Про які історичні події прифронтової Донеччини варто говорити більше? Пригадують жителі Покровська
Дарина Червотюк, молода мама:
— В Покровській громаді я проживаю 5 років. І, чесно кажучи, нічого не знаю ні про історію громади, ні про історію міста, в якому живу. Звісно, мені б хотілось дізнатися про це. Починати треба з походження назв. Місто Родинське чому так називається? А вулиці на честь кого названі? Мені це цікаво.
Віталій Лазарев, людина з інвалідністю:
— Всю історію ми і так знали, і переживали все, і читали про події. Це і так відомо. Можливо, це потрібно частіше показувати і вам говорити про це? Так я не проти. Рекомендую починати з 1941 року. Тоді і більш зрозуміло буде, що зараз і чому відбувається.
Вікторія Живага, приватна підприємиця:
— Згадувати історію? Та зараз, мабуть, краще про сьогодення розмовляти. Чесно, про історію нашого міста знаю не дуже. Але недоречно зараз щось вивчати. Історія — вона тут, зараз, поруч.
Євгенія Анатоліївна, колишня вихователька дитячого садочка:
— Мені здається, завжди потрібно вивчати історію. І України, і міста. Ось я все знаю про ті роки? А ви? Починати потрібно з післявоєнної розбудови. Тоді я була молода, тоді було цікаво. Стільки всього тут побудували. І ніхто не знає, скільки років цим вулицям, і цим будинкам. І сьогодні мої вихованці воюють, гинуть за наше місто.
Зоя Демчук, пенсіонерка:
— Про історію забувати ніколи не можна. Може, й правда зараз людей відволікти треба? Я вважаю, що всі повинні знати історію свого міста. Я людина у віці. І, звісно, мені подобається мій період, коли всі були щасливі. Це період відновлення, розбудови шахт. Тобто після закінчення Другої світової війни. Тоді один одному допомагають.
Валентина Гаврилівна, колишній шахтобудівник:
— Я сама будівельник. Всі ці шахти я будувала. Звісно, не сама, а з бригадою. І «Західну», і імені Стаханова — все це ми будували. Дуже шкода, якщо все це зруйнують. І ніхто не згадає, що біля кожної шахти виросли цілі міста. Я б хотіла, щоб люди знали саме цей період історії — 60-70 роки минулого сторіччя.
Алла Лукьянчикова, пенсіонерка:
— Зараз налаштовані тільки на одну хвилю, хвилю війни. Ось дивилась, вчора розповідали про Срібне (населений пункт Покровської громади — Свої) — так, звісно, цікаво. Дуже цікаво, як в той час було, але… Може, я панікерша. І телевізор зараз не дивлюсь. І думки лише про сьогодення. І не знаєш куди бігти. Не до історії мені зараз. Хоч би живими залишитись.
Свої в Telegram 
