Сергій Табачук взяв кредит 2000 на паливо і рушив до Маріуполя рятувати людей. Його заарештували
36-річний волонтер із Дніпра Сергій Табачук не виходить на зв'язок понад 100 днів. 19 березня 2022 року він поїхав до Маріуполя евакуювати людей, цього ж дня з ним зник зв'язок. З'ясувалося, що його затримали російські військові на одному з блокпостів біля Оріхова на повороті до міста Пологи.
До широкомасштабної війни 2022 року Сергій займався організацією дитячих заходів, грав на багатьох музичних інструментах. Про те, що Сергій поїхав саме до Маріуполя, рідні дізналися у день, коли з ним зник зв'язок. Сергій навмисно не сказав, переживав, що його відмовлятимуть. Але бажання допомогти людям було сильнішим.
Пізніше вдалося з'ясувати від свідків, що на російському блокпосту машину Сергія зупинили, його затримали нібито після перевірки записів у його телефоні. Що із Сергієм – невідомо. Свої поговорили з братом Сергія В'ячеславом Воливачем, щоб дізнатися деталі.
Ніколи не пішов би на конфлікт чи грубість
В’ячеслав – старший брат Сергія, волонтер та активіст з Дніпра.
“По матері ми рідні брати. У нього інший батько, але ми з однієї сім'ї та виховувалися разом. Я так можу припустити, що він пішов на такий вчинок, щоб показати, що він теж може допомогти, може бути корисним. Він, певно, бачив мою позицію. Я теж волонтер”.
Сергій Табачук
Сергій, за словами його брата, не хотів залишатися осторонь від горя людей.
“Він прагнув теж допомагати і якнайбільше бути корисним, допомагати людям, які постраждали. Він через себе це все пропускав – біду інших людей. Просто є люди, які можуть закрити очі і не бачити цього всього, ходити на пляжі і відпочивати, то він хотів постійно чимось корисним займатися”.
Сергій був музикантом, грав на духових інструментах, а основним його профілем були свята для дітей.
“У фірмі "ПраздничОк" він працював технічним директором. Робив різні костюми для корпоративів, свят. Він людина мистецтва, творчості. У нього була дуже тонка натура. Він дуже вразливий і водночас ніколи не піде на конфлікт чи грубість”.
Саме тому для родини було шоком те, що Сергій відправився у Маріуполь.
Приєднався до колони людей, які рухалися в Маріуполь
“За тиждень до 24 лютого був на стрільбищі, проходив курси з тероборони. В принципі ніхто не знав, що почнеться війна. Коли це все сталося, я подзвонив своїм знайомим хлопцям аби розуміти, до чого долучилися найпершим чином, потім набрав Сергія – дізнався чим він зайнятий. Він взяв брудний одяг, який йому не шкода. Пам'ятаю камуфляж якийсь старий. Так ми з братом в перший день носили шини на блокпости й до різних адміністративних будівель. В перші дні ми були разом, а потім він у свою течію пішов”.
Сергій постійно шукав чим і кому допомогти.
“Сергій в інтернеті шукав тих, хто вивозить людей, займається евакуацією. Він дуже хотів щось корисне робити. Намагався туди поїхати і вивезти з Маріуполя жителів. В нього на той момент своїх коштів вже не було. То взяв кредит на 2000 грн і придбав пальне. Заправився, взяв з собою. Взяв також теплі речі, бо тоді ще зимно було, спальники. Набрав все, що знадобиться людям там – воду і таке інше. Завантажив машину і поїхав до Маріуполя. Він знайшов людей, які теж їдуть, і в колоні з ними туди вирушив”.
В Сергія був старенький Ford Taurus на донецьких номерах.
“На блокпостах там номери не бентежили нікого. Його одним з перших перевірили на першому російському блокпості. Але вони знайшли щось в його телефоні. Почали порпатися в ньому та арештували брата”.
Все це відбулося біля міста Пологи.
Поїхав до Маріуполя без документів
В’ячеслав говорить, що й гадки не мав, що Серій ризикне їхати в Маріуполь.
“Зателефонували його друзі та сказали, що Сергій пропав. Кажу: “Як пропав?”. “Він поїхав вивозити людей з Маріуполя”, – я не пам'ятаю, як вони мені точно сказали. Я знав, що він буде перевозити біженців, але я думав, що він їх буде перевозити у Львів чи ще кудись. Я не думав, що він буде їхати на ту територію, яка вже окупована. Якби я знав, можливо б я його відмовив, тому що я знаю, наскільки це ризиковано. Я б і сам не насмілився туди їхати”.
Після цього старший брат почав шукати по крихтах інформацію про Сергія.
“19 березня його арештували. Я цього ж дня і дізнався, що щось трапилося. Я знайшов через його комп'ютер людей, з ким він списувався. Вони були теж волонтерами. Знали, що він пропав та й пропав. Виїхав на ту територію. Зв'язку там немає ні з ким і з тими, що в колоні їхали теж. Я думав, можливо вони просто заїхали на ту територію, і нічого поганого не трапилося. Ми дочекалися, коли хлопці з колони поверталися і вийшли на зв'язок. Один з них розповів історію, що Сергія арештували”.
Ось так родина все дізналася. При цьому телефон Сергія деякий час працював.
“Ми зверталися до поліції. Вони взяли справу. Ми через свої канали намагалися зв'язатися, через військових. Потім його телефон деякий час був на зв'язку. Там навіть підіймали трубку. Тобто туди можна було додзвонитися і там хтось відповідав. Я просив, щоб цивільні люди туди дзвонили. Сергій ходив в церкву. І дівчата з церкви дзвонили на той номер. Казали, що підіймали трубку. Навіть казали "Алло", але це не його голос, одразу кладуть слухавку”.
Проблема полягає в тому, що Сергій – цивільний, не волонтер, не медійник, та й документів в нього з собою не було.
“Стосовно документів там така дуже-дуже тонка справа. В 2014-му році, коли у нас забирали Крим, він в цей момент працював в росії як найманий працівник. Їх там заарештували. Його депортували та в паспорті поставили, що він не в'їзний в росію. Він хвилювався, що через цей штамп його можуть там заарештувати чи не пропустити. Тому він взяв копії паспорта, копії документів, а оригінали залишив дома. Я хвилююся, що копія, це такий папірець, який міг затертися чи з ним могло щось статися. Я хвилююся, щоб його прізвище правильно записали. Часто записували через К – Кабачук. Бо може в списках записано не Табачук, а через якусь іншу букву”.
Свої в Telegram 
