Віталій Овчаренко вибрався з Дебальцевого. А тепер звільняв від окупантів рідний Лиман
Збройні Сили України на звільнили Лиман, Донецької області. Повернення під контроль цього населеного пункту дозволяє нашим бійцям продовжити контрнаступ на Луганщині. По собі окупанти залишили багато зброї. У якому стані місто, що саме мародерили окупанти поговорили з молодшим сержантом Віталієм Овчаренком, який брав участь у звільненні рідного міста.
Коли ЗСУ почали деокуповувати Лиман, у Фейсбуці писали, що його звільнення може стати помстою за Дебальцево та Іловайськ. Як вважаєте, чи став "лиманський котел" помстою та які втрати ворога?
Частково став. По-перше, росіяни намагаються не потрапляти у оточення. Для них слово “котел” — подразник. Інформація про "лиманський котел", в їх ЗМІ, майже ніде не вспливає. Її зачистили кремлівські пропагандисти. Вони розповідають про обстріли Харкова, натівські гелікоптери, а про котел мовчать. З деяких сіл, зі сторони Дробишевого, вони забували попередити місцевих колаборантів і свої підрозділи про відхід. Коли ті виходили, у останній момент, то їх розстрілювали Збройні сили. "Лиманський котел" відбувся не у самому місті, а на виїзді з нього. Мені, як учаснику Дебальцевської операції хочеться бачити більше відео з розстріляною російською технікою, вбитих російських солдат.
На в’їзді до міста купа мертвих ворогів, купа підбитої російської техніки. У самому місті цього немає. Мені як місцевому жителю від цього краще. Як би вони залишались до останнього, їх потрібно було б вибивати і місто більше б постраждало. А так, вони почали тікати. І по дорозі їх розстрілювали.
Наскільки навколишні селища постраждали і яка там гуманітарна ситуація?
Яцьківка, Дробишеве, Новоселівка знищені. Я не знаю, хто туди захоче повертатися. Є вулиці, де з двадцяти хат вціліли одна-дві. Багатьом нікуди просто повертатися, і це ще один злочин, який зробила Росія проти сходу. Розпочавши війну, Росія власноруч знищує той Донбас, про любов до якого вона розповідає.
З того, що ми бачили. На вулицях небагато жителів, але вони є. Це переважно люди старшого віку. Світла, зв’язку, інтернету, газу немає.
З гуманітарної точки зору Лиману простіше. Це сільськогосподарський край. Люди виживають на своїх припасах. Вода є, бо практично у кожному дворі криниця. Росіяни постійно обіцяли людям, що почнуться підключати газ і воду, але за три місяці вони цього не зробили. Для них жителі Донбасу це розхідний матеріал.
На другий день після звільнення у місті вже почав пробиватись український зв’язок. Українці з Лимана змогли знайти точку, аби подзвонити своїм родичам і сказати, що вони живі. Росіяни створили у місті інформаційний вакуум і мілітарну систему. Жителям був потрібен дозвіл на пересування, дозволи для отримання сімкарт.
Ви з Лимана. Окупанти жили і у вашому будинку. Що по собі залишили?
В моєму будинку жили окупанти із Донецька. У себе я знайшов купу награбованої біжутерії, чужу побутову техніку. Це смішно, коли люди, які кричать про духовність, боротьбу з фашизмом, самі поводяться, як “пятикопеечные грабители”. Коли ти бачиш ворога, як ворога, ти бачиш рівного по собі воїна. Але коли ти бачиш, як грабують, це викликає лише зневагу. Я в таких людях воїнів не бачу. Це просто шакали, які живляться людським горем.
Поводилися вони у мене вдома, як свині. Думаю, десь всередині вони знали, що надовго у місті не залишаться. Якщо людина планує залишитись надовго, вона підтримує порядок і живе, як у себе вдома. А вони жили, як у тимчасовому помешканні. Так його і використовували. Дуже неприємно було заходити в дім знаючи, що там жили російські колаборанти. Тарілки всі пропали, ложки пропали. Намагались вони газову пічку винести, але не змогли. Пральна машина зникла. До речі, на пральні машини в них якийсь фетіш. Ладно, у росіян комплекс, але ж ви з Донецька, камон, пацани. У вас що у Донецьку пральних машин немає?
Ви писали у Фейсбуці, що місто Лиман у вас асоціюється з лісом, відпочинком, грибами. Наскільки територія навколо замінована?
Я побачив досить багато мін. В лісах залишилось багато снарядів. Росіяни залишили боєкомплект цілими гаражами та ангарами.
В лісі купа розтяжок. Якусь частину знімуть наші сапери. Якусь частину природа — коли гілки падатимуть. На жаль, якусь частину знімуть тварини і місцеві жителі. Як це не парадоксально звучить, вчора, виїжджаючи ввечері з Лимана, бачили місцевих бабусь та дідусів, які виносили з лісу відрами гриби. На запитання "Куди ж ви? Там купа мін" — вони сказали: "Ми звикли. Все життя ходимо за грибами". Це ще один злочин, який зробила Росія. Це майбутні вбивства, до яких вона причетна.
Свої в Telegram 
