Пів року тому росіяни вдарили по Селидовому "Смерчами". Як живуть люди у пошкодженому будинку
У ніч на 16 вересня 2022 року росіяни вдарили по Селидовому — місту в Покровському районі на Донеччині зі "Смерчів". Тоді п'ятеро людей отримали поранення, двоє загинули. Ворожі ракети пошкодили школу, дитячий садочок, гімназію, чотири приватних будинки, два триповерхових будинки і понад 30 п’ятиповерхівок. Після того страшного обстрілу минуло пів року. У одному з пошкоджених будинків у Селидовому продовжують жити люди. Ту ніч вони не забудуть ніколи.
Вікторія, як і всі в Селидовому, щодня ходить за водою. На наше прохання згадує ніч з 15 на 16 вересня. Майже одразу починає плакати.
— Ну, як це було? Ой, моторошно, дуже страшно. І син просто чудом вижив. Він у спальні як раз спав….Не можу згадувати, вибачте.
Син Вікторії спав у кімнаті біля вікна. Вибухова хвиля вибила те вікно, повалила майже всі меблі. Зруйнувала комп'ютерний стіл, шафу. На стінах у квартирі тріщини. Були вибиті міжкімнатні двері. Вціліло лише вікно, що виходить на інший бік будинку. Воно — єдине джерело сонячного світла в цій квартирі.
А ось у пані Олени всі вікна виходять у бік зруйнованого дитячого садочка. Тому вцілілих вікон в неї немає. Влада надала мешканцям будинку листи OSB та плівку. Цими матеріалами і забіли всі вікна.
— Маленькі щілинки для світла. Стоїш поруч і бачиш, що там сонечко світить. Моторошно було, і зараз страшно. Лякає будь-який звук. Я спати не могла спочатку, все чекала. У нашому будинку багато людей виїхало. А ми живемо. Хочеться, щоб все закінчилось. Весни хочеться, тепла, миру.
Ті мешканці, що залишились жити в будинку, стверджують, що їхати їм нема куди. Як і всім мешканцям міста, їм надають гуманітарну допомогу. За водою вони ходять до міських свердловин. У будинку ж немає не тільки води, а й тепла і газу. Помешкання обігрівають всі, коли є світло, електрообігрівачами.
Живе у будинку зі своїм 7-річним онуком пані Венера. Вона скаржиться на майже відсутність онлайн-навчання, бо часто немає світла та звязку. Згадує, що сиділа з дитиною тієї ночі в коридорі.
— Онук і досі всього лякається. Його просто трясе. Я тут ходила до репетитора, бо як зараз навчання онлайн? А, мабуть, треба його вести до психолога. Не знаю, що буде далі.
З фасадної частини будинку немає жодного повністю вцілілого вікна. Мешканці ж кажуть, добре, що всі залишились в цьому будинку живими після ракетного обстрілу у ніч на 16 вересня.
Свої в Telegram 
