були мрії і плани

Втім, на початку 2022 року все змінилося.

“24-го лютого над містом низько пролетів російський літак з зірками на крилах. Він випускав ракети по місту. Дві ракети випустив по аеропорту”.

Роман каже, одразу почалась паніка — люди почали виїздити, закінчились гроші в банках, а також пальне на заправках. Та на другий день гроші в банках з'явилися і пальне теж. А через два тижня по місту почала бити ворожа артилерія.

“На узбіччях доріг вже можна було рахувати цивільних загиблих. Ворог бив по автівках, тож люди гинули прямо в них. Були й обстріли черг за хлібом. Люди от просто так гинули на очах”, — пригадує Роман Бурджанадзе.

Ворожі обстріли СіверськодонецькаАвтор: з відкритих джерел

На початок травня, з передвоєнної кількості населення Сіверськодонецьку у 100 тисяч, у місті залишилось близько 15 тисяч мешканців. 25 червня 2022 року росіяни повністю окупували місто. Окупанти зруйнували 70% Сіверськодонецька.

Пасіка в Сіверськодонецьку до 2022 рокуАвтор: особистий архів

Сподівалися повернутися, як у 2014

Зрештою родина Бурджанадзе вирішила евакуюватися, бо через обстріли залишатись було небезпечно.

“Сіли в машину та й поїхали. Нічого з собою не брали, навіть капців. Ми дуже сподівались повернутися, як у 2014-му році. Тоді ми теж виїздили, на місяць приблизно. В окупації не хотіли залишатися”, — розповідає підприємець.

Тоді на початку травня 2014 Сіверськодонецьк захопили проросійські терористи — бойовики так званої "Армии Юго-Востока" разом з батальоном "Призрак" та місцевим підрозділом "Козачої національної гвардії". Українські військові звільнили Сіверськодонецьк 22 липня того ж року. При цьому відбувалася запекла перестрілка із застосуванням стрілецької зброї, гранатометів і важкої бронетехніки.

“Цього разу думали теж так буде — поїдемо, почекаємо й повернемось. Ми приїхали на Дніпропетровщину. У батька тоді стався інсульт: йому 69 років, він також втратив свій бізнес і будинок, який сам збудував. Зараз він тільки видужує”, — розповідає Роман.

Родина оселилась у Дніпрі. Тут 13-річний син подружжя Бурджанадзе навчається і вже майже професійно займається боксом, виграючи чемпіонати.

Роман з синомАвтор: особистий архів

Нова справа

Пасіка Романа, а це понад 200 вуликів, залишилася в окупації, як і все обладнання вартістю понад 2 мільйони гривень. Однак чоловік не опустив руки і відновив медову справу на Дніпропетровщині. Щодо абсолютно нової сфери, каже, нічого б не починав, бо під час війни це дуже складно, тому робить те, що вміє найкраще.

Завдяки державному гранту Роман зміг придбати нових бджіл і деревину для будівництва вуликів і рамок. Ще найняв на роботу двох переселенців. Окрім виробництва меду, Бурджанадзе запустив виготовлення вощини — спеціальних воскових листків, які допомагають бджолам будувати швидше стільники.

Під виробництво орендує цех. Бізнесмен каже, що підприємство потужне — може виготовити 100 кг продукції за годину.

“В таких об'ємах зараз потреби немає, але потенційно ми можемо. Й намагаємось розвиватись, бо хочеться вірити у завершення війни”, — говорить Роман.

Нове підприємство з виготовлення вощиниАвтор: особистий архів

Завдяки другому гранту, від Данської ради у справах біженців, Роман купив додаткове обладнання для переробки воску.

“В Україні дуже розвинене бджільництво. Щороку кожна бджолосім'я потребує 5-7 листків натуральної вощини. Вона вставляється у рамки вулика й десь за день бджоли її відтягують і заносять туди мед або вирощують нових бджіл”, — розповідає Роман Бурджанадзе.

Вощина БурджанадзеАвтор: особистий архів

Вощину виготовляють з натурального бджолиного воску. Тож, говорить Роман, це має вигляд повного циклу: бджоли дають віск, з якого виготовляється вощина для їхнього подальшого життя й розмноження. Також, каже підприємець, вощину нерідко використовують у школах для різних поробок, зокрема виготовлення свічок.

Роман підкреслює, що вже зараз зі своєю продукцією виходить на закордонні ринки, зокрема на ринки Європи, бо вже є замовлення.

“Попри розвиток бізнесу й життя в Дніпрі, я себе місцевим не відчуваю. Якщо Сіверськодонецьк звільнять, то ми повернемось, бо це наше рідне місто”, — резюмує Роман Бурджанадзе.

Ольга Ростовська керувала стадіоном у Часів Ярі. У столиці в інклюзивній пекарні готує для нужденних

Два гранти, підтримка і віра в себе. Анна Снітковська з Маріуполя відкрила кондитерську мрії у Києві

DOMA — Донецьк і Маріуполь. У Києві друзі-журналісти відкрили кав’ярню, де є грецька випічка