Багато шахтарів з Донеччини працювали на острові Шпіцберген. Станіслав Асєєв показав, який він зараз
Колишній в’язень донецької тюрми “Ізоляція”, журналіст, письменник та колишній військовослужбовець Станіслав Асєєв побував на острові Шпіцберген. Про це він написав у своєму Facebook. Тут колись працювали шахтарі з Донеччини. Асєєв показав, як нині виглядає острів.
Місце, в якому заборонено помирати
Ось що Станіслав розповідає про Шпіцберген:
"Місце, в якому одночасно існує символ кінця світу та "заборонено помирати" (насправді - ховати), де всі знімають взуття перед входом в будівлі та не можна виходити за межі міста без зброї через білих ведмедів, яких тут більше за самих людей.
Шпіцберген дійсно унікальна місцевість. Температура -18°С миттю перетворюється на -27°С, варто подути гірському вітру чи піднятися в самі гори. Через холод тут заборонені поховання, бо тіла не розкладаються і є загроза збереження патогенів, хоча в місті досі є недіюче старе кладовище.
Шпіцберген
Народжувати теж можна тільки на материковій частині Норвегії, бо немає потрібної інфраструктури, хоча в Лонгїрі є і дитячий садочок, і університет, і поліція, яку здебільшого викликають, коли бачать білих ведмедів.
На острові розташоване "Сховище Судного Дня" - Всесвітнє сховище насіння (Svalbard Global Seed Vault), яке має зберегти генофонд зернових культур на випадок глобальної катастрофи. Зразки зберігаються глибоко в горі при температурі -18°С, і Україна також має тут свою частку.
Всесвітнє сховище насіння
Традиція знімати взуття бере початок від шахтарів, коли ті роззувалися, аби не тягнути вугільний пил у приміщення. Самі шахти зараз використовуються як туристичні об'єкти, з однієї зроблено музей.
Шахтний музей
Старий шахтарський барак
Як і в Гренландії, на диво багато бігунів: бігати в умовах цілодобової полярної ночі ще й спосіб не впасти в депресію. Я теж трохи долучився до цієї практики: пробіжка на краю світу серед засніжених гір в таку темряву, що ці білі гори ледь видно - не може не зваблювати.
Старі вугільні вагони
Вагонетки з шахтною інфраструктурою
Щодо можливих загроз з боку Росії чи Штатів місцеві ставляться зі скепсисом, хоча і розуміють, що питання Арктики - це перш за все питання прольоту ракет: так вже сталося, що ця траєкторія для них оптимальна. Навіть жартують, що Трамп просто не знайде їхній острів на карті або не вимовить назву".
Стара покинута шахта
Що відомо про Шпіцберген
На цьому острові, у місті Піраміден, працював відомий російський трест "Арктикуголь". На його шахтах добували вугілля та корисні копалині.
Піраміден було містечком вугледобувної компанії "Арктикуголь" (Росія), де у 1960-х роках проживало 2500 мешканців. Останній житель виїхав у 1998 році, і тепер Піраміден залишилося старим радянським шахтарським містечком, застиглим у часі.
Після того, як шведські старателі знайшли вугільну жилу неподалік, вони заснували місто, у 1910 році, і назвали його на честь гори у формі піраміди, що розташована неподалік. На той час правовий статус островів Шпіцберген був дещо невизначеним, а це означало, що на цю територію претендували старателі з різних країн – Швеції, Норвегії, Великої Британії та Російської імперії. У 1927 році шведи продали шахту Піраміден радянській гірничодобувній компанії "Русский Грумант" (пізніше перейменованій на "Арктикуголь"), яка досі володіє містом і шахтою, що не працює.
Полярне селище Піраміда
Компанія значно збільшила розміри міста, додавши промислові центри, житлові комплекси, школу, гімназію та магазини. Місто було побудоване навколо центральної площі/плацу, над якою височіла статуя Володимира Леніна, і слугувало одночасно і робочим селищем, і своєрідним проєктом престижу для Радянського Союзу – зразковим містом, збудованим на території західної країни.
Після розпаду Радянського Союзу утримання шахти швидко почало коштувати більше, ніж вона приносила прибутків. Місто також пережило серйозну трагедію 29 серпня 1996 року, коли чартерний літак, що повертав сім'ї з поїздки до Росії, розбився на сусідньому схилі пагорба, що призвело до загибелі 141 людини – значної частини населення громади.
Коли у мешканців з'явилася можливість переїхати, більшість з них це зробила, і шахта була офіційно закрита 31 березня 1998 року. Останній постійний мешканець виїхав 10 жовтня того ж року. Але 2007 року знову відкрився невеликий готель для мандрівників, які бажають відвідати покинуте місто на краю світу.
Піраміда так і залишився містом-привидом. Росіяни повернулися на Шпіцберген у другій половині нульових, але вугілля видобувають тільки у Баренцбурзі.
У 2025 році у Рос ЗМІ почали з'являтися повідомлення, що Росія робить модернізацію на шахті. Як вони заявляють, це дасть змогу росіянам і далі активно працювати на острові, видобуваючи вугілля, паралельно з тим розвивати туризм. До речі, ці ж ЗМІ пишуть про те, що нині 65% прибутку зі Шпіцбергену Росія отримує саме від туризму. Що і не дивно, бо до міста, де була шахта, їздять саме туристи, аби подивитись на місто-привид Піраміден, оглянути, як тут жили люди та поспілкуватися з місцевими.
Свої в Telegram 
