Ці пісні ми слухаємо після 24 лютого. Плейлист від Свои.City — ви можете рекомендувати нам ще

Інесса Курінна слухає “У мене немає дому”

“Обійми” Океана Ельзи пробирала і раніше, але після того, як Святослав Вакарчук зняв на неї кліп у дворі “Палаца Праці” у Харкові та зіграв у живу з Akustikos art group, набула нового сенсу. Для мене ця пісня зараз - про підтримку та віру у перемогу і, як хтось написав, відповідь на питання, чому ми ніколи не пробачимо.

“У мене немає дому” (Один в каное) - це моя пісня-стан душі.

А серед “народної творчості” мене приємно здивувала вчителька з Харкова. Незважаючи на те, що це ремейк досить примітивного “Бумера”, пісня стала ніби-то славнем для сотень тисяч харків'ян, які вимушено покинули свої домівки. Усі 2 місяці усі вони мріють, сказати, як у у пісні, “Харків рідний, я додому повертаюсь назавжди”. Вона мені емоційно схожа на “посмішку крізь сльози”.

Анна Курцановська слухає “Марічку”

В моїй родині всі знают, якщо з кухні лунає пісня “Відбій тривоги” Tapolsky feat Arestovich, то сніданок вже готовий. Вона нібито нас налаштовує на позитив на весь подальший день.

Далі в плейлисті йде “Марічка” у виконанні PATSYKI Z FRANEKA. Головна умова прослуховування - всім разом приспівувати: Моя Марічка, Марічка, такий червоний поцілунок, наче червона порічка.

А готувати люблю під збірник пісень THE HARDKISS. Для підняття бойового настрою слухаю “Шо Ви Браття” Jockii Druce. Дуже раджу спочатку прослухати текст, а потім ще раз, але вже з відеорядом. Це шедевр!

Олександр Білінський слухає VOVA їBash їх Blyad

Я слухаю пісню, під яку після нашої перемоги будемо танцювати у всіх клубах країни - від рідної Горлівки до Одеси, від Маріуполя до Чернівців. Це трек, який народився після дуже влучних і своєчасних фраз під час інтерв'ю президента футбольного клуба “Інгулець” Олександра Поворознюка - MC PAPA VOVA їBash їх Blyad'.

Є ще одна улюблена пісня-символ “Вільні люди” від гурту БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ. У Києві бачу афіші: у них запланований концерт на стадіоні Олімпійський на День Незалежності. Тож вірю, що цей концерт відбудеться і всі ми разом будемо співати “Вільні люди, так було, так буде”.

Максим Бондарєв слухає Postcards From Italy

Перший місяць війни я не міг слухати музику. Здавалось це розвага з попереднього життя. Треки у моєму довоєнному плейлисті здаються мені чужими. Я потроху реабілітуюсь. Слухаю пісні, які не асоціюються з лютим. Щось надихаюче та заспокійливе.

Марина Терещенко слухає тишу

Я не можу зараз слухати музику. Навіть під час руханки чи прибирання, хоча раніше не уявляла себе без навушників. До цієї фази війни я слухала Rammstein, Соню Сотник, Ot Vinta!, Веню Дркина, Hollywood Vampires, Alice Cooper та інше. Щось важкеньке та моторне. Зараз я більше ціную тишу.

Валерія Панасенко слухає "Старі фотографії"

"Антитіла" та "Скрябін" супроводжують мене вже багато років. Пісні Кузьми я слухала ще маленькою по радіо у бабусі в селі. Напевно, я не розуміла їх суті тоді, але зараз вони лишаються близькими мені. Любов до пісень гурту "Антитіла" зберігається десь року з 2017. У 2018, коли війна тривала вже 4 роки, вони приїжджали до Торецька з концертом. Я пам'ятаю, коли наприкінці виступу весь зал разом з ними співав "Червону руту" і гімн України. Мені було 14, але та мить застигла в моїй пам'яті.

Коли почалася повномасштабна війна, українські пісні для мене стали розрадою. Я вмикала на всю гучність плейлисти з українськими піснями, коли поруч гатили, аби того не чути. Коли музика на всю хату, не чутно й сирени. Мені здавалося, що, якщо є не чую вибухів, я в безпеці.

Моя музика лишилась вдома, у Нью-Йорку. Там лишилась і моя душа. Може тому я не можу слухати музику тут, у Львові. Вона більше не приносить радість, навіть трошки бісить. Я не розумію цих почуттів, але я більше не слухаю музику. Зовсім.

Софія Пилипенко слухає Blowing in the wind

Уперше від початку повномасштабного вторгнення я заплакала саме тоді, коли послухала музику з мого плейлиста (через 2 тижні). Тоді я вирішила, що мені варто відмовитись від прослуховування на якийсь час. Але після евакуації до Львова мені стало трохи легше.

Найбільший музичний тригер для мене це пісня Боба Ділана “Blowing in the wind”, бо вона випадково заграла в моєму плейлисті одночасно зі сповіщенням про визнання “днр”. Я, звичайно, подумала що це дуже символічно, але відчуття були жахливі.

Зараз я найчастіше слухаю пісні з альбому “Незрівнянний світ краси” Назарія Яремчука. Мої улюблені це однойменний трек, “Коли заснули сині гори” і “Я не сумую за тобою”.

Гаяне Авакян слухає Where the revolution

Я теж перші місяці не могла зконцентруватися на музиці. Зараз, крім "Ой у лузі червона калина" слухаю альбомами свій улюблений Depeche Mode. Він підтримує мій сум і біль.

Мариуполь пахнул кровью и лекарствами. Медбрат из военного госпиталя о прицельных ударах по раненным

Це довоєнний Маріуполь в журналі Flaneur. Скачайте випуск і дивіться, яким прекрасним було місто

Почуйте голоси українських журналістів зі сходу. Зараз вони — форпост свободи слова