Саші сподобалась би. Ярослава Шевцова відкрила кав’ярню на честь коханого, він загинув під Бахмутом

Від фітнес-студії до монастиря у Франції

До повномасштабної війни Ярослава жила у Сватовому, це на півночі Луганщини. Нині місто вже понад три як окуповане Росією. Виховувала сина і мала власну фітнес-студію.

Її клієнтками були молоді матусі — щотижня на тренування приходили щонайменше 80 жінок. Спеціальний дитячий простір дозволяв мамам повністю зосередитися на заняттях.

У Сватовому Ярослава мала власну фітнес-студіюАвтор: Ярослава Шевцова

Ранок 24 лютого 2022 року перекреслив усе.

"Близько п'ятої ранку ми просто підскочили з ліжка від сильних вибухів. У мене була паніка, шок. Той день був найстрашнішим в моєму житті — я би все віддала, щоб мій син забув його", — згадує Ярослава.

Коли на початку березня росіяни увійшли в Сватове, молода мама вирішила евакуюватися. Разом із знайомою та її дітьми поїхала до Ужгорода, а звідти — за кордон. Тижнями доводилося спати на вокзалах, просто на валізах.

У Франції їх прихистив монастир. Одного разу Ярослава приготувала український борщ і пригостила місцевих. Серед них виявився відомий ресторатор зі Страсбурга, який настільки оцінив її кухню, що запропонував роботу у своєму закладі. Так у Ярослави з'явилося стабільне житло, заробіток, а син пішов у садочок.

Ярослава на роботі у ресторані у СтасбурзіАвтор: "Свій дім"

Листування через тисячі кілометрів

Хрещений сина вирішив, що його знайомий військовий і Ярослава ідеально підійдуть одне одному, — і дав їй номер телефону Олександра Коломійця.

"Так ми почали спілкуватися з Сашею. Між нами були тисячі кілометрів, але я закохалася в це листування. Ми настільки розуміли одне одного, навіть на відстані: я була у Страсбурзі, а він служив на Сумщині", — розповідає Ярослава.

Олександр воював ще з часів АТО, а після повномасштабного вторгнення брав участь у визволенні Ізюма. Він дзвонив у перервах між боями, і Ярослава остаточно закохалася — у його силу, впевненість, оптимізм.

Одного дня вона знайшла у поштовій скриньці пакунок з України. Усередині — його футболка з парфумами, щоб вона відчувала його присутність навіть на відстані.

Ярослава бачилась із коханим раз - вони пробули місяць разом, коли воїн був у відпустціАвтор: "Свій дім"

Три місяці вони лише листувалися. А 2 січня 2023 року вперше зустрілися на польсько-українському кордоні.

"Ми цілий місяць провели разом. Це був найкращий час у моєму житті. Я стільки всього відчула й пережила. Наші відносини з Сашей — це неймовірна історія кохання в прискореному режимі".

Саша завжди буде частинкою мене

Після зустрічі Олександр повернувся на службу, а Ярослава — до Франції. Вона їхала з легким серцем, впевнена, що незабаром повернеться.

Олександр пройшов навчання і з побратимами відправився на Бахмутський напрямок. 27 березня 2023 року він потрапив під мінометний обстріл, отримав важкі поранення і помер у Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова.

Ярослава і ОлександрАвтор: "Свій дім"

"Саша завжди буде частинкою мене, моєї душі та мого серця. Я дякую долі та Богові, що змогла бути з ним, хоч і так недовго".

Кав'ярня з левеням у військовій формі

Після його загибелі Ярослава повернулася в Україну і оселилася у Вінниці — саме там мріяв жити Олександр.

"Він був неймовірною людиною. Ми планували жити разом саме у Вінниці, бо Саша вважав її найкращим містом. Я повернулася з Франції та поїхала саме сюди. Цей переїзд — знак подяки. Це найменше, що я можу зробити", — каже Ярослава.

Вони мріяли відкрити пекарню, але Ярослава розуміла, що сама з цим не впорається. Тому вирішила відкрити кав'ярню і назвати її "Сімба" — це був його позивний.

Грошей не було. Спочатку вона працювала тренеркою у спорткомплексі, навіть планувала знову поїхати до Франції заробляти. Але доля звела її з Юлією Картавенко, яка також хотіла відкрити кав'ярню. Дівчата об'єдналися.

На день народження Олександра Ярослава розповіла про заклад його побратимам.

Кав'ярняАвтор: "Свій дім"

"Їхня реакція мене вразила. Вони допомогли нам фінансово, скинули кошти на ремонт, причому немалі. Настільки Саша був їм близький. Тепер, коли хтось з них буває у Вінниці, то вони у нас поважні гості".

В інтер'єрі кав'ярні — фотопортрет Олександра і символічне левеня у військовій формі. На іншій стіні — неоновий напис "credo te in", який повторює його татуювання.

"Це трішки кумедно, адже воно написане з помилкою. Правильне написання було б "credo in te", що перекладається як "вірю в тебе". Саша набивав тату, коли йому було 16 років, мабуть, майстер був такого ж віку. Проте ми вирішили зберегти автентичність та залишити напис саме таким, яким він був у нього".

Кава для мам і допомога військовим

Маючи досвід роботи з молодими матусями, Ярослава зробила ставку на цю аудиторію. У кав'ярні облаштували безкоштовний дитячий лабіринт — поки батьки п'ють каву, діти граються.

"Я б сама платила за таке гроші. Я думаю, що Саші б тут сподобалося, він любив дітей", — каже Ярослава.

Заклад швидко став популярним. Люди приходять не лише за кавою, а й святкують тут дні народження.

У кав'ярні постійно проводять благодійні збори для побратимів Олександра та інших підрозділів.

"Це не волонтерство — це наш обов'язок: заради дітей, країни та пам'яті полеглих захисників. Саме тому я тут, в Україні, на своєму місці — де й маю бути".

Полон вбиває і після звільнення. Морпіх Олександр Савов помер – над ним 1153 дні знущалися росіяни

Обіцяв рідним повернутися з Маріуполя. “Азовця” Валентина Федоровича вбила російська авіабомба

Я не виберусь звідси, але у полон не здамся. Віталій Грицаєнко загинув на завданні у Маріуполі