Мені противно, що інші люди в моєму місті. Андрій Бєдняков про Маріуполь і російських колег
В інтерв'ю "Громадському радіо" для проєкту "На зв'язку: окуповані території" телеведучий поділився спогадами про довоєнне місто, обговорив поведінку колишніх колег з Росії та розповів, чому досі вірить, що Маріуполь повернеться до України.
"Мені буквально сьогодні вночі снився сон про Маріуполь..."
На запитання, чи стежить він за новинами з рідного Маріуполя, Андрій Бєдняков відповів відверто: "Чесно, не читаю. Мене все бісить, що там відбувається".
За словами телеведучого, йому особливо неприємно бачити знайомих людей, які підтримали окупаційну владу. Хоча й зазначає: "Мені пощастило, мої найближчі друзі виїхали. Мені дуже приємно, що вони обрали сторону світла, тому я можу називати себе щасливою людиною".
Водночас Бєдняков зізнається, що місто не відпускає його навіть уві сні: "Мені буквально сьогодні вночі снився сон про Маріуполь, де я гуляю своїм містом, де я ховаю український паспорт... Думки про Маріуполь постійно".
Дім, який залишився в серці
Андрій Бєдняков живе в Києві вже майже 17 років, але до повномасштабного вторгнення завжди знаходив час, щоб відвідати рідне місто.
"Коли була змога, я завжди їхав додому до батьків. Я любив Маріуполь і завжди тримав зв'язок з батьками і з бабусею. Я пам'ятаю, що приїжджав на 7-8 годин додому, але я приїжджав", – згадує він.
Телеведучому було незрозуміло, як його деякі знайомі могли не відвідувати Маріуполь по пів року чи року. Бєдняков підкреслює, що щиро любив своє місто, попри всі його недоліки.
"Як у кожному місті є мінуси, якщо думаєте, що у Львові немає мінусів, у Києва немає мінусів – їх безліч. Але в тому й полягає любов до свого міста, що ти бачиш більше хорошого".
Місто, що перероджувалося після 2014 року
Андрій Бєдняков відзначає, що в останні роки перед повномасштабним вторгненням Маріуполь активно змінювався.
"Останні роки – дуже багато нових закладів, дуже смачних закладів, красивих закладів, стильних закладів... Місто змінилося дуже сильно і продовжувало змінюватися, і мені як маріупольцю це було дуже приємно".
Андрій пов'язує позитивні зміни з подіями 2014 року: "Якби Донецьк зараз був підконтрольним, мені б дуже хотілося, щоб так само займалися Маріуполем, але я в цьому не впевнений. Податки почали заходити в Маріуполь, більше грошей, місто почало розвиватися. У нас було дуже красиве місто останнім часом, і в планах, і в проєктах, наскільки я знав, було неймовірне перевтілення".
Особливо важливими були зміни у суспільних настроях після початку війни в 2014 році.
"Після 2014 року набагато стало більше людей, які зрозуміли, що вони живуть в Україні... Коли я приїжджав у 15-му, в 16-му роках, я стільки української символіки у маріупольської молоді не бачив ніколи. Починаючи від футболок, закінчуючи сережками з гербом українським, мобільні телефони, чохли... Мене це дуже тішило".
За п'ять днів до великої темряви
Андрій Бєдняков відвідав Маріуполь за п'ять днів до повномасштабного вторгнення. Він поїхав туди, щоб у разі чого евакуювати маму: "Я орендував автомобіль і поїхав до Маріуполя, щоб в разі чого маму в машину – і на Київ".
На питання про настрої в місті напередодні вторгнення телеведучий відповів.
"Була ця тривожність. Люди відчували, бо з усіх сторін засоби масової інформації плюс там ще були і російські канали, які казали: "Ми не підемо". Але все одно показували, як вони стягують війська".
Однак багато хто в Маріуполі не усвідомлював масштабів загрози: "Навіть 25-го лютого, коли я дзвонив, питав: "Що там у вас?", то відповідали: "Та як зазвичай, нічого там екстраординарного немає". Тобто люди звикали, вони вже розуміли, що можливо трішки більше, але все одно це як зазвичай, така рутина маріупольська".
Про російських колег: "Я викреслив їх"
На запитання про знайомих у Росії Андрій Бєдняков відповів: "Є ті, які одразу підтримували і з першу, і продовжують це робити. Їхні прізвища я, звичайно, називати не буду. Є такі, що просто "відморозилися". Ті, які були моїми близькими, вони негативу не писали, вони просто перестали писати".
Особливо вразив телеведучого вчинок Роми Звєрєва (лідера гурту "Звєрі"): "Він же, здається, і зараз там буває. Ми спілкувалися вже після 14-го, він: "Крим — це Україна, Путін — це, ну, як ми називаємо, бла-бла-бла". І тут — бац, я бачу, як він на балалайці грає... І такий: "Окей, навіть таких ламають".
Бєдняков згадав і про колишню колегу Настю Івлєєву, яка відвідала окупований Маріуполь.
"Вона каже: "Я вот сейчас приехала из Мариуполя, посмотрите, как этот город, как Феникс, возродился, как же он восстанавливается, отбудовывается". Я їй написав, це єдине, що я за весь час написав: "Сука ти, я бажаю, щоб твоє рідне місто так само "восстановилось из пепла", як колись "восстанавливали" Маріуполь".
"Маріуполь — це Україна"
На запитання, чи не буде йому гидко дивитися на тих, хто підтримав окупантів, Андрій відповів: "По-перше, я не знаю по іменах, хто саме кликав, а хто не кликав. Ті, хто дуже кликав, і ті, хто з ними співпрацював, коли місто деокупують, вони одразу поїдуть за ним".
Бєдняков упевнений, що в Маріуполі залишилося багато проукраїнських людей: "Якщо ви думаєте, що в Україні, в Маріуполі зараз залишились тільки проросійські люди, ви помиляєтесь. Там дуже багато проукраїнців, дуже багато, вони більшість".
На запитання про майбутнє Маріуполя після звільнення, Андрій відповів, що це складне питання.
"Це дискутивне питання, і в цьому питанні, мені здається, мають брати участь маріупольці. Це не має бути якийсь можновладець, який прийде і скаже: "Ось буде так, Маріуполь буде тепер таким". Ні, це мають брати участь в цьому маріупольці, ті люди, які це пережили, ті люди, які там живуть, народилися і хочуть продовжувати там жити".
Завершуючи інтерв'ю, Андрій Бєдняков подякував усім військовим, які боронили Маріуполь: "Мені хочеться подякувати всім абсолютно, хто боронив місто, хто віддав своє життя за наше місто, за українське місто".
І нагадав про важливість підтримки полонених захисників "Азовсталі". А ще про те, що потрібно говорити про окуповані українські міста і про людей.
"Чим більше ми будемо згадувати про Севастополь, Сімферополь, Луганськ, Донецьк, інші міста, які зараз тимчасово окуповані, тим приємніше буде людям, які звідти, бо їм важливо, щоб інші люди про них пам'ятали. Щоб знали і пам'ятали, що Луганськ — це Україна, Донецьк — це Україна, Крим — це Україна, Маріуполь — це Україна. Всі наші міста рано чи пізно будуть повернуті під українським прапором".
Свої в Telegram 
