Підтримка, мобілізація, втрати і плани. Головне з пресконференції Володимира Зеленського

Зброя для України від партнерів

Ви звертались до союзників щодо надання далекобійних ракет, нещодавно у вас були інтенсивні контакти з лідерами «Великої сімки». На вашу думку, запит щодо термінової необхідності у далекобійних набоях була почута?

– Щодо атакамсів — 300 км, ви розумієте, ми розуміємо і росія розуміє, що ми з цим робитимемо. Якщо відповідати узагальнено, я знаходжусь в позитиві від нещодавньої відповіді наших партнерів щодо цієї зброї.

Якщо впродовж місяця ми не отримуємо американської допомоги — на що ми розраховуємо? Чи є у нас внутрішні резерви?

Коли ми говоримо про американську допомогу, потрібно розуміти, що це питання не фінансового резерву, а зброї. Тому якщо не буде зброї, ми будемо ослаблені на полі бою. І тут я не можу сказати, що буде. У нас немає резерву.

Тому будемо робити щось інше — купувати, брати додаткові гроші та кредити, тиснути на партнерів, просити їх.

Півтора мільярда коштує система Patriot, але ви його не купите без США, тому ось і відповідь. Відповідних систем у світі немає. Тому коли ми говоримо, чи є альтернатива, ми знайдемо гроші, ми знайдемо зброю.

Наскільки важливі для України німецькі ракети Taurus, і чому німці досі їх не дають?

— Дуже важливі. Я вдячний канцлеру Німеччини Олафу Шольцу за всю надану підтримку. Він проявив лідерство у Європі, у нього найпотужніший договір з нами, і серйозна підтримка. Для нас дуже важлива ця зброя. Я скажу вам так: США, а потім Німеччина, і так в усьому завжди. Я кажу не те, що канцлер залежить від президента (Джо Байдена), а про те, що порядок дій щодо рішення про ті чи інші види зброї, з мого досвіду, завжди був такий. Якщо Сполучені Штати робили крок уперед — то ми могли потім також говорити і наводити це, як приклад іншим.

Україна отримала значну кількість військової допомоги, але головна проблема у швидкості постачання. Наскільки ви розчаровані у цій швидкості?

— Розчарований. Втрата часу — втрата людей. Довга війна — більше жертв. І жертви є серед військових, цивільних та дітей. З окупованих територій вивозять наших дітей кудись в росію. Чим довше війна — тим більше країн, які починають вагатися. Час не грає на користь всіх.

Війна технологічна. Дуже чекаєш якусь зброю, броньовану техніку, коли вона приходить — люди воюють вже дронами. Довго чекаєш далекобійну зброю, коли вона приходить — люди воюють вже іншими засобами. Тому час не можна втрачати.

Підтримка союзників

Президент Макрон каже, що мав би і міг би робити більше для України. Ви погоджуєтесь з цим?

— У нас нещодавно була розмова, зустріч з Емануелем. Підписали договір щодо гарантій безпеки з французької сторони, я задоволений цим. І я думаю, що будуть ще деталі, про які ми домовилися. Але я хотів би, щоб вони йшли від нього. Ми очікуємо приїзд Макрона в Україну, і це буде скоро. Тоді з’являться важливі та нові деталі щодо підтримки країни.

Зробили артилерійську коаліцію. Очікуємо кілька десятків установок від французької сторони. Буде ще багато чого, але не можу говорити, тільки тоді, коли він приїде (в Україну).

Допомога США знаходиться під серйозним сумнівом. Є надія на конгрес?

— Надія є, сподіваюсь на позитив. Ми розраховуємо на підтримку Конгресу, вони знають, що нам потрібно — це рішення впродовж місяця. Я зустрічався із сенаторами та обома партіями, всі сигнали знає президент, влада та опозиція. Щодо ППО — теж знають наш запит, що нам потрібно більше. В будь-якому випадку гроші в більшості своїй залишаються в США та тих компаніях, які є виробниками зброї, яка нам потрібна. У нас є деякі кроки — це гарантії безпеки, де з’явилася конкретика щодо грошей. Ми розраховуємо, що США залишаться лідерами демократії у світі.

Якщо США зупинять поставку зброї і боєприпасів, чи може Європа замінити цю допомогу?

— Частково я сказав, що деякі види зброї залежать від рішення США. Чи може, наприклад, Німеччина віддати нам системи ППО, якими вони боронять свою державу? Я не впевнений, що суспільство Німеччини буде готовим віддати нам все ППО. Щодо далекобійної зброї — тут інше питання.

Що стосується Італії, я дякую, що підписали угоди. У будь-якому разі в Італії багато зброї, але не все залежить від неї. Є інші країни, у яких є багато чогось, але чи готові дати і чи буде цього достатньо, я не можу сказати.

Окрім систем ППО потрібні і боєприпаси. Чи бачите ви, що Європа змінюється у питанні надання зброї?

— Так бачу, особливо протягом останніх місяців. Я бачу зміни у їхньому ставленні до війни в Україні. Тому що вони розуміють наскільки то є небезпечним для них; що путін не тільки наш ворог, а ворог для всієї Європи. Я думаю, прийшло розуміння, що він буде продовжувати цю війну. Тому лідери Європи почали підвищувати кількість виробництва боєприпасів. Тому я сказав, що для Італії питання не у боєприпасах чи у пустих складах, а у суспільстві, яке не готове битись. Ви вірите, що путін не прийде до вас. Але на початку української трагедії, ще у 2014 році, у нас не було цієї готовності.

Коли говорите із західними партнерами, чи не виникає враження, що вони бояться поразки росії в Україні? І чи говорили ви щодо постачання літаків Mirage 2000, чи будуть вони?

— Не питайте, хто саме, але вони бояться. Так, ми говорили про літаки.

Чи планується зустріч з Ердоганом. Якщо так, то чи плануєте говорити про його допомогу у звільненні військовополонених і політичних в’язнів кремля з 2014 року?

— Ми на різних рівнях зустрічаємось, але найближчим часом не планується.

Чи довго росія спроможна продовжувати війну? Які нові країни можуть бути у списку друзів України?

— Ми були б щасливі, якби Азербайджан підтримував нас у формулі миру. Ми говорили з президентом. Це перше. Друге, ми говоримо про глобальний Південь — для нас дуже важливо мати їх на борту формули миру. Є держави, які досі балансують та вагаються — у Латинській Америці, Африці. Ми працюємо над тим, щоб вони обрали сторону миру.

Що можете сказати про нову угоду про зерно та щодо підтримки Туреччини?

— Ми за розширення коридорів, але ми не шукаємо альтернативу тому, що зараз працює. Я вважаю, що президент Ердоган за його посередництвом може допомогти з Миколаєвом, ми розмовляли, щоб відкрити море. І зараз я знаю, що Туреччина обговорювала з Генсеком ООН можливості вільного судноплавства у Чорному морі. Ми готові до такої розмови. Це питання може бути вирішено на першому інавгураційному саміті. Сподіваюся, там буде президент Ердоган.

Україна підписала безпекові угоди з Францією, Британією, Італією, Канадою та Данією. І кожна з цих країн зобов’язана підтримувати Україну, надавати військову допомогу 10 років. Але жодна з цих країн не готова вступати на бік України у війні, якщо повторне вторгнення відбудеться. Чи ведуться розмови з цього приводу?

— Ми не ведемо перемовини з нашими партнерами про застосування їхніх армій на території України. Якщо Україна буде в НАТО — для нас це найпотужніші безпекові гарантії — то, думаю, будемо використовувати 5-ту статтю. Із досвіду, на жодну країну, яка є членом НАТО, росія не нападає.

Україна чекає запрошення у НАТО. Поки невідомо чи буде воно. Які ризики можуть бути для міжнародної безпеки, якщо запрошення не надійде?

— Всі партнери підтримують Україну у наданні нам запрошення. І всі вважають, що у майбутньому Україна буде в НАТО. Але ви праві — в принципі, я не хочу зараз бавитися словами. На сьогодні від Сполучених Штатів Америки й від Німеччини залежить це рішення. Це факт.

Я не бачу ризиків у запрошенні України в НАТО. Ті ризики, які за лаштунками офіційної політики звучать, чи звучатимуть, вони всі пов’язані з членством України в НАТО і, мені здається, з ризиками, пов’язаними з неадекватністю реакції путіна. Я вважаю, в цьому кроці — в запрошенні — ніяких ризиків нема.

Українсько-польське питання

Багато політики — з одного боку кажуть, що підтримують Україну до кінця, з іншого — схвалюють дикі протести своїх фермерів. Чи є діалог з польським колегою в цьому плані та чи є позитивні зрушення?

— Підтримувати Україну потрібно зараз, а не до кінця, бо кінець може прийти швидко.

З квітня минулого року я говорю, що це політичне питання. Сьогодні це підтверджує Єврокомісія. Будь-які вибори в Польщі, будь-яка команда, яка прийде, не змінить цього вектору. Цей внутрішній вектор показує, що є політична боротьба в Польщі. Але ми вдячні польському суспільству, яке з самого початку з українцями. І дуже не хотілося, щоб політики так робили, не хотілося, аби кордон, який є між країнами, з’явився між суспільством. Вважаю, що прем’єри знайдуть відповідні кроки. Мені важливо зберегти стосунки з Польщею. Якщо кроки не знайдуться, то будемо захищати наш бізнес.

Що відчули, коли побачили українське зерно на польській землі? Що Польща повинна зробити, аби таких ситуацій більше не було?

— Я не розумію для чого це? Ця історія, щоб щось підняти і показувати в медіа? Особливо неприємно, що в медіа росії. Ми граємо на їхній стороні цими фактами. Це неправильно. І коли ми говоримо — як це зупинити, ну, це ж не на нашій території відбувається. Я нас не порівнюю, а кажу факти.

Ми робимо все, щоб не заблокувати наші відносини. У кожному суспільстві є «гарячі голови». Але з нашого боку, що б росія не хотіла, польські товари їдуть. Вважаю, це питання має дуже швидко вирішувати новий уряд Польщі. Достатньо можливостей, було б бажання.

Ситуація на фронті

Ми нещодавно повернулися з Куп’янська. Чи буде Україна втрачати далі території, чи готова віддавати землю поки шукається зброя для ЗСУ?

— Тиск росіян достатньо сильний, на тому напрямку, де ви були, на Харківському. Інтенсивність застосування відповідної артилерії з боку росіян була 1 до 12. І така ситуація була ще на початку цього року. Зараз інтенсивність приблизно 1 до 7. Хоча є зменшення, та перевага ворога суттєва. Нам треба йти до контрнаступальних дій, щоб вийти 1 до 1,5. Тоді ми зможемо відтіснити росіян. Доти будемо втрачати по декілька метрів. Але стратегічно важливіше не втрачати людей — військових і цивільних.

Якщо ми беремо Авдіївку, то там росіяни показали перевагу, але в Авдіївці бої тривають з 2014. Тому відповідь проста — тиснути на партнерів щодо тих пакетів, які були обговорені, домовлені та підписані. Якщо у нас є сили 1 до 1 щодо кількості зброї, тоді ми покажемо результат, як це вже було не одного разу.

У нинішній війні на виснаження росія заручилась підтримкою ряду тоталітарних режимів, і тепер сподівається, що західні партнери втомляться підтримувати Україну. На що Україна може розраховувати у цій війні на виснаження? Що робити, якщо хтось із наших ключових партнерів зійде з дистанції?

— Дипломатично працювати, щоб ніхто не зійшов з дистанції. Це залежить не тільки від нас, але і від суспільств тих чи інших країн. На жаль, маю констатувати, що це залежить від виборчих процесів. Якщо соціум підтримує твою допомогу Україні, то ти будеш допомагати, якщо ні, то або ти не будеш допомагати, або будеш зменшувати, або будеш втрачати підтримку суспільства. Наразі найсміливіші борються навіть з суспільною думкою, щоб допомагати Україні. Дуже мало тих, хто втрачав посаду керівника держави заради підтримки України, бо йшов проти суспільної думки. Багато лідерів змінювали суспільну думку, особливо у тих державах, де довгі роки панувала присутність, принаймні інформаційна, рф. Вони змінювали, ламали цю думку і вони дійсно розповідали правду суспільству, і ті починали розуміти, де вони живуть. І тут я б їм подякував.

На дистанції може хтось зійти, але може хтось і прийти. Ми працюємо над підтримкою інших континентів. Це складніше. Європа у цьому сенсі найпотужніша, і США. Європа — бо вона розуміє, що війна не десь там, а тут. А США — наші партнери, які розуміють, що ми боремося за демократію.

Гроші теж можуть допомогти. Є гроші, є відповідна кількість снарядів. Але є і ситуація, коли, наприклад, на початку війни певні снаряди коштували півтори тисячі доларів, а зараз 4-8 тисяч доларів. Але ми не засуджуємо. Є ті країни, у яких немає зброї, але вони купують її для нас.

В росії не все йде по плану. В Україні все теж не завжди добре. В цих умовах що буде Перемогою для України?

— Не все йде по плану, бо не все залежить від нас, деякі речі залежать від партнерів. Є затягування певних процесів. Головне — мати план, і цей план є. Я не можу вам назвати деталей. Чим менше людей буде знати плани української армії, тим швидше буде перемога і неочікуваний результат для росії. Скажу відверто: наші контрнаступальні дії восени минулого року були на столі кремля до того, як вони почалися.

Ситуація під Часовим Яром виглядає дуже складною, росіяни просуваються далі. Чи це найслабші часи для України від початку повномасштабної війни? Яким ви описали б третій рік для України?

— Складне у вас запитання. Я не вважаю, що це найслабший момент. Все-таки шокуючий момент був два роки тому 24 лютого. Зараз момент найскладніший для нашої єдності. Якщо ми розвалимось всі — ззовні з партнерами і, не дай Боже, всередині — тоді це буде найслабший момент. Поки що цього не сталося.

Зараз ми бачимо наслідки, коли ми послабились кількістю зброї. Суспільство у більшості не бачило наступу росіян, тому що стояли міцно. Так, послабився пакет — послабились трохи на полі бою.

Вся ця війна про мужність людей, і є різні моменти. Перший рік — це рік виживання, ви знаєте є речі, про які не згадується. Але я вам скажу: ізольовані міста України з сотнями тисяч людей без їжі, про це мало говорять. Але пам’ятаємо, коли згадуємо. Другий рік стійкості — ну, після першого року і зими, напевно, так, в усіх напрямках проявили — хлопці на полі бою, захід об’єднався, зростання ВВП, виробництво зброї, з’явилася стійка економіка. А третій рік, він, знаєте, переламний — рік виборів, розфокусування, втоми, хтось говорить, хтось мовчить. І тому в переламний рік нам потрібні і мужність, і стійкість, щоб вижити. Від цього року буде залежати формат закінчення війни.

Чуємо від військових про відсутність ліній оборони на Авдіївському напрямку, Бахмутському. Що відбувається? Чи побачимо нормальні стратегічні рубежі оборони по лінії фронту і хто за них відповідає?

— Зараз за це відповідає Головком і Міністр оборони. Для цього і робиться аудит. Після його проведення ми побачимо слабкі місця. Наскільки мені відомо, на Куп'янському напрямку у нас все було зроблено на високому рівні. Це береться за приклад для інших напрямків.

Якщо буде недостатнє постачання зброї і боєприпасів, то в якій ситуації Україна зустріне третю річницю? Що буде з країною, якщо ця динаміка продовжиться або навпаки постачання збільшиться?

— Нам буде складно у найближчі місяці, тому що є колихання у США, яке має вплив на деякі держави. Буде складно у березні-квітні — ми будемо проходити період різних хвиль — і політичних, і фінансових, і різного тиску.

росія готуватиме контрнаступальні дії на початку літа або в кінці травня, якщо зможуть. Ми будемо готуватися до їхнього бою. Їхній бій, який почався з 8 жовтня, не приніс, я так думаю, ніякого результату. Ми зі свого боку підготуємо наш план і будемо слідувати йому.

Переламним моментом стануть вибори президента США, і ми будемо розуміти, що відбудеться після цього. Я вважаю, ми зможемо провести перший Саміт, принаймні, ми зробимо все, що может привести до закінчення війни. Яка повинна закінчитися справедливим миром для всіх нас, для України.

Як може виглядати цей рік, або кінець цього року — залежить від багатьох речей. Наведу один приклад: якби сьогодні Україна могла би отримати 10 систем Patriot для ключових індустріальних центрів України, якби ці системи ми могли б застосувати ближче до лінії фронту, вони б до нас не підійшли і відступили. Ми би зламали їхні лінії оборони і пішли би вперед. Це б кардинально змінило би ситуацію.

Втрати у війни

Наразі дуже багато інформації щодо втрат у війні, разом з тим це боротьба за демократію. Чи можете назвати, яку ціну платить Україна?

— Я не знаю, чи маю право. Давайте почнемо з моменту — нещодавно були голоси в радикальній частині деякої американської аудиторії, яка не на нашій стороні. Вони казали, що Україна втратила 300 тисяч загиблими. Далі була інформація від руських, які сказали, що Україна втратила більше 100 тисяч вбитими, а рускіє 356 тисяч. Це все брехня і маячня. Кожна людина — це великі втрати для нас, і особисто для мене.

31 тисяча українських військових загинули у цій війні. Не 300 тисяч, не 150, як бреше путін. Росіян загинуло 180 тисяча, скільки у них безвісті зниклих — я не знаю. Знаю, що до 500 тисяч разом з пораненими. Про наших поранених не скажу, щоб росія не знала скільки пішли з поля бою. Зниклих безвісти не говоритиму — бо по обмінах бачимо, що під час останнього повернулися люди, яких вважали безвісти зниклими. І десятки тисяч на тимчасово окупованих загиблих цивільних. І я не знаю скільки з них вбито, закатовано, депортовано. Ми не знаємо скільки вони вбили наших цивільних. Дізнаємося, коли закінчимо з ними, з цими росіянами.

Мобілізація, аудит та кадрові зміни

По закону про мобілізацію, де 3000 правок, коли його ухвалять і чого ви очікуєте?

— 3000 поправок, хай депутати працюють, а потім відповідають країні, що буде далі.

Чи будуть кадрові зміни у подальшому? Коли призначать послів до Чехії і Великої Британії?

— Посли у Велику Британію та Чехію будуть призначені, коли будуть потужні люди на ці посади. Щодо Чехії — найближчим часом.

Коли говоримо про перезавантаження, то воно залежить від деяких речей. У нас є ця розмова з прем'єр-міністром і вона базується виключно на дефіциті грошей. Якщо дефіцит буде продовжуватися — ми будемо робити все, щоб інфраструктура управління держави — це не тільки про Кабмін — зменшувалася. Є такий формат, ми до нього готові: зменшення кількості міністерств, зменшення кількості міністрів. Буде не легше, але скоординованіше. Показником буде те, що ми матимемо навесні.

Так само в армії: ми чекаємо на аудит, який має провести Міноборони і Головком разом з Генштабом. Там також будуть відповіді на ці питання.

Аудит всередині війська. Чим це може нам допомогти, що ви можете там побачити? Чи можуть бойові офіцери бути долучені до Ставки чи планування операцій?

— Ставка достатньо широка, куди залучені військові, які є бойовими офіцерами. Також там є наші партнери, які допомагають залучити необхідну зброю і знають деякі напрямки наших відповідних дій. І коли таких людей стає дуже багато, у ворога з’являється більше деталей. Так є і так було, це абсолютний факт. Іноді долучаємо різного рівня бойових офіцерів, керівників.

Зараз Головком проводить аудит. Він хоче буди у кожному місці, бригаді, на кожному відповідному напрямку, щоб розуміти та зробити висновки. Що саме — перш за все питання резервів та ротацій. Резерви не були підготовлені нормально. Це факт, ми повинні визнавати свої слабкі місця, щоб їх виправити. Хочемо розуміти, що із резервами, теробороною, що там відбувається у ДФТГ, що в кабінетах, хто там перебуває, чому там, скільки людей було мобілізовано, який відсоток з них був на фронті — в цілому картина повинна бути, аудит після двох років.

Наведу приклад. У нас був «кулак» для контрнаступу. До сьогодні чотири бригади «голі». Чотири бригади без техніки, про яку було домовлено, підписано, тиснули руки... Не доїхало. Ці чотири бригади не воювали. Вони стояли і чекали техніку. Тому є питання, на які треба знайти відповіді. Для цього і аудит.

Зараз перейшло командування до Сирського, але не було відповіді про те, чому ви звільнили Залужного? Якою буде нова стратегія у 2024 році? Чи готуєте новий контрнаступ?

— Є план, план чіткий. Деталі не можу сказати, не маю права. План пов'язаний зі зміною керівництва. Планів буде готуватися кілька через витік інформації. А чого я когось міняю — це наш внутрішній момент.

В тилу є групи людей, які доволі вільно почуваються і системно підривають мобілізаційний процес — блогери, юристи, які дають поради, як ухилитися від мобілізації. Як з такими людьми варто боротися?

— Складно боротися із сучасними технологіями, складно у гібридній війні боротися проти ресурсу росії, коли деякі представники нашої громадськості не розуміють, як працюють Telegram і ТіkТоk, як працює росія з цими носіями. Треба показувати правду. У нас свобода слова, люди можуть говорити те, що хочуть. Хоча дуже важливо, щоб говорили ті, хто був на фронті або ті, хто на першій лінії фронту. Вважаю, що наші журналісти допоможуть, щоб люди жили в реальному інформаційному просторі.

З нашого боку ми повинні пропрацьовувати кроки, аби давати можливості хлопцям відпочити. Ротації важливі. Треба навести порядок, підготувати резерви.

Як ви думаєте, реформа дозволить вам додатково мобілізувати ще 500 тисяч військовослужбовців?

— Мобілізація зараз триває, вона іде з перших днів. Зміни до закону про мобілізацію — там було багато невирішених питань, тому над цим працювали, але він був ухвалений ще до початку повномасштабної війни. Закон про загальну мобілізацію — той, що був, він не співпадає з реаліями війни, тому це не реформа, а зміни, яких потребуємо зараз.

Стосунки з путіним та росіянами

2019 рік, 9 грудня, Париж, Нормандська зустріч: Зеленський, Меркель, Макрон, путін. Вона була офіційною. Але у цей же час була ще одна зустріч — віч на віч з путіним. Мало хто про це знає. Що тоді відбувалося? Що було за закритими дверима? Як путін поводився з вами і про що ви говорили віч на віч?

— У нас була довга бесіда в різних тональностях. Я говорив йому про те, що Мінські угоди не спрацюють, бо тематика відведення військ не працює. Я пояснював йому все в цифрах. У мене вже був досвід, я проїхав лінію зіткнення. І я сказав тоді, що таке відведення буде ще 20 років і стільки ж ми матимемо стан замороженого конфлікту. Друге питання по газу, це було про виграний суд. Ви ж знаєте, як вони ставляться до будь-яких програшів. Було цитування того, що вони передадуть гроші, ми їх тоді отримали. Третє питання було щодо обміну. Тоді ми повернули понад 100 людей. Мені здається, все це було у іншому житті. Пам’ятаю, дуже довго все це було.

Якщо вам вночі позвонить Путін, ви піднімете трубку?

— Як він мені позвонить, якщо у нього немає мобілки. А я з телеграфом 1917 року не працюю. Він мені не подзвонить, він не хоче закінчувати цю війну. На сьогодні це так. Послаблюючи їх армію на полі бою, послаблюючи їхню політичну ізоляцію у світі, санкції проти них. Все знаєте про що це? Про те, щоб зробити путіна бідним. Для нього гроші — номер один. Якщо ви чуєте його меседжі — все навколо грошей. І він дбає про безпеку цих грошей, навіть заморожених активів за кордоном. Якщо всі ці заморожені активи сьогодні без всяких умов передадуть Україні, гадаю, це сильно його ослабить. Це без крові, але буде дуже влучно. Тоді він телефонуватиме всім. Не тільки мені, усім телефонуватиме. І шукатиме, як закінчити цю війну.

Що б відповіли політикам на Заході і в Україні, щодо вашої нелегітимності. Яким вбачаєте діалог з росіянами напередодні так званих президентських виборів там?

— Щодо нелегітимності — це не думка західних партнерів або когось, як ви сказали, всередині України. Це наратив і програма Російської Федерації. Мало того, що звучить не дуже весело, то мені дехто з них навіть говорить прізвища тих, хто у нас всередині піднімає цей наратив. Погана ідея. Я до цього ставлюся, як до зрадницької позиції щодо України.

Це конкретна програма рф, є документ, який це підтверджує. Я знаю, що в деяких журналістів США також він є. Там навіть зазначені суми грошей, які передбачені тим чи іншим інституціям, щоб цю тему піднімати.

Що стосується діалогу з росіянами. А про що мені з ними говорити? У них був один опозиційний політик, який сидів у тюрмі, вони його вбили. Де їхня реакція, як суспільства, як громадськості? Вони обов’язково будуть йти на вибори і ми знаємо результат. А судячи з месседжів, які продиктував кремль, у них всюди йде 2030 рік. Вони закладають рік, до якого працюватиме ця людина.

Були звіти і докази, що росіяни використовують зброю Північної Кореї. Що робити для того, щоб попередити це в подальшому?

— Так, є звіти і докази. росія використовувала і артилерію, і ракети Північної Кореї і наносила ними удари по території України. А що з цим робити? Допомагати максимально Україні.

Вони передавали і будуть передавати. Вони не будуть передавати, думаю, більше того об'єму, про який нам відомо. Ми знаємо, в принципі їхній загальний об'єм артилерії, до речі, Радянського Союзу. Розуміємо, скільки їм передали. Десь 1,5 мільйона вирішили передавати. Це була загальна сума артилерійських снарядів. Скільки ракет — невідомо. Але вони використовували їх, це факт.

Перший бій був 22 лютого. Як прикордонники Донеччини і Луганщини тримали оборону у перші дні наступу

Ми залучаємо молодь до життя громади. Як працює Молодіжна рада у прифронтовому Покровську

Інна Варениця 10 років розповідає світу про війну в Україні. І мріє про репортаж із суду над Росією