Мрію відкрити салон у Горлівці. Як родина переселенців заснувала на Донеччині мережу перукарень
Анастасія Яремчук — лікарка та підприємиця з Дружківки. У 2014 році вона вимушена була бігти від війни з Донецька, хоча сама народилася та виросла в Горлівці. Але у 2022 році війна не змогла вигнати її родину з дому. Ба більше, вона разом з чоловіком відкрила мережу перукарень, які знають та люблять уже в двох прифронтових містах — Дружківці та Костянтинівці. Про те, як родина наважилася відкрити бізнес у прифронтовому регіоні та як нині йдуть справи у підприємців, Анастасія Яремчук розповіла для Свої.
Коли почалася війна, я була лікарем-інтерном з дитиною на руках
Анастасія Яремчук народилася та виросла в Горлівці, що на Донеччині. Після школи, як і більша частина молоді, поїхала навчатися до найбільшого міста області — Донецька. Там вступила до національного медичного університету, де майже завершила навчання, як раптово почалася війна.
У 2014 році Анастасія разом з батьками та старшим сином, якому тоді було лише 2,5 роки, була вимушена тікати з Донецька. Відтоді ні в рідній Горлівці, ні в Донецьку жінка більше не була.
“Я була лікарем-інтерном з дитиною на руках. І без допомоги батьків я б не вижила. Завдяки батькам наша родина змогла виїхати, і вже потім я змогла відбудувати своє життя заново. У 14-му році закінчила інтернатуру Донецького національного медичного університету, який евакуювався до Краматорська, а після цього мене залишили там працювати асистентом кафедри онкології та радіології. Після цього моя кар'єра пішла вгору”, — розповіла Анастасія Яремчук.
Виїжджати з Донецька було не складно. Це не те місто, яке жило в душі Анастасії. Рідну Горлівку вона тоді любила більше.
“Уся родина, вона в мене невелика, виїжджала разом. У нас ніхто не залишився "за зачиненими дверима", тому морально виїжджати не було складно. А тяжко фінансово — так. Я тоді була лікарем-початківцем, якщо так можна сказати, це був етап становлення мене як спеціаліста, тому було складно, і без підтримки батьків я би не змогла досягти того, що маю зараз”, — каже лікарка.
Анастасія Яремчук — переселенка з міста Горлівка. У 2023 році вона разом з чоловіком відкрила на Донеччині мережу перукарень.Фото: з архіву Анастасії
Ми вирішили залишатися, бо лікарі потрібні завжди
Так родина опинилася в невеличкому місті на Донеччині — Дружківці. Тепер уже Анастасія сміливо називає це місто рідним. Тут вона будувала своє доросле життя, кар’єру, родину та виховувала сина. Тут же зустріла повномасштабне вторгнення та вирішила залишатися до останнього.
“У нас родина лікарів. І на початку 22-го року ми вирішили для себе, що залишатимемось до останнього у своїх містах. Я працювала у Костянтинівці, чоловік у Дружківці. Залишились, щоб надавати допомогу, бо лікарі потрібні завжди. Тим паче в такий час”.
Старшого сина Анастасія з чоловіком вивезли до іншого міста, де безпечніше, а самі залишилися в Дружківці. На той час Анастасія була вагітна другою дитиною.
“Ми вирішили, що потрібно рухатися далі й не сидіти на місці. Одного разу я повернулася з салону краси з пропозицією відкрити власну перукарню. Ми бачили дуже великий попит на перукарські послуги, бачили великі черги у перукарнях та, крім цього, ми бачили, що є дефіцит кадрів, бо люди активно евакуювались з області. Тому я запропонувала чоловіку відкрити перукарню. Чоловічу, бо у нас у регіоні, у наших містах, це не поширене явище”.
Чоловік Анастасії підтримав ідею, так у Дружківці з’явилася перша перукарня “Шерлок”.
“Назву “Шерлок” ми обрали, бо хотіли якесь незвичне чоловіче ім'я, якогось героя, якого знають усі, і який буде на слуху. Тому обрали Шерлока — це улюблений герой з творчості Конан Дойля”.
Все починалось з одного барберського крісла
Майстрів у Дружківці знайшлося не багато. А точніше, не знайшлося зовсім. Тож родина ухвалила неординарне рішення — навчити людей перукарському мистецтву.
“Усе починалося з одного барберського крісла. Коли ми почали шукати працівників, то зрозуміли, що нам потрібно "вирощувати" своїх спеціалістів. Не було професіоналів, які залишились у місті. Тому ми запропонували творчим людям, які залишились на час війни без роботи, опанувати нову професію — перукарське мистецтво. Знайшли курси, і так вивчили першого майстра. Усе робили своїм коштом”, — розповіла Анастасія.
Через війну попит на послуги в б'юті сфері меншим не став, а майстрів залишалося все менше. Тож родина вирішила, що одного салону місту недостатньо.
“Побачили, що є користь від нас і потрібно розширюватись. Почали шукати нових майстрів, які готові будуть до навчання та роботи в нашому колективі. Так ми відкрили другу локацію в іншому куточку міста. Потім клієнти почали шуткували, що вони до нас їдуть з Костянтинівки чи з віддалених місць нашого міста. Тому ми вирішили відкрити перукарню на в'їзді в місто, куди приїжджають усі рейсові автобуси”.
Так з’явилася третя перукарня у Дружківці. А потім четверта. А потім ще 3 у Костянтинівці.
“Обсяги роботи збільшувалися. Крім того, що ми починали як чоловіча перукарня, ми почали розвиток як універсальна: жіночі стрижки, колористика. Зараз до нас вже прийшли майстри, які повернулись до міста і які захотіли працювати саме з нами. Зараз у нас працюють шестеро людей, ще двоє вийдуть на роботу згодом у нових місцях”, — ділиться підприємиця.
Мрію відкрити салон краси в Горлівці
Нещодавно родина отримала грант від держави на розвиток власної справи, тому дуже скоро в Дружківці з’явиться ще одна послуга, якої зараз не знайдеш у жодному місті Донеччини.
“Буквально за декілька днів до нас приїде установка для фіш-пілінгу. Це не тільки гігієнічні процедури, але ж ця установка ще використовується у лікуванні захворювань шкіри. Наприклад, таких як псоріаз. Цього немає в області взагалі”.
Крім того, у перукарнях уже працює майстер педикюру, а ще іноді масажист та лашмейкер. Але і на цьому родина не хоче зупинятися. У планах уже 12 перукарень по всій області. Наступні на черзі — Краматорськ і Слов’янськ. Але в мріях Анастасії є ще одне місто — рідна Горлівка.
“Коли отримаємо звістку про перемогу, то відкриємо салон у Горлівці, місті, де я народилася. Тому обов'язково будемо там теж. А поки що плани у нас не такі масштабні — це Краматорськ і Слов'янськ. Хочемо охопити всю область”.
Анастасія зізнається, відкривати свою справу в прифронтових містах було страшно, але вона рада, що все ж вдалося це зробити. За 7 місяців від дня відкриття першої перукарні родина відкрила вже 7 салонів краси. А це, на хвилиночку, по одному салону на місяць.
“Перший салон ми відкрили 9 травня 23-го року. За сім місяців ми відкрили сім. До 9 травня 2024 року ми плануємо відкрити вже 12 перукарень”.
На питання, де знайти стільки сил та натхнення, Анастасія відповідає просто.
“У нас є друга освіта — менеджмент, тому вдається створити і гарну команду, і об'єднати роботу основну та нашу справу, нашого “Шерлока”. А основний секрет — це обов'язково бути закоханими у те, що ти робиш”.
Наразі Анастасія та її чоловік розглядають тільки один випадок, коли точно виїжджатимуть — окупація області російськими військами. А поки в прифронтових містах живуть і працюють люди, Донеччина живе й житиме.
“Ми потрібні тут людям, тож ми залишаємося. Нам важливо нести користь своєму місту, тому війна не може нас вигнати знову”, — підсумовує Анастасія Яремчук.
Свої в Telegram 
