Як я зняла Андромеду і познайомилась з дослідниками з 26 країн. Нотатки з астрономічного табору
Авторка цього матеріалу Дар’я Заремба родом із Донецька, вивчала право у Києво-Могилянській академії, але захопилась астрофізикою і зрозуміла, що хоче лише досліджувати зорі.
Ми розповідали історію Дар’ї. У Могилянці вона була серед кращих студенток, але на четвертому курсі полишила навчання, щоб вступити знов – на фізичний факультет – і стати астрофізиком. Цього літа їй це вдалося.
Нещодавно Дар’я повернулася з IAYC – Міжнародного молодіжного астрономічного табору, де збирають дослідників 16-24 років з усього світу. Чим особливий цей досвід – Дар’я розповідає у колонці для «Своих».
***
Мені пощастило знайти своє покликання – щось, що по-справжньому драйвить і запалює очі. Коли приходить подібне усвідомлення, намагаєшся зробити все можливе, щоб стати ближчим до «своєї справи». У моєму випадку – я воліла наблизитися до світу зірок, безсонних ночей і телескопів. Так я натрапила на Міжнародний молодіжний астрономічний табір (International Astronomy Youth Camp), що цього року проходив у Німеччині.
IAYC став маленьким дивом у моєму житті. Три тижні пліч-о-пліч з 70 іншими учасниками 26-ти національностей! Попри все різнобарв’я культур, релігій та історій, ми несподівано стали однією сім’єю на цей час і разом заглиблювалися в астрономічний світ, що однаково захоплює нас усіх.
Кожен із учасників працював над проєктом – індивідуально або в групах по дві-три людини. Серед проєктів: друк ракет на 3D-принтері з подальшим запуском, побудова радіотелескопу на подвір’ї із подальшою обробкою сигналів з Юпітера та Сонця, створення комп’ютерної симуляції Сонячної системи, вимірювання швидкості розширення Всесвіту зі спостережень, астрофотографія та багато іншого.
Як і у справжній «великій» науці, під кінець роботи ми писали наукові звіти-статті у системі LaTeX (програма оформлення документів, яка вважається стандартом для підготовки публікації в наукових виданнях. Автор працює лише з текстом, а технічними деталями в оформленні займається програма. – Свои). За кілька місяців усі ці матеріали будуть опубліковані в окремій книзі звітів IAYC 2019 (IAYC 2019 Reportbook), яку кожен з учасників знайде у своїй поштовій скриньці.
Табір виявився окремою екосистемою, що існує вже 50 років. Протягом цього часу тут сформувався свій «астрономічний сленг», свої унікальні традиції, а деякі учасники навіть встигли одружитися та обзавестися «IAYC babies» :)
Важко уявити, скільки відомих сьогодні науковців починали свій шлях звідси (наприклад, Еріх Каркошка – дослідник планет, який виявив супутник Урана Пердіту), проте ще важче – уявити себе частиною цього.
Під час «чистих» ночей важко було знайти будь-кого всередині кемпхаусу. З десяток телескопів опинялись на футбольному полі, а разом з тим – і з сім десятків спальників. Ми стежили за лазерним променем, що вказував на сузір’я, та розмовляли по душах, інколи перебиваючись на захопливі вигуки, побачивши «падаючу зірку». Це були моменти особливого єднання, коли кордони країн щезали для нас.
Ми пізнавали культури одне одного. Під час «національних вечорів» (national evenings) куштували традиційні страви, вчили національні танці, а інколи ділилися всіма складнощами політичної ситуації, чому завжди знаходилися розуміння і підтримка.
Я була єдиною представницею з України. Утім, одна з учасниць, хоч і живе з народження у Штатах, також є українкою за походженням. Ми часто розмовляли про нашу батьківщину, обмінюючись враженнями: я – від 22 років проживання тут, вона – від кількамісячних поїздок до родини. Тепер ми доволі близькі друзі, і я з нетерпінням чекаю на її наступний візит додому.
Звичайно, разом зі спостереженнями та навчанням ми мали й купу веселощів. Де ще можна пограти у відгадування космічного апарата за силуетом або зняти свій кавер на науково-фантастичний фільм, як не в компанії 70-ти космічних «гіків»! Байдуже, хто з них якого рівня знань: чи то кандидат наук, чи студент – кожен має право божеволіти, бо це ознака щастя.
Тут, незважаючи на тисячі кілометрів та нові обличчя навколо, я відчула себе як вдома та ще раз ствердилася у планах на майбутнє.
Це був невеличкий досвід з життя науковців. Про те, яким воно може бути сповненим веселощів, поїздок, друзів з різних куточків земної кулі та, врешті-решт, щастя. Треба лише знайти «свою справу».
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у «Фейсбуці» і
Свої в Telegram 
