Бувайте здорові! Редакторка Свои.City пропонує 4 книжки від лікарів про медицину та мізки
7 квітня – Всесвітній день здоров’я. Свято з’явилось у 1950 році, через два роки після створення статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я. Навряд вам захочеться читати цей документ, щоб зрозуміти щось про свій організм. Але, можливо, вас зацікавить якась із чотирьох книжок з цього огляду. Я лише редакторка онлайн-журналу Свои.City, я не літературний критик, тому сприймайте це як дружню пораду.
Усі книжки написані лікарями за освітою, в усіх є жарти і цікавинки, якими можна блиснути на дружніх посиденьках. А зараз, враховуючи карантин, вони допоможуть протриматися в доброму гуморі кілька днів, чи скільки там ви їх читатимете.
Адам Кей, «Буде боляче. Таємні щоденники лікаря-ординатора»
Видавництво «Віват»
Зазвичай виноски в тексті на мене навіюють нудьгу. Книга «Буде боляче» британського коміка і письменника, сценариста програм, а в минулому лікаря, одразу зачаровує виносками. Одна з перших, до слова стетоскоп: «Якщо ви не знаєте, що таке стетоскоп, мабуть, краще цю книжку комусь подарувати».
Адам Кей шість років вчився на лікаря, шість років працював у гінекології, полишив медицину і ще через шість років опублікував свої нотатки з лікарських часів. Стимулом стала медреформа в Британії, яка робила умови праці лікарів-ординаторів надто жорсткими.
Кей описує щоденні болі лікаря, і робить це з гумором, іноді доволі чорним. В описі до книги йдеться, що багато в його розповіді перетинається з реаліями, в яких працюють українські лікарі. Мені складно судити, але ненормований робочий графік, низька оплата праці, зарозуміле начальство і не завжди адекватні пацієнти тут є. Як і – захоплення професією, попри всі ці фактори.
У книзі чимало натуралізму і, мабуть, на деяких моментах доведеться відкласти свій бутерброд (чого вартує історія про скальпований пеніс). Але, сподіваюсь, вам буде смішно, іноді аж до сліз.
Генрі Марш, «Історії про життя, смерть і нейрохірургію», «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга»
Видавництво Старого Лева
Якщо Адам Кей обрав медицину одразу після коледжу, то Генрі Марш прийшов у цю сферу далеко після 20. Спочатку були вивчення політики, філософії та економіки в Оксфорді, любовна драма і робота санітаром у шахтарському Ньюкаслі, щоб очиститись тяжкою роботою. А потім – вивчення медицини, ще й така складна спеціальність, як нейрохірургія.
Захоплюючих історій повно в обох книжках, але на мене більше враження справила «Ні сонце, ані смерть». Вона особиста, відверта і делікатна. Тут більше спогадів про життя поза лікарнею. Це наче розмова з досвідченим другом – розмова про те, що надає життю осмисленості (з ким про це говорити, як не з людиною, яка зробила понад тисячу операцій на мозку?), про те, як зжитися зі смертю.
Наприкінці 1990-х Генрі Марш допомагав розвивати нейрохірургічне лікування дітей в Україні. У 2007 році британці зняли про це документалку «Англійський хірург», а в «Ні сонце, ані смерть» є глава про Україну. Тепер Марш приїздить до нас ще й як письменник – він був на Форумі видавців у Львові. Все це не має стосунку до якості книжок, проте, можливо, підштовхне ваш інтерес до них.
Дік Свааб, «Ми – це наш мозок»
Видавництво «Клуб сімейного дозвілля»
Хоча ця книжка радше науково-популярна, у ній є відступи, де автор згадує моменти зі своєї біографії, часто – про боротьбу навколо гіпотез, які він висував.
Автор – це Дік Свааб, нідерландський лікар і нейробіолог, фахівець у галузі досліджень головного мозку, засновник Нідерландського банку мозку (у книзі пояснюється, як можна передати туди своє багатство). Він насамперед науковець, ніж лікар, тому тут я трохи відступаю від теми, але – тільки щоб порадити вам пристойну книжку.
Основна ідея книги сформульована в назві: ми – це наш мозок. Саме він, точніше, сотні тисяч операцій у ньому, часто автономних, визначають, чого і скільки ми хочемо з’їсти на обід, чи буде в нас «осіння» чи будь-яка інша депресія, ким ми себе відчуваємо – чоловіком чи жінкою, і це незалежно від первинних статевих ознак. Це, до речі, про те, як наука стверджує права людини: Свааб пише, що публікація його досліджень в 1995 році про спотворення статевого визначення у транссексуалів вплинула на ухвалення закону про транссексуалів в Англії, допомогла добиватися зміни статі в документах.
Великий розділ присвячений мозку та релігії. Католицька церква не раз обурювалась теоріям атеїста Свааба і навіть судилась з ним. Так само певні його погляди обурювали і, наприклад, феміністок.
Вам теж, напевно, захочеться посперечатися з автором з певних речей. Він наче дідусь з сусідньої квартири – трохи буркотливий, трохи снобський, але радий поділитися купою пригодницьких історій зі свого життя. Не лише про мозок, але і про те, як відстоювати свої погляди.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці.
Свої в Telegram 
