У Києві нагородили переможниць обласного конкурсу "Жінка Донеччини". Хто отримав це звання
У Києві у "Культурному хабі "Донеччина" відбулася урочиста церемонія нагородження переможниць обласного конкурсу "Жінка Донеччини". Цьогоріч у конкурсі взяли участь українки, які додали особистий внесок у розбудову Донецької області. За звання боролися 103 учасниці у 12 номінаціях. Свої побували на церемонії та дізналися імена переможниць.
Конкурс "Жінка Донеччини" покликаний об'єднати лідерок різних напрямків діяльності задля розвитку стійкості та сталого відновлення України та Донецької області зокрема. Його ініціювала Донецька облдержадміністрація за фінансової підтримки Структури ООН Жінки та благодійного фонду "Слов’янське серце".
У конкурсі "Жінки Донеччини" було 12 номінацій
За словами заступниці голови Донецької облдержадміністрації Юлії Костюніної, Донеччина славиться видатними жінками та лідерками. Вона повідомила, що цьогоріч у конкурсі взяли участь 103 кандидатки на звання "Жінка Донеччини".
Юлія Костюніна отримала нагороду від "Слов'янського серця"
"Кожна з жінок, які взяли участь у конкурсі, роблять все, аби досягнтуи найбажанішої Перемоги. Жінки на Донеччині та в Україні очолюють цілі напрямки, волонтерять в "гарячих точках", збирають гроші на зброю та спорядження, лікують поранених, зі зброєю в руках боронять свою землю".
Церемонія нагородження пройшла у Києві
Чиновниця каже, дуже часто жінки мають здатність применшувати свою силу, досягнення та здобутки.
"Тому цим конкурсом ми хочемо спонукати жінок, щоб їхня воля та незламність назавжди залишилися притаманними українцям та українкам. Війна змінила нас всіх і розкрила в нас те, чого раніше в собі ми могла не бачити. Ще нещодавно ми не могли знати про те, скільки в нас сили і на що ми з вами здатні. Але зараз все це наочно бачить весь світ. Весь світ побачив роль жіночого лідерства у відстоюванні державності в Україні, її волі та незалежності".
Історія кожної конкурсантки надихаюча, проте до фіналу дійшла тільки 41 учасниця. Лауреаток та переможниць нагородили під час урочистої церемонії, що пройшла у Києві у "Культурному хабі "Донеччина".
Що відомо про переможниць конкурсу "Жінки Донеччини"
Участь у конкурсі брали жінки з Донеччини у 12 номінаціях. Публікуємо імена переможниць.
"Волонтерка року"
Ольга Семібратова, голова благодійного фонду "Сила Жінки".
Ольга родом з Красногорівки. У дитинстві часто разом з однокласниками відвідувала самотніх людей похилого віку і допомагала їм по господарству.
Навчатися поїхала до Донецька, там після закінчення Донецького національного університету залишилась працювати. Та коли у 2014 році розпочалася російська агресія проти України, переїхала до села Ялта Волноваського району. Там почала займатись громадською діяльністю, підтримувала збори онкохворим, закінчила курси практичної психології. А ще створила кімнату "Добра" з речами для малозабезпечених та нужденних людей. Згодом завдяки грантовій підтримці заснувала бізнес по виробництву пастили та фруктових чіпсів.
«Волонтерка року» Ольга Семібратова
З початком повномасштабного вторгнення чоловік Ольги пішов добровольцем до лав тероборони, а потім — Збройних сил України. А Ольга, аби не сидіти без діла і допомагати своїй країні, з 26 лютого 2022 почала волонтерити. Разом з місцевою владою та небайдужими мешканцями допомагала біженцям з Волновахи і Маріуполя. У такомі ритмі щодня працювала до 18 квітня 2022 року, аж поки через можливий прорив ворога не змушена була їхати з дитиною з Ялти і переїжджати до селища Софіївка на Дніпропетровщині. Вже тут за кілька днів після переїзду Ольга зареєструвала благодійний фонд "Сила жінки". Допомагала ВПО з усієї України.
Наразі 2-3 рази на тиждень Ольга виїжджає з екіпажем "Білі Янголи" до зони активних бойових дій, і до рідної Красногорівки теж, роздає там продуктові набори, будівельні матеріали та одяг, буває у Великій Новосілці і селах, які у "сірій зоні".
"Зоозахисниця року"
Наталія Суханова, зоозахисниця та волонтерка.
Вона з маленького шахтарського містечка Новогродівка на Донеччині, де немає зоозахисної громадської організації, немає притулку для тварин, навіть немає ветеринарної клініки, але є небайдужі до проблем тварин люди. У 2014 році Наталія волонтерила у пункті надання гуманітарної допомоги і допомагала безпритульним тваринам. Ходила туди зі своєю маленькою донечкою.
«Зоозахисниця року» – Суханова Наталія
Наталія започаткувала зооволонтерський рух. Приєдналися до неї небайдужі мешканці Красногорівки, які погодилися підгодовувати покинутих тварин. А ще активісти обстежили усі місця скупчень бездомних тварин у Красногорівці, аби розуміти скільки їх та доглядати за ними. Наталія почала активно співпрацювати з міжнародними організаціями, що опікуються проблемами тварин. Наталія реалізувала три проєкта зі зменшення чисельності безпритульних тварин шляхом стерилізації та вакцинації.
У воєнний час змогла налагодити нові знайомства і знайшла підтримку від інших зоозахисників. З часом кількість покинутих тварин збільшувалась. Військові частіше привозили до міста чотирилапих бідолах, яких знаходили у зоні бойових дій. І їх треба було евакуювати у безпечніші місця. Нагальною потребою стала евакуація тварин в більш безпечні місця, тож Наталія почала шукати для них нові родини по всій Україні.
Всю допомогу, яку зоозахисниця отримує, розподіляє серед кураторів громади — небайдужих людей, які годують безпритульних і покинутих тварин. Вони разом організовують "Пункти незламності для тварин".
Окрім цього постійно організовує збори коштів для підтримки, лікування, на придбання кормів і ліків для тварин.
"Психологиня року"
Ольга Пасічник, практична психологиня навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів – ліцей міста Добропілля.
Ольга родом з Добропілля. Вже 14 років професія практичного психолога є невичерпним джерелом її натхнення, ресурсом і задоволенням. Психологиня бере участь у конкурсах, тренінгах, конференціях, семінарах, ділиться своїми знаннями та досвідом.
«Психологиня року» – Ольга Пасічник
Звичний напрацьований ритм професійного життя зруйнувався в одну мить з початком повномасштабного вторгнення. Коли всі розгубилися і шукали якусь точку опори, Ольга знайшла можливість отримати знання та навички надання першої психологічної допомоги. Свій вільний час Ольга конвертує у самоосвіту та професійний розвиток. А кожну можливість — у донат для ЗСУ та реабілітацію постраждалих унаслідок війни в України.
"Охоронниця року"
Ірина Шушура, інструкторка з особистої безпеки тренінгового центру ГУНП в Донецькій області, місто Покровськ.
Ірина прийшла у поліцію 5 років тому. Про цю професію мріяла з дитинства, однак спочатку вивчилася на економіста й працювала в торгівлі. У 2018 році докорінно змінила своє життя й вступила до юридичного інституту у Кривий Ріг на факультет "Превентивна діяльність". Цього ж року Ірина розпочала службу в Селидівському відділенні поліції — помічником дільничного офіцера.
«Охоронниця року» – Ірина Шушура
З початком повномасштабної війни бажанням Ірина закінчила курси і стала парамедиком. Згодом підвищила свою кваліфікацію до рівня Combat medic (бойовий медик) за міжнародними стандартами.
Ризикуючи життям, парамедикиня поміж перших прибуває на місце обстрілу, надає допомогу пораненим і разом з колегами евакуює їх до лікарні. Вона має справу з надважкими травмами — травматичними ампутаціями, критичними кровотечами тощо. Працювала біля лінії фронту на Бахмутському напрямку. Неодноразово потрапляла під ворожий вогонь. Ірина згадує, як виїхали з напарниками на обстріл, а через 5 хвилин росіяни знову вдарили за цими ж координатами. На щастя, тоді вся група вижила.
На рахунку Ірини Шушури 24 виїзди на обстріли, 16 врятованих життів. Співробітниця поліції не тільки рятує постраждалих, але й евакуює з небезпечних зон тіла загиблих.
Окрім порятунку людей, Ірина Шушура працює інструкторкою з особистої безпеки в Тренінговому центрі поліції та навчає колег.
"Медикиня року"
Світлана Коплянок, директорка Слов’янської центральної районної лікарні.
Світлана родом з Райгородка Слов’янського району. Вона з родини медичних працівників. З дитинства знала, що стане лікаркою, бо прикладом для неї завжди був і залишається батько, який понад 40 років працює в медицині.
Шлях на посаді головної лікарки з медчастини Світлани Коплянок почався з 2015 року. У грудні 2019 року вона стала директоркою Слов’янської центральної районної лікарні. Ця лікарня продовжує надавати медичну допомогу у повному обсязі і під час війни.
«Медикиня року» – Світлана Коплянок
Від початку повномасштабної війни Світлана залишалась і нині працює у Слов'янську.
"Правозахисниця року"
Марія Тюріна, старша інспекторка з комунікації Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, майор поліції, місто Краматорськ.
Марія Тюріна родом із Закарпаття. Нині вона живе у Слов’янську. Початок роботи, тоді ще в міліції, Марія розпочала на посаді інспекторки у приймальнику-розподільнику для дітей. Сім років вона працювала з дітьми, які скоїли злочини, але не досягли віку кримінальної відповідальності, які неодноразово тікали з дому чи спеціальних закладів.
Влітку 2014 року Марію призначили помічницею начальника відділу міліції зі зв'язків з громадськістю у Слов’янську. Після реорганізації вона стала старшою інспекторкою з комунікації Краматорського районного управління поліції.
«Правозахисниця року» – Марія Тюріна
Поліціянтка ніколи не обмежувалася роботою по "графіку". Функціонал роботи Марії завжди був дуже великий: для висвітлення роботи поліції виїжджає на місця скоєння злочинів, показує безпекову ситуацію у регіоні, моніторить ЗМІ в протидії інформаційній війні (фейкам).
Разом з евакуаційними екіпажами Марія виїжджає до лінії бойових дій для евакуації людей чи надання їм гуманітарної допомоги, працює на деокупованих територіях, показуючи спільноті кожен злочин рф. Вона з колегами завжди одна з перших на місцях обстрілів.
В галереї її телефону практично немає особистих фото. Там перші хвилини обстрілів цивільного населення та їхні наслідки, там евакуація та надання допомоги. І все це для того, щоб світ бачив правду і знав, чого вартує свобода.
"Військова року"
Валентина Івченко, педагог, Волноваський район, Сонячне.
Валентина – мешканка села Сонячного Хлібодарівської сільської тергромади Волноваського району. Все своє життя присвятила навчанню дітей. З 1986 року працювала вчителькою початкових класів Сонячної загальноосвітньої школи, а з 2008 року очолює Сонячний заклад загальної середньої освіти з дошкільним підрозділом.
Чоловік пані Валентини — професійний військовий, підполковник, учасник АТО, був інвалідом-ветераном війни. Син теж напередодні війни тільки закінчив військову академію. Тож коли почалося повномасштабне вторгнення рф на територію України, родина Івченків не могла лишитися осторонь, і з першого дня війни вони стали на захист нашої держави, долучившись до Сил Оборони України.
«Військова року» – Валентина Івченко
Спочатку пані Валентина була у складі військової частини, яка воювала на Донецькому, Харківському, Луганському напрямках. Згодом, коли чоловіка перевели, Валентина Вікторівна теж перевелася. Тепер у складі іншої військової частини продовжує боронити Україну на Запорізькому напрямку.
Побратими та посестри пані Валентини ласкаво називають її "мамою", "матусею". Адже вона для них є і матір’ю, і сестрою, і подругою, і надійним плечем підтримки. Також Валентина Вікторівна підтримує постійний зв'язок з родичами своїх побратимів. Завжди знайде слова підтримки, які полегшують життя тих, хто очікує своїх рідних з фронту.
Сьогодні Валентина має звання сержанта. Скромно говорить, що наразі просто працює і робить все, що може.
"Вчителька року"
Тетяна Обихвост, вчителька фізичної культури опорного закладу Очеретинський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Олександрівської селищної ради.
Тетяна Обихвост живе і працює у селі Очеретине.
У спорті Тетяна з дитинства. З восьми років займалася бойовими мистецтвами — шотокан карате-до. Її наставником, який завжди вірив у неї, є її батько — Новак Микола Людвигович, володар чорного поясу III дан. У свої 17 Тетяна набрала свою першу групу дітей і теж стала тренером, пов’язавши зі спортом усе своє майбутнє життя.
«Вчителька року» – Тетяна Обихвост
Минуло 23 роки відтоді, як молода вчителька вперше переступила поріг рідної школи. Завдяки впровадженню інноваційних методів і форм навчання і сама вчителька, і її вихованці постійно є переможцями та призерами міських, обласних, всеукраїнських змагань, онлайн – конкурсів та марафонів.
Пані Тетяна веде власний блог, канал на YouTube, сторінку в соціальній мережі Facebook, де розповідає про свою роботу, розміщує корисні матеріали для батьків, учнів, колег.
З початком повномасштабної війни Тетяна і її чоловік Сергій організували власний потужний волонтерський рух допомоги та підтримки військовослужбовців, які тримають рубіж прифронтової оборони на Краматорському напрямку. Найближчі військові угрупування подружжя постійно забезпечує харчами, предметами побуту.
"Культурне досягнення року"
Світлана Фоменко, директорка Вільненського сільського будинку культури Хлібодарівської територіальної громади, Волноваський район.
Світлана Фоменко родом з Вільного. З 2011 року працює у Вільненському сільському будинку культури, з 2021 року — директоркою.
Вже більш як 10 років Світлана популяризує українську мову і культуру серед підростаючого покоління. Вихованці Світлани, як і вона сама, є переможцями міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсів з декламації та вокалу.
«Культурне досягнення року» – Світлана Фоменко
Після повномасштабного вторгнення росії Світлана разом зі своєю родиною і колегами продовжують популяризувати українське. Світлана знімає відеоролики пісень і власних віршів на патріотичну тематику, соціальні відео на підтримку захисників та захисниць України. Проводить прямі етери у фейсбуці та інстаграмі, де читає свої поезії для усіх присутніх. Творчі відео та записи з виступами Світлани набирають у соціальних мережах сотні, а подекуди тисячі переглядів та десятки схвальних коментарів.
З підліткового віку Світлана пише вірші. Нині зі своїми авторськими поезіями вона також виступає в закладах Полтавщини, де тимчасово проживає, тим самим розвінчує міфи щодо того, що усі люди Донеччини чекали на "русский мир".
З 2020 року Світлана очолює громадську організацію "Сила в волі", є співзасновницею громадської організації "Час вільних". До 24 лютого 2022 року її молодіжна команда займалася розвитком Хлібодарівської сільської ТГ. Після початку повномасштабної війни Світлана з командою реалізовує проєкти задля підтримки внутрішньо переміщених осіб Волноваського району, у томі числі молоді та дітей.
"Жінка у владі"
Юлія Котова, заступниця начальника Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області.
Юлія родом із Новобахмутівки Ясинуватського району. У державній службі почала працювати з 2006 року. До 2014 року працювала на різних посадах — головного спеціаліста, начальника відділу виконання бюджету, бухгалтерського обліку та звітності-головного бухгалтера Управління пенсійного фонду України в Ясинуватій та Ясинуватському районі.
«Жінка у владі» – Юлія Котова
Вже у розпал бойових дій на сході, з грудня 2014 по січень 2015 року, була головним спеціалістом відділу виконання бюджету Головного управління ПФУ в Донецькій області. Через окупацію Ясинуватої робота управління Пенсійного фонду району була призупинена. Ясинуватське управління переїхало, і Юлія Котова його очолила, відновивши роботу управління фактично з нуля. У цьому управлінні вона працювала майже шість років — до грудня 2020-го.
З кінця 2020 року Юлія Котова працює заступницею начальника Авдіївської міської військової адміністрації. Від початку повномасштабної війни залишалась працювати і забезпечувати життєдіяльність Авдіївки під час бойових дій — в умовах відсутності світла, води, інтернету і під обстрілами. Допомагала тероборонівцям, також сприяла тому, аби у надскладних умовах люди змогли отримувати соціальні виплати. Допомагала евакуювати архіви і цінні папери, майно закладів Авдіївки. Згодом очолила тимчасовий пункт перебування евакуйованих мешканців громади у Дніпрі.
"Підприємиця року"
У цій номінації переможницю не було визначено, у фінал конкурсу увійшла Олена Кучерук, керівниця організації "Шалене свято" з Краматорська.
Олена Кучерук або "Шалена Олена" — так її знають у Краматорську і Донецькій області, бо 13 років поспіль вона керувала організацією "Шалене Свято".
За цей період Олена провела багато заходів — приватних і всеукраїнських. Серед них "Паради наречених", "Весільні виставки", Всеукраїнські конкурси талантів для дітей і молоді "Шалений Фест", конкурси моделей Show Models тощо. У неї була велика команда аніматорів, понад 200 костюмів і тонни реквізиту. Команда любили свою роботу, бо Олена мотивувала її.
Олена Кучерук стала фіналісткою в номінації «Підприємиця року»
Весь цей час вона створювала свою команду. І це був нелегкий шлях. Та згодом їй вдалося зібрати небайдужих поряд, а підприємці міста погоджувалися бути спонсорами великих заходів.
Під час першого covid-карантину Олена почала вести канал про здорове харчування і викладала тренування. Навіть запустила марафон із переможницями.
Та все змінила повномасштабна війна. 7 березня Олена з дітьми і собакою евакуювались — два місяці жили на Закарпатті, ще чотири у Болгарії, та жінку тягнуло додому. Тож Олена вирішила переїхати до Києва, бо додому ще небезпечно їхати із дітьми. Наразі організація свят не працює у Краматорську. Бо всі підлеглі роз'їхалися Україною. Олена перевезла маленьку частину "Свята" у Київ. І почала створювати композиції із кульок, різноманітні подарункові бокси. В Києві можна замовити вітання ростових ляльок, а по всій Україні Олена відправляє бокси поштою.
Та все ж Олена мріє повернутися до Краматорська.
Церемонія нагородження переможниць
"Журналістка року"
Дар’я Літовченко, військова кореспондентка телеканалу державного іномовлення України Freedom. Родом зі Слов’янська.
Висвітлює події у прифронтовому Херсоні з жовтня 2022 року. Дар'я була серед перших журналістів, які приїхали до звільненого міста, побачивши та зафіксувавши звірства російської окупаційної влади.
"Журналістка року" — Дар'я Літовченко
Дар'я каже, що її це не здивувало — вона бачила наслідки "визволення" росіянами у своєму рідному Слов'янську ще дев'ять років тому.
Свої в Telegram 
