Ти справжній воїн. З життя пішла громадська діячка з Костянтинівки Сірануш Арутюнян-Бозоян

Наталка Сосницька, громадська активістка: "Твоє серце величезне"

Ти смілива. Напевно, найсміливіша дівчина, яку я знала. Не тому, що боролась стільки років і перемагала, ні. А тому, що ділилась цим з іншими, надихала, давала поштовх вірити. Для цього потрібна неабияка сила і сміливість. Дякую тобі за це. Ти справжній воїн. Завжди і у всьому.

Що б ми з тобою не робили — намагались допомогти змінити владу в місті, організувати захід, навчити дітей бути журналістами абощо. Ти захищала своє і своїх до самого кінця в буквальному сенсі. І я дякую тобі за це.

Сірануш Арутюнян-БозоянФото: Facebook, Siranush Harutyunyan-Bozoyan

Твоє серце величезне. Попри власну боротьбу, ти допомогла тисячам людей так чи інакше, особливо в цій війні. Де б ти не була і що б ти не робила. Словом, ділом, обіймами. Ти дуже часто допомагала і мені, в найтяжчі моменти мого життя. І я завжди буду тобі вдячна за це.

Instagram

Стаська Падалка, лекторка, авторка книги "В очікуванні копіратейра, подруга: "Не готова відпускати"

Це ми з найсвітлішою в світі людиною. Сьогодні Сіри не стало. І в мене нема слів, щоб описати, як це тупо, як це безглуздо, що померла саме вона. Але я так хочу, щоб ви знали про неймовірну Зірочку.

Ту, що в першому класі знала невірменською тільки «морковка». А вже потім стане чи не найкращою на філфаці в Донецьку. І викладатиме основи журналістики. І писатиме книжки.

А ще ту, що на всіх дитячих фестивалях мовчки допомагала прибирати брудний посуд, шукала якусь канцелярію організаторам, завжди була за все вдячною. А згодом влаштовуватиме свої фестивалі, якісь ярмарки і конкурси на ціле місто.

І ту Сіру, яка дізналася про свою онкологію кілька років тому. І яка докладе всіх зусиль, щоб при цьому розвивати благодійний фонд Світлячків. Ним вона опікувалася до останніх днів.

От саме ту Сіру, яка в 2004 видалася мені вискочкою з Констахи, бо я в свою чергу була для неї сучкою з Горлівки. І для якої 15 років потому непитуща я буду свідомо пити на сцені, щоб провести дранк лекцію і зібрати якомога більше на хімію та гама-ножі.

Будь ласка, знайте про Сіру, яка не відпускає з гостин без прозорого грушевого варення. Або того, що з волоськими горіхами. Або з пелюсток троянд.

Яка бурчить на бунтарську поведінку старшої доньки, а потім згадує себе і хихоче. Або розказує, як міцно обіймається молодший.

Яка дуже переживає, як ти доїхав. Але не переживає, як дістати купу гуманітарки для Констянтинівки.

Сіру, яка тішиться дрібничкам і каже — слава Богу за все. І яку я люблю і не готова відпускати.

Facebook

Гаяне Авакян, редакторка Свої.City: "Ніхто не повірить, що тебе більше немає з нами"

Запам'ятаю тебе такою усміхненою і життєрадісною, як в нашу останню зустріч. Наші розмови про дітей і Вірменію. Запам'ятаю світло в тобі і у всьому, що ти робила. Запам'ятаю щасливу тебе з родиною. Запам'ятаю, як ти з любов'ю розповідала нам про своє місто.

Фото Сірануш і ГаянеФото: Facebook, Haiane Avakian

Запам'ятаю, як тебе любили на нашому філфаці. Запам'ятаю наше знайомство в дитячому таборі. Запам'ятаю твої голосові. Ти так довго боролася, що ніхто не повірить, що тебе більше немає з нами.

Facebook

Щодня бачу Маріуполь у снах — і біль не вщухає. Цей трек я присвятив рідному місту

Нас шукали рідні, поки ми були у блокадному Маріуполі. 4 історії, які закінчилися хепі-ендом

Дмитрик вперше побачив тата тільки у 4 місяці. Безвісти зниклий азовець повернувся додому