На сході загинув захисник Євген Колесніченко. Він мріяв повернутись на Донбас і був героєм для дітей

Поблизу Бахмута загинув захисник зі сходу Євген Колесніченко, який служив у штурмовому підрозділі. 24 лютого він пішов до Київської тероборони, а потім опинився в найгарячіших точках фронту. До повномасштабного вторгнення у Євгена була звичайна робота. Він був майстром спорту з гандболу і навіть грав за збірну України. Вони з дружиною мріяли придбати будинок на колесах. Але всі мрії родини зруйнувала росія. У Євгена залишилися дружина Євгенія, донька і двоє синів.
Євгенія Колесніченко: "Рідний Донбас не відпустив його"
Колись разом ми подорожували Європою. Мріяли про весь світ... Зараз єдине місце, де я мрію опинитись, це морг міста Дніпро. Я хочу тримати його за руку. Торкатись його обличчя. Мені байдуже, в якому стані його тіло. Це моє тіло, і ніякий ворожий снаряд цього не змінить.
Родина КолесніченківФото: Yevheniia Kolesnichenko/Facebook
У нас з Женею також була мрія. Десь перед новим роком ми вирішили, що не будемо купувати житло в Києві. Ми дали собі п'ять років на те, щоб діти трішки підросли і були більш самостійні. Щоб мій бізнес міг працювати без мене. І ці п'ять років ми збирали б на будинок на колесах для подорожей і життя. Звучить дивно, але це була наша детально продумана мрія. Я навіть вишила її.
Вишивка авторства Євгенії КолесніченкоФото: Yevheniia Kolesnichenko/Facebook
Але рідний Донбас не відпустив його.
Аня Колесніченко: "Зрозуміла, що мій герой — мій тато"
Зі шкільного твору, написаного 26 жовтня.
Я хотіла б розповісти про мого сучасного героя України. Мій герой розуміє мене та підтримує, як ніхто інший. І цей герой — мій тато. Він пішов на війну 24.02.22. Герой України зараз знаходиться на Сході. Він снайпер.
Донька Євгена Колесніченка написала твір про батькаФото: Мирослава Ільото/Facebook
До війни мій тато працював на звичайній роботі, а зараз він військовий, який захищає мою домівку та мене. Раніше, десь у четвертому класі, моїм героєм був Тарас Григорович Шевченко. Я дивувалася його хоробрості й відважності. Але зрозуміла, що мій герой — мій тато. Його звати Євгеній Колесніченко. Скажу чесно, що всі українські військові — герої. Але мій тато кращий, йому нема рівних.
Марія Бурмака: "Женя захищав Київ і загинув за рідний Донбас, куди мріяв повернутися"
Які красиві і добрі люди гинуть в цій жахливій війні.
Вчора вночі в пекельних боях під Бахмутом загинув Євген Колесніченко — мій гарний знайомий, батько трьох дітей, добряга і майстер на всі руки.
З початку повномасштабної війни Женя вперше в житті взяв до рук зброю та став до лав ЗСУ на захист України.
Фото: Марія Бурмака/Facebook
Свого часу він приїхав з окупованої Донеччини. А зараз міг би не йти на фронт, як багатодітний батько. Але він пішов. Захищати і своїх дітей, і всіх дітей України, і нас із вами.
Женя захищав Київ і загинув за рідний Донбас, куди мріяв повернутися.
Герої вмирають Це боляче і страшно. І ніхто не замінить їх коханим, дітям та матерям.
Олена Шебаліна: "Він був неймовірною, чуйною людиною"
Наші Женя і Жека. Це найшаленіша пара у цьому світі. У 14-му році вони виїхали з Донбасу, коли туди прийшла війна, з трійком малих дітей. Вони перейшли на українську мову і доводили це у голови людей послідовно і наполегливо, не пом'якшуючи необхідності і правди.
Євген Колесніченко з дружиноюФото: Olena Shebalina/Facebook
Він відправив дружину і дітей у Польщу, щоб вони були у безпеці. Але Женя не була б Женею, якби просто чекала на повернення. Вона активно волонтерила на користь підрозділу свого чоловіка. Коли в них згорів бус, вона організувала збір, купила, і сама пригнала його на Бахмут. Маленька тендітна жінка надавала піздюлін нашим же здровенним чоловікам, які знаючи, хто вона і куди їде, намагались її намахати.
Це була остання їх зустріч. Вона одягла своє найкраще плаття для нього і вони навіть сходили у кіно. Це була щаслива зустріч. Остання.
Буквально тиждень тому Женя знов відкрила збір. На баггі для виконання бойових завдань....
І така страшна звістка обірвала все... Життя, плани, мрії...
Він потурбувався, щоб дружина не займалася паперами у разі його смерті... Він був неймовірною, чуйною, турботливою людиною. А тепер його нема. Як написати про несправедливість? Її теж нема. Як написати про біль? Він неосяжний. Як і ненависть.
Зараз я сподіваюсь тільки на більшу кількість "хароших руських" меншою ціною. Бо ця ціна страшна. І боїшся думати, хто заплатить її наступною.
Якщо ви можете підтримати Женю і її сім'ю, ось картки:
- Монобанк 4441 1144 5486 2473 — Євгенія Колесніченко;
- Приватбанк 4149 6090 0720 9853 — Євгенія Колесніченко.

