Російські КАБи за місяць перетворили на руїни Зелений Гай на Донеччині. Хто там залишається
Зруйнований центр громади
Керівник Комарської військової адміністрації Олександр Куропятник йде зруйнованим центром Зеленого Гаю. Важко повірити, що ці масштабні руйнування сталися лише за кілька днів — з 28 лютого по 3 березня.
"Це вважається центр села. Був торговельний заклад, магазини, клуб, будинок культури, контора товариства "Добробут", — розповідає посадовець, показуючи на руїни.
Особливо болісне видовище — залишки місцевої школи, де навчалися понад 150 дітей. Тепер від затишної будівлі залишилися лише пошкоджені стіни з вибитими вікнами та зруйнованим дахом.
Олександр Куропятник у школі у Зеленому Гаю
"І гадки не мали ми, що так швидко сюди долетять КАБи", — говорить Куропятник із сумом, оглядаючи спустошені класні кімнати, де ще недавно були квіти на підвіконнях. "Будівля буде мати аварійний стан", — додає він, зазначаючи, що легше буде побудувати нову школу, ніж відновити цю.
Від бібліотеки до руїн
З місцевої бібліотеки вдалося частково вивезти нові книжки, але багато видань залишилося.
"Російську літературу будемо обліковувати, списувати у макулатуру", — зауважує керівник адміністрації, пояснюючи, що робити це складно через постійну небезпеку обстрілів.
Особливо вражає масштаб руйнувань приватного сектору. В одному з випадків від прямого влучання російської авіабомби в магазин і садибу місцевого фермера залишилися лише руїни.
Все, що залишилось від будинків у селищі Зелений Гай
"Люди, дякувати Богу, живі. Якраз в той час не було нікого у приміщенні. Компенсацію люди отримують по 23 тисячі за квадратний метр. По формулі вичіслюється", — розповідає Куропятник, однак про збитки можуть сказати тільки власники будинків.
За місяць російські КАБи зруйнували Зелений Гай
Неподалік — будинок місцевого землевпорядника, який спочатку постраждав від касетних боєприпасів РСЗВ, а потім, після авіаударів КАБами, став повністю непридатним для проживання.
"Буває дуже страшно" — історії тих, хто залишився
"Захищаємося так, щоб не повилітали вікна. Бачимо, як люди роблять, так і ми робимо. Буває дуже страшно. Як гучно, буває, і на підлогу лягаємо", — розповідає місцева жителька Світлана, яка разом із чоловіком вирішила не покидати свій дім.
Попри відсутність електрики протягом чотирьох місяців, подружжя знайшло спосіб пристосуватися — мають генератор. Проблему з водою вирішують завдяки волонтерам, які регулярно привозять питну воду, оскільки колодязі вже не функціонують.
Світлана з чоловіком, селище Зелений Гай
"У мене 2 361 гривні пенсії. Як можна десь з такою пенсією виїжджати? Поки запаси є, поки "гуманітарку" тут дають, поки все своє ще, з городу", — пояснює Світлана свій вибір залишитися.
Утім, вона не відкидає можливості евакуації. Говорить, якщо буде зовсім нестерпно, то поїдуть. Подалі від фронту, до рідні.
У селищі зустрічаємо й Олександра з сусіднього села, який приїхав попорати господарство знайомих, які евакуювалися із Зеленого Гаю. На запитання про безпеку він відповідає з характерною для місцевих жителів стійкістю: "Якщо буде небезпечно, сяду верхи та поїду через річку туди, на Дніпропетровщину. Та буду біля річки жити. Літо, можна жити".
Поки тут живуть люди
За даними керівника військової адміністрації, до повномасштабного вторгнення у Зеленому Гаю проживало понад 400 людей. Згодом ця цифра скоротилася до 254, а після березневих авіаударів у селищі залишилося лише 22 людини.
"Лишилися люди більш похилого віку: кому немає куди виїхати, хто дбає про свою оселю, боїться полишити своє майно", — пояснює Олександр Куропятник.
Люди, що залишаються, тримають домашнє господарство
Для тих, хто все ж вирішує виїхати, організована евакуація. "Періодично з'являється зв'язок, є такі місця, де люди виходять і зв'язок з'являється. Вони виходять на зв'язок з нашими представниками, також з благодійниками. Замовляють евакуацію, хто не може своїм транспортом, приїжджають "Білі янголи", — розповідає керівник адміністрації.
Фронт від Зеленого Гаю нині за 20 кілометрів, але небезпека авіаударів залишається постійною. Тому питання, скільки ще людей залишаться в селищі, та чи повернуться сюди ті, хто виїхав, залишається відкритим.
Свої в Telegram 
