Допомагаю іншим, бо розумію їхні втрати. Історія двічі постраждалої від росії Ольги Мотінової

Цей текст підготований у рамках спецпроєкту Свої до річниці великої війни в Україні. Він про те, яким був цей рік для сходу і його мешканців. Про втрати, надію і віру попри складнощі сьогодення

Голуби звили гніздо в її квартирі

До 2014 року Ольга була підприємицею у рідному місті, волонтерила, коли розпочався Майдан, активно відстоювала власну проукраїнську позицію, чим не подобалась проросійським групам. Коли навесні 2014 року Ольга потрапила до “розстрільних списків” на Луганщині, то разом з сином і донькою виїхала на Київщину, влаштувалася на роботу, почала допомагати землякам.

Напередодні нового 2022 року Ольга нарешті придбала квартиру в Ірпені, зробила ремонт майже в усій квартирі, купила техніку в кредит, відсвяткувала з родиною свята… і знову російські бомби.

“Я двічі переселенка, хоча й не люблю це висловлювання. Я — українка з Луганської області. Вважаю себе двічі постраждалою від війни, розв’язаною російською федерацію”.

Ольга не хотіла виїжджати, але, тоді ще вагітна, донька Настя вмовила. Тож разом з донькою та сином вони виїхали 27 лютого.

“Проскочили. Над нами кружляли літаки, але дивом ми виїхали й завдяки однопартійцям зі “Свободи” нам було куди їхати — нас поселили у гуртожиток. Настю ми одразу відправили до Швеції. Ми хотіли, аби онук народився в безпеці. Так і сталося, зараз наш козачок підростає та радує бабусю по відеодзвінках”.

Ольга з сином повернулися до Ірпеня у травні. Зараз він став на захист країни, а жінка продовжила роботу в благодійній організації "Посланець миру", де працює координаторкою вже 4 роки. Організація не припиняла роботу під час війни.

“Коли повернулись, було враження, що ми в страшному фільмі або у Прип’яті, бо від новеньких вікон залишилися лише дірки в стінах, холодильних був увесь, як решето, від уламків снарядів, а в кутку голуби звили гніздо”.

В її районі майже всі будинки були спалені фосфорними бомбами — будинок, де мешкав її син, знищений під фундамент. Якийсь час Ольга і син спали одягнутими у квартирі, бо було дуже холодно через постійні протяги. Згодом засклили вікна завдяки гранту благодійної організації, побут потроху налагодився. Взагалі, цими грантами організація допомогла багатьом землякам Ольги.

Важливо допомогти тим, хто дійсно потребує

“Я працюю в благодійній організації "Посланець миру" координаторкою центру підтримки сім'ї. В нашому центрі знаходяться на обліку сім'ї з дітьми, які мають інвалідність; сім'ї-переселенці; сім'ї загиблих учасників АТО; багатодітні та всі ті, хто зараз постраждав від війни. До нас може звернутися кожен, хто мешкає в Києві чи Київській області”, — говорить Ольга.

За словами Ольги, керівниця організації Катерина Коврева зробила надможливе — організувала евакуацію підопічних сімей з дітьми, що тривалий час користуються інвалідними візками, до Швеції окремим вагоном. Там їх зустріли, розселили та донині допомагають адаптуватися до життя у цій країні.

“І керівниця організації, і заступниця допомагали й допомагають нашим підопічним родинам у Швеції. Вони розповідають шведам про все, що відбувається в Україні, ми посилаємо їм з Києва фото та малюнки дітей, що залишилися тут, розповідаємо про українців та дякуємо за надану допомогу”.

Організації вже понад 12 років, тож під опікою є родини з особами з інвалідністю, які вже "виросли" з дитячого віку за ці роки, але все одно є невід'ємною частиною організації.

“У нас є духовна наставниця — Валентина Миколаївна. Вона займається з дітьми, що зараз віком 18+. Вони збираються на пікніки, на рибалку, розмовляють про релігію та духовні теми, про все, що хвилює. У нас є два хлопця-близнюки, один з них, Сашко, неймовірно співає! А ще він часто допомагає тим, кому важко доїхати самостійно”, — говорить Ольга.

За словами жінки, багато підопічних родин роз'їхалися, тому Ользі доводиться відправляти частину посилок поштою.

“Ми з усіма спілкуємося, переписуємося, питаємо, як вони. Важливо тримати зв’язок, аби люди розуміли, що вони нам важливі”.

Коли в команди благодійної організації з'явилася можливість написати кілька грантів у 2022 році, Ольга радо долучилася — завдяки виграному проєкту родини в Макарові, на Київщині, отримали необхідну побутову техніку, обігрівачі та продукти. Зараз з постраждалими від війни родинами там працює духовний наставник, а незабаром приєднається психолог.

“Розумієте, там є родини з дітьми з інвалідністю, родини загиблих військових, які залишилися без нічого — домівки розбомблені росіянами, вони живуть у чужих хатах. Допомагають саме міжнародні фонди та приватні особи, я їм дуже вдячна за це”.

Допомога має бути взаємною

“З кожною родиною, що звертається до нас, ми заповнюємо анкету, де вони вказують свої потреби. Ось за два місяці у нас зареєструвалися 18 людей. Приходить більше, але вони хочуть прийти, нагребти все, що треба й не треба, і піти. А ми у фонді дотримуємося правила, що не даємо просто так, просимо брати участь у соціальних активностях — залучаємо до тренінгів чи просимо поволонтерити, коли треба розфасувати одяг або подарунки дітям, просимо, щоб дітки малювали малюнки для наших благодійників. Це відлякує декого”, — розповідає Ольга.

Але жінку радує, що долучається чимало соціально активних громадян. Наприклад, в одній з кімнат раз на місяць проходить "Клуб взаємодопомоги", де збираються матусі — вони розмовляють, діляться проблемами, обмінюються досвідом стосовно навчання, медицини чи ще чогось.

Кімната, де проходять тренінги та збираються мамиАвтор: Свої

“Приємно, що дівчата спілкуються не тільки в стінах організації. До того ж часто до нас забігають хлопці, ті з ким я знайома ще з часів, коли війна називалася “АТО”. Вони хитрують — до психолога йти не хочуть, а до мене: “Ольга Миколаївна, а давайте краще з вами поговоримо”. Я ж з ними відверта — й поплакати, й пожурити можу, й на місце поставити. Ось і приходять. Я радію хлопцям, бо, на жаль, дуже багатьох ми вже поховали”.

Як і усюди, люди бувають різні

“Мені тяжко від людей. Люди забирають дуже багато енергії. Деякі приходять з душею, а деякі — зі злістю, споживачі. Ось споживачів не люблю страшенно. Іноді приходять і пред'являють, що ми тут “наживаємось”, покричать, покричать і йдуть, бо їм то одяг не такий, то ще щось. Раніше переживала, а тепер вмію давати їм відсіч і раджу всім, хто працює з людьми, оточувати себе добрими, із позитивною енергією”.

Ольга каже, що тим, хто дійсно потребує допомоги та проживає на Київщині, вони із задоволенням допоможуть усім, чим зможуть.

Ольга Мотінова на робочому місціАвтор: Свої

“Хороші люди надихають ще більше старатися та шукати можливостей, донорів, писати гранти, залучати міжнародні фонди. Мами з дітьми, які малюють, колядки вчать і співають попри всі труднощі. Наші двері завжди відчинені для родин, які потребують допомоги і хочуть бути корисними суспільству”.

Якщо ви потребуєте допомоги, зверніться до благодійної організації за номером: +380 50 644 40 41, або через сайт чи соцмережі.

Воюємо з любов'ю проти "монголо-татарського іга". Боєць батальйону "Свобода" про бої на Донеччині

Мамо, чи є у нас майбутнє? Після загибелі батька у Маріуполі 12-річний Андрій перестав спілкуватися

Ця книга — присвята захисникам Маріуполя. Гроші від продажу підуть на підтримку воїнів і їхніх родин