Я став татом – і це змінило моє життя. Молоді батьки з Донбасу розповідають про власний досвід

Хвилювання, страх, захоплення – поява дитини викликає лавину емоцій і в мами, і в тата. Чотири чоловіки з Донецької області розповіли журналістам медіакластеру "Схід", що відчули, коли побачили свою дитину вперше, і як долучаються до виховання.
"Спочатку це стрес і недосипання, але з часом розумієш – це найкраще, що могло з тобою статися"
Іван, 28 років, місто Волноваха, тато Євгенії, якій один місяць:
– Дружина народжувала майже півтори доби, я весь цей час був поруч. Для мене це було жорстко: ти хочеш допомогти коханій, але ніяк не можеш це зробити. За час пологів я не спав, може тільки хвилин п’ять-десять.

Партнерські пологи – це чудово, для дружини це була найкраща підтримка. Нечесно, якщо жінка буде сама віддуватися за вас двох. Краще бути поруч, ніж пити алкоголь та святкувати разом з друзями, коли дружина народжує.
Мені розповідали, що новонароджена дитина – це дуже важко, що буде багато проблем. Насправді все інакше. Так, спочатку ми недосипаємо, дитина часто кричить та плаче, але з часом звикли.
Найважче витримувати те, що дитина плаче або в неї щось болить, а ти не можеш їй допомогти. Бути татусем для мене, якщо оцінювати по 12-бальній шкалі щастя, – це всі 13 балів. Особливо, коли дуже чекав на цю дитину.
Тож спочатку це стрес та недосипання, але з часом розумієш, що це найкраще, що могло з тобою статися.
"Коли дізнався, що стану батьком, мене кинуло у жар"
Олександр, 30 років, місто Курахове, тато шестимісячної Єви:
– Коли тільки дізнався, що стану батьком, мене кинуло у жар. Якщо чесно, відчув страх. У голові одразу мільйон думок промайнуло: "нам потрібна стабільність", "як виховувати дитину правильно?", "це ж трапиться зовсім скоро!"
Але коли я вперше зайшов до своїх дівчаток у палату після пологів і побачив доньку, мені стало тепло і радісно. Ніколи не думав, що можу відчувати такі емоції, їх складно описати.

Батьківський "стаж" у мене маленький – шість місяців. Мені цікаво, як оточуючі сприймають мене як батька, що вони бачать зі сторони. Складно говорити про себе.
Але без зайвої сором’язливості скажу, що я – відповідальний тато. Принаймні, намагаюся таким бути. Жінці допомогаю, коли приходжу з роботи. Граюся с донькою, купаю її, іноді прибираю в будинку.
Хочеться більше допомагати дружині, але працюю шість днів на тиждень і приходжу додому пізно.
"Це шалене відчуття – коли тримаєш маленьку людинку біля серця"
Олександр, 35 років, місто Курахове, тато Аліси (чотири роки) та Єви (три роки):
– У мене дві донечки. Першою народилася Аліса. Я дуже хотів доньку. Коли побачив цей маленький клубочок, кирпатий носик, почув це: "вееееее", нахлинуло відчуття, ніби чекав великий подарунок, і ось – тобі його виносять.

Дівчинки різні. Кожна зі своєю "родзинкою". Усі рідні відзначають, що Аліса – копія тата, а Євуня всіма командує. Вона висловлює свою думку безпосередньо, не соромлячись і не вагаючись. Це дівча – ураган.
Старшій і молодшій донечкам міняв підгузки і довів цей "талант" до досконалості. Ще купав, годував, грався. Тато повинен робити все те, що й мама.
У дружини багато роботи вдома, тому, коли я вихідний, намагаюся допомагати по господарству. Люблю разом з дівчатками працювати у городі. Разом рвемо травичку між рядками, збираємо ягоди, поливаємо квіти. Привчаю дітей до хатньої роботи та самостійності.
"Так приємно слухати її перші смішні слова"
Артем, 30 років, місто Курахове, тато однорічної Аліси:
– Народження доньки було для мене відповідальним кроком. Можна дібрати купу епітетів, але головне, що для мене цей крок усвідомлений. Я до нього готувався.
Багато довелося поміняти і міняю досі. По-перше, змінився графік роботи і відпочинку. Тепер у нас вдома після о пів на дев’яту – тиша, що дуже незвично.

Намагаюся, коли не на роботі, допомагати дружині. Розумію, як їй важко. Щоб залишити їй час для відпочинку, гуляю з малою й іноді роблю хатні справи – прибираю.
Зараз у нашої дівчинки цікавий період, вона починає говорити. Так приємно слухати її перші смішні слова.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці.
