Понад 83% проголосували "за". Як на Донеччині та Луганщині виборювали Незалежність України
Українці довго виборювали свою незалежність. Нав’язаний стереотип про те, що на Сході жителі були прихильниками "руського миру" — відверта брехня. І цьому існує багато доказів. Наприклад, саме на Сході активно розвивався проукраїнський рух. Донеччина та Луганщина були батьківщиною шістдесятників та дисидентів. Наприкінці 1980-х років шахтарі влаштовували страйки.
Про те, як розвивалися події на Донеччині та Луганщині, скільки людей підтримали суверенність та незалежність, та чому думки про те, що на Сході жителі підтримували росію — брехня, розбиралися Свої.
Перший український прапор – на Донеччині
У 1917-1921 роках, у період Української революції, національних рух ширився всією територію країни. Українські політичні партії та державні інституції утворювалися по всім куточкам. Донецька та Луганська області не стали винятком.
7 листопада 1917 року, коли Центральна Рада своїм Третім Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (за сучасності — будинок коледжу транспортної інфраструктури — Свої) вперше на Донеччині був піднятий синьо-жовтий прапор. Так повітове місто визнало УНР.
Перше підняття українського прапора у Бахмуті
Тоді на теренах сучасної Донеччини відбулося національно-політичне та культурне відродження: діяли селянські спілки та проукраїнські партії, українська мова повернулася у місцеві школи, увійшла у військо.
Наприкінці 1917 року проукраїнські сили втратили свої лідируючі позиції, розпочали свою політичну боротьбу з білогвардійцями та більшовиками, які на той час мали значну перевагу. Так тривало до весни 1918 року, коли війська УНР спільно зі своїми союзниками — австрійцями та німцями — звільнили Донбас від більшовиків. І у місті знов здійнявся синьо-жовтий прапор. Тоді не вдалося зберегти владу як в Україні, так і на території сучасної Донеччини. Хоча по селах ще тривав повстанський рух, який не змогли зупинити і нині.
Розвинутий проукраїнський рух
Багато років на сході нав’язувався стереоти, що ОУН та УПА не існувало на Донеччині та Луганщині. Та насправді саме з 1940-х років розпочався проукраїнський рух. Тоді на Донбасі керівником ОУН був Євген Стахів.
Вже тоді, попри переслідування, справжні українські патріоти продовжували боротьбу за свою країну. Лише на сході їх було декілька сотень.
Карикатура, знайдена в архіві документів ОУН
Історики знайшли документ, підписаний 30 листопада 1943 року начальником Донецького (тодішнього Сталінського) обласного управління НКВС полковником Демидовим. За його даними, лише в Маріуполі під час гітлерівської окупації було триста оунівців, які діяли в підпіллі. Про інші райони Донецької області він пише так:
"По районам Сталинской области созданы значительные формирования ОУН. Установлено, что в городе Мариуполе организация ОУН насчитывала до трехсот человек, в Краматорске — 120, в Славянске — 80, в Красноармейске — свыше 50, в Макеевке — 60, Марьенке — 80, Ольгенке — 30 человек... В основном в ОУН привлекалась интеллигенция, учителя, врачи, а также молодежь".
Батьківщина шістдесятників, дисидентів і творців УНСО
Народилися та жили на сході справжні патріоти України. Свої вірші про любов до країни писав Володимир Сосюра, який народився у Дебальцевому: "Любіть Україну, як сонце любіть…".
Володимир Сосюра
Після війни Сосюру за цей твір назвали "націоналістом" і "продажним бандерівцем".
Співзасновник Української Гельсінської групи, автор вірша "Безсмертя нації — у слові" Микола Руденко — родом із Луганщини.
Микола Руденко
Він відмовився "нищити" письменників, які були не до вподоби владі, критикував марксизм та коли опинився за гратами, боровся за права українців.
Дисидент Анатолій Лупиніс дитячі роки провів на Донеччині.
Анатолій Лупиніс
Саме він був ініціатором заснування "Меморіалу" та Української міжпартійної асамблеї (УМА), яка з часом перетворилася на Українську національну асамблею (УНА) і Українську народну самооборону (УНСО).
Василь Стус народився на Вінниччині, та більшу частину життя провів у Донецьку. Він відмовився від громадянства СРСР, бо не хотів "бути рабом".
Василь Стус
Літературний критик та поет Іван Світличний родом з Луганщини. Його називали архітектором та двигуном шістдесятницького руху.
Іван Світличний
Світличний одним із перших налагодив контакти з українською діаспорою на Заході та поширював самвидав, передав щоденник Василя Симоненка та нецензуровані його вірші. Він же налагодив зв’язки із братами Горинями та іншими галичанами, переконавши їх в необхідності об’єднання зусиль в поширенні "боротьби словом".
Перші страйки на Донеччині
У 1980-1990 роках у Донецькій області почали відбуватися страйки шахтарів. Якщо спочатку протести стали вимогою для покращення умов праці, то згодом вони переросли до загального невдоволення економічною політикою радянського уряду.
Як каже дончанин, історик Українського інституту національної пам’яті Ігор Каретніков в одному з інтерв'ю, перший такий з’їзд шахтарів відбувся влітку 1990 року в Донецьку. Величезна кількість людей заполонила центральну площу міста та грюкала касками по асфальту.
"Донбас активно підхопив страйк на Кузбасі: на вулиці Донецька вийшли працівники близько 200 шахт".
Страйки шахтарів
Через тотальний дефіцит люди нарікали, що партія не справляється з ситуацією в країні.
"Пам'ятаю, як заходили з дружиною в універмаг "Білий либідь", а там без перебільшення — порожні полиці. Хліб, молоко, м'ясо ще було можливо знайти, на відміну від прального порошка та мила. Особливо це обурювало шахтарів, яким без нього — нікуди. Мій батько — шахтар, у нього до самої смерті повіки були чорними і вже навіть не відмивалися, це слід професії на тілі".
Аналізуючи участь шахтарів у політичних акціях 1991 року, львівський журналіст писав: "Як це не дивно, сьогодні шахтарські колективи стали головними носіями ідеї нашої незалежності. За кілька тижнів Донбас українізувався так, що львів’яни, на мою думку, ризикують втратити пальму першості у національно-визвольному русі".
Рух за незалежність на Луганщині
На Луганщині наприкінці 1980-х років також розпочалася діяльність в підтримку України. Тоді у 1989 році, після розпаду Гельсінської спілки, там виникла Українська Республіканська партія.
Її активісти організовували акції непокори, страйки. А 1 травня рухівець Петро Білоус натяг на рибальську вудку жовто-блакитний прапор і вийшов на радянську демонстрацію. Тоді, за його словами, у вільному продажу українських прапорів у місті не було. Його з двох шматків тканини пошила дружина активіста.
Акція у Луганську
Проукраїнський рух підтримував незалежність України і розпад СРСР. Вони організовували мітинги за незалежність України біля стадіону "Авангард" в центрі міста.
Референдум по всій країні
Подібні акції та страйки проходили по всій країні. Суспільство вимагало змін та визнання України як незалежної держави.
"Настрій в українському суспільстві був таким, що відіграти назад уже ніхто не зміг. Бо переважна більшість українців була за незалежність України, за створення своєї національної держави", — описував настрої суспільства член Проводу "Народного руху" Іван Заєць.
1 грудня 1991 року на території колишньої УРСР відбувся референдум щодо проголошення незалежності України.
Бюлетень на референдумі
Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниці для голосування, до списків громадян, які мали право голосувати, було внесено 37 885 555 осіб. В бюлетені було лише одне питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення Незалежності України?".
Понад 83% на Сході були "За"
Рекордна кількість голосів від тих, хто підтримує Незалежність, припала на західні регіони. Проте Донбас також показав свою чітку позицію. Попри багаторічне нав’язування радянщиною про братські народи та віру в партію, понад 83% жителів Донеччини та Луганщини проголосували за Незалежність України.
Відомості про результати референдуму
"Так" незалежності України сказали 83,9% на Донеччині, 83,86% — на Луганщині.
Результати голосування по всій Україні
Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії Незалежної України вибори президента України, на яких главою держави був обраний Леонід Кравчук (61,59% голосів). Другий результат на виборах здобув В’ячеслав Чорновіл (23,27%), а на третьому місці опинився Левко Лук’яненко (4,49%).
Ліквідація символів
Після підтвердження Акта про проголошення незалежності України на Всеукраїнському референдумі над адміністративними будівлями у Донецькій та Луганській областях замайоріли синьо-жовті прапори.
Наказ про ліквідацію символів
З наступного року розпочалась робота з ліквідації символів неіснуючих СРСР та УРСР. Не підлягали псуванню або знищенню пам’ятники історії, культури та архітектури, а також меморіали та надгробні пам’ятники.
Розвиток регіонів
Молода, але сильна та амбітна держава почала самостійний шлях. Велику роль у становленні зіграли саме східні регіони. Саме там розвивалася промисловість, виробництво, культура. І щоразу українці доводили, що вони обрали вірний шлях.
Наші спортсмени на міжнародному рівні показували свою професійність. 20 травня 2009 року футбольний клуб "Шахтар" з міста Донецьк отримав перший у своїй історії європейський трофей — Кубок УЄФА.
Донецьк — одне із чотирьох міст в Україні, яке приймало Чемпіонат Європи з футболу, та перше, яке закінчило будівництво всіх спортивних споруд для проведення чемпіонату Європи.
В Донецьку пройшов Чемпіонат Європи з футболу
Виробництво набирало обертів. Наприклад, у 2005 році на Артемівському заводі шампанських вин виробляли 11,5 млн пляшок на рік, а у підземних штольнях на глибині понад 72 метри витримувалися три роки одночасно 30 млн пляшок.
Артемівській завод шампанських вин
У жовтні 2010 року у Маріуполі відкрили Художній музей імені А.І. Куїнджі.
За роки Незалежності на Луганщині почали працювати близько 600 промислових підприємств. Основними напрямками були видобуток вугілля, металургія, хімічна, нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. А промисловий комплекс Луганщини забезпечував приблизно 9% загальнодержавного обсягу реалізованої промислової продукції.
Перші прояви агресії та голос Сходу
У 2014 році Україна зазнала збройної агресії з боку росії. Анексовано Крим, окуповано частину території на сході. В той період офіційно розпочалася антитерористична операція (АТО). Протидія збройній агресії росії у форматі АТО тривала до лютого 2018 року, далі її було змінено на операцію об’єднаних сил (ООС).
Саме з 2014 року розпочалася боротьба жителів Донеччини та Луганщини за право жити на своїй українській території.
Мітинг в підтримку України в Луганську
Мешканці Сходу самоорганізувались та масово виходили на мітинги на підтримку єдності України, її суверенітету та цілісності. Люди виходили на вулиці з гаслами "Донеччина — це Україна!", "Луганщина — це Україна!".
Мітинг в Донецьку в 2014 році
Українське військо змогло звільнити частину населених пунктів, на деокупованих територіях розпочалося повноцінне життя.
З початком АТО/ООС активізувався волонтерський рух. Люди почали допомагати нашим захисникам, переселенцям.
Життя на лінії розмежування
Більшість населених пунктів Донецької та Луганської областей стали своєрідним форпостом. Російське військо продовжувало нещадно руйнувати наші населенні пункти, вбивати цивільне населення та захисників.
Донецький аеропорт
Та попри весь цей жах, люди продовжували жити та робити все, аби вигнати ворога з наших земель.
Життя вирувало, підприємства продовжували працювати, розвивалося підприємництво та з’являлися нові можливості. Люди жили фактично звичним життям, але з вірою у звільнення територій, поверненням до своїх домівок.
Період 2014-2022 років наклав великий відбиток у свідомості місцевих жителів. Цінність військових, волонтерів, які самовіддано продовжували боротьбу, стала ще вищою.
День вишиванки в Сєвєродонецьку
У містах та селах Сходу почали проводити патріотичні заходи. Традиційно почали святкувати День вишиванки, державні свята, й обов’язково — День звільнення своїх населених пунктів. Тоді організовувалася традиційна хода, де першими завжди крокували військовослужбовці. І вже потім була розважальна програма.
День Незалежності в Крамтаорську
Попри те, що Донбас вважався (невідомо чому) російськомовним, все частіше можна було почути рідну українську. І в закладах, і в установах, і на вулицях міста.
Найбільш наглядним це стало 22 лютого 2022 року, коли містами сходу пройшли мирні акції в підтримку України. Головною мотивацію тоді було привернути увагу суспільства та запевнити, що Донеччина та Луганщина — це Україна.
Наприклад, у Маріуполі в той день вийшли тисячі жителів на Театральну площу біля Драмтеатру із синьо-жовтими стягами та плакатами. Вони співали гімн України та наголошували, що на росію тут ніхто не чекає.
Мітинг в Маріуполі
Співорганізаторка акції та активістка Діана Берг тоді казала: "Я із Донецька. І я пам’ятаю, як вісім років тому на початку березня ми так само збиралися в моєму місті стихійним мітингом. І те, що зараз відбувається в Маріуполі, мені дуже нагадує ті часи спротиву. Те, що сьогодні ми тут зібралися, ознака сильного міста. Ми тут, аби дати спротив".
Продовжуємо боротьбу та віримо в Перемогу
24 лютого 2022 року стало чорною датою в житті кожного з нас. Того дня всі прокинулися від вибухів. Та найстрашніше тоді чекало на Донбас.
Щогодини росіяни просувалися нашими землями, нищили все на своєму шляху та нещадно вбивали сотні тисяч мирних жителів.
Та й це не зламало нас. Місцеві жителі йшли до тероборони, добровільно мобілізовувалися. Навіть у тому страху та жаху люди гуртувалися та робили все, аби вибити ворога.
Захисники продовжуть боротьбу за наші землі
Щодня українці знаходять в собі сили, аби продовжувати боротьбу. Кожен на своєму фронті.
Нині понад 90% Луганщини та половина території Донеччини знаходяться під контролем ворога. Щодня на наших землях йдуть запеклі бої, аби над нашими містами і селами знову замайорів синьо-жовтий стяг.
І хоча сьогодні, у День Незалежності, ми не зможемо вийти на головні площі в своїй містах, не зможемо пройти урочистою ходою та вклонитися нашим захисникам, продовжувати боротьбу ми зобов’язані.
Якось Василь Стус у листі до Андрія Малишка писав: "Я вважаю, що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи". Тож продовжуємо боротьбу! І наближаємо Перемогу нашої Незалежної України!
Свої в Telegram 
