Бахмут, Лисичанськ і Маріуполь. Активісти "Штуки" працюють над фільмом-згадкою про Схід
Активісти громадської організації "Штука" у 2021 році почали знімати фільм "PostСхід". Вони хотіли показати вклад іноземних діячів в індустріалізацію Донецької і Луганської областей та розвінчати міфи про започаткування радянською владою більшості підприємств у регіоні. Зйомки відбувалися у Бахмуті, Лисичанську й Маріуполі.
Робота над фільмом призупинилася на рік через повномасштабне вторгнення. Тоді активісти переорієнтували свою діяльність на допомогу жителям Сходу. Та зараз процес відновився. Через руйнування від російських ракет і бомбам концепцію фільму довелося повністю змінити. Тепер "PostСхід" стане фільмом-згадкою про історичну та культурну спадщину регіону.
Розвіяти стереотипи
Євген Бражко родом з Донеччини. У 2017 році він став співзасновником громадської організації "Штука".
"Мені було важливо висвітлювати культурно-історичну спадщину Сходу. Стереотипно вважалося, що нашому регіону притаманні радянські устави. Хоча я знав, що та ж сама промисловість на Сході розбудовувалась європейцями. Й за часів радянщини там все більше розвалювалося, ніж створювалося щось нове".
Євген став співзасновником ГО «Штука»
Аби розвінчати міфи про започаткування радянською владою більшості підприємств, у 2019 році Євген приїхав до школи проєктного менеджменту "БурLab".
"Там я познайомився з хлопцями з Києва та Львова. Вони працювали у східних регіонах і так само відкривали їх для себе. На спільних цінностях об'єдналися і стали працювати над тепер вже спільним проєктом".
Оскільки Євген та його друзі дотичні до культурних, медійних проектів, то обирали інструмент, яким вони зможуть висвітлювати проблему Сходу.
"Ми вирішили, що працюватимемо над документальним фільмом "PostСхід". Оскільки наш проєкт був націлений на молодь, то формат обрали саме travel-блогу. Дізнавшись про ідею, до нас приєдналася ще музикантка та художниця з Києва, яка була учасницею таборів на Сході. З регіоном вона була знайома, тому в колектив дуже швидко влилася".
Фільмували історичну спадщину
У 2021 році почалася робота над фільмом.
"Ми обрали три міста — Бахмут, Лисичанськ і Маріуполь. Знайшли там краєзнавців, які погодилися допомогти втілити нашу ідею. Майже всі вони жили в цих містах та опікувалися культурною спадщиною".
У кожному місті був свій умовний гід, який показував команді цікаві місця. Наприклад, у Маріуполі то була журналістка й активістка Алевтина Швецова. Там зйомки розпочалися навесні.
"За концепцією проєкту ми хотіли показати індустріальний Схід. Але розкрити цю тему у світлі того, що будували все це не совєти. Наприклад, у Маріуполі ми фільмували будинок Регіра, ДОСААФ, що біля моря, будинок з левами поблизу Міського саду, стару частину міста та види на "Азовсталь". Алевтина поводила нас історичними місцями, побували ми навіть на так званих "заброшках".
Команда під час зйомок фільму
Екскурсію Бахмутом проводила місцева волонтерка та краєзнавиця Світлана Кравченко. Там, за її порадою, активісти зафільмували будівлю повітового земства. Будівля була збудована у 1898 році. У 1917 році над земством був піднятий український синьо-жовтий прапор — вперше у Донецькій області. Лише пізніше тут почали працювати різні органи комуністичної влади.
"Знімали ми старовинну будівлю банку, синагогу, де до початку Другої світової війни була школа для німецьких льотчиків".
У Лисичанську екскурсію провели друг Євгена Тимур, митець Віталій Матухно та юрист Левон Азізян.
"Лисичанськ — одне з найстаріших міст Луганщини. Там ми знімали бельгійський район. Особливу увагу ми приділяли лікарні та гімназії".
Переорієнтувалися на допомогу землякам
Наприкінці 2021 року активісти відзняли майже всі обрані об’єкти, зібрали необхідні матеріали й почали працювати над фільмом. Проте плани зруйнувало повномасштабне вторгнення. Аби не наражатися на небезпеку, волонтерам та активістам довелося евакуюватися зі Сходу.
"Нашій організації довелося повністю переорієнтуватися. Ми почали займатися гуманітарною допомогою — купували продукти, ліки та розвозили їх на прифронтові території цивільним і військовим".
Волонтери стали допомагати жителям Сходу
Команда організації активно співпрацювала з партнерами. Через них вони дізнавалися потреби місцевих жителів, а потім складали перелік й направляли його до закордонних донорів.
"Серед основних потреб — їжа, засоби гігієни, ліки, одяг, енергоносії. Ми почали звертатися до закордонних партнерів, які були готові допомогти жителям Донеччини".
Опікуються жителями Сходу волонтери й досі
Лише за минулий рік волонтерам вдалося передати жителям Донецької області близько 6000 продуктових та 2000 гігієнічних наборів, понад 200 одиниць одягу та сотні зарядних станцій, свічок і газових пальників. Робота в цьому напрямку продовжується і сьогодні.
Поєднати минуле та сьогодення
Наприкінці минулого року команда "Штуки" вирішила продовжувати культурну діяльність. Пріоритетом стало завершення роботи над фільмом.
"На той час Маріуполь та Лисичанськ були вже окуповані. Бахмут став фортецею, де точилися активні бої. Окупанти, аби заволодіти територіями, нещадно нищили всю інфраструктуру, будівлі, пам’ятки. Ми розуміли, що об’єкти, які ми зафільмували в трьох містах, фактично знищені. Тому почали повністю змінювати концепцію фільму".
Період розробки нового сценарію давався активістам дуже важко. Бо коли вони розпочинали звіряти відзняті кадри, дізнавалися, що російські снаряди вже знищили історичні будівлі.
"Особливо болісно було з Бахмутом. Тоді бої за місто ще точилися і ми не знали, що буде далі. Пам’ятаю, як будівля школи ще була цілою, а за декілька днів у новинах ми прочитали, що вона повністю згоріла під час чергового обстрілу".
Тоді, каже Євген, вони залучили до роботи ілюстраторку Асю Кравчук.
"У нас були фото будівель. Ми прописували завдання, аби вона перемалювала ці будиночки. Собі робили помітки "згоріло/знищено". Поки Ася робила анімації, буквально на наших очах росіяни знищували те, що таке дороге і важливе для всіх нас. Зі сльозами на очах ми змінювали статус наших пам’яток".
Художниця малює анімацію. Це бельгійська лікарня в Лисичанську
Майже всі будівлі у фільмі нині зруйновані або пошкоджені. Тому документальний фільм фактично зафільмував те, чого вже не існує.
В основі фільму будуть спогади людей, які жили на Сході.
"Ми вже відзняли своїх героїв у нових містах. Там вони розповідають про Маріуполь, Бахмут і Лисичанськ, а на фоні — анімаційний ряд того, що було до приходу росіян. Нам вдалося поєднати минуле й сьогодення. І хоча це дуже болісно, та люди мають хоча б зараз дізнатися важливу інформацію про культурну, історичну спадщину наших рідних Донеччини і Луганщини".
Зйомка інтерв'ю з одним із героїв фільму
Роботу над фільмом команда планує завершити до кінця 2023 року. Євген сподівається, що до зими буде готовий чорновий варіант. Сам показ та презентація відбудуться вже у 2024 році.
"Морально дуже важко працювати з таким матеріалом, але ми віримо у Перемогу та відбудову втраченого. Ми просто не маємо іншого шляху, бо то наша історія, наші місця сили, які мають бути і з нами, і з наступними поколіннями".
Свої в Telegram 
