Андрій Гупса видає артжурнал NENKA про війну в Україні. Останній випуск присвятив Маріуполю
Журнал про те, що переживають українці
Андрій — цифровий художник з Харкова. Нещодавно він почав видавати артжурнал NENKA («Ненька») з ілюстраціями українських міст до та після російського терору. У втіленні ідеї йому допомагали двоє друзів — сценарист і дизайнерка.
У журналі поєднуються творчість, історія та волонтерство.
Над журналом працював Андрій з друзями
«Я вирішив, що так зможу об'єднати візуалізації та випустити щось фізичне, щоб можна було взяти в руки, залишити на пам'ять про ці, хоч і страшні, але все ж таки історичні події. Журнал і про наслідки так званого «руского міра», і про успіхи нашої армії на фронті, і про волонтерство. Там навіть є про меми, які з'явились під час війни».
Вже вийшло чотири номери журналу
У перших трьох випусках Андрій розповідав про події та наслідки війни у різних містах України. Зокрема він показав зруйновані споруди у Миколаєві, Чернігові, Харкові, Бучі та інших населених пунктах країни. Четвертий номер журналу художник присвятив Маріуполю.
«Він про історію заснування міста, про його розвиток та про російсько-українську війну, яка триває з 2014 року».
Четвертий номер присвячено Маріуполю
Після виходу журналу, ділиться Андрій, він отримав багато теплих відгуків від читачів.
«А нещодавно дівчина зробила фото журналу на фоні українських прапорів під час мітингу на підтримку України в Португалії. Суспільство реагує позитивно на мою ідею».
Придбати журнал можна, написавши Андрію в інстаграмі. Вартість одного примірника — 200 гривень. Частина виручених коштів піде на допомогу армії.
«Коли хтось хоче придбати одразу понад 10 примірників, ми обговорюємо вартість, звісно, вона може бути нижчою. Я завжди готовий до діалогу та відповім на всі питання. Вважаю, що в майбутньому, коли Україна переможе, завдяки журналу ми зможемо розповідати своїм дітям про те, що довелося пережити всій нашій країні».
Атмосфера мандрівника та пізнавальний контент
Андрій закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв за спеціальністю «промисловий дизайн».
«Давно займаюся проєктами, пов’язаними з архітектурою. Почалося все у 2018 році. Тоді я знімав відеоблог на YouTube, мандрував покинутими місцями України. Частіше бував у Харківській області — у Вовчанську, на покинутому аеродромі. Також їздив до Києва, Одеси, Кіровоградщини, де найбільше мені запам’яталося покинуте містечко Цукроварів».
У фокусі відео Андрія були не стільки об’єкти, скільки атмосфера пригоди. Він каже, чим більше виникало труднощів під час зйомок відео, тим цікавіше було глядачу. Тоді ж Андрій подумав, що його аудиторії буде цікаво подивитися щось про Прип’ять.
«Оскільки в мене були навички володіння фотошопом, вирішив показати глядачам, як би виглядало місто зараз, якби не сталося аварії на атомній станції».
Цей проєкт подивилося багато людей. Проте Андрій хотів робити саме пізнавальний контент. Тому вигадав схожий проєкт, суть якого полягала в тому, щоб показувати суспільству, як могли б виглядати наші міста, якби ними опікувалися за європейськими принципами.
«Працював над візуалізаціями до початку повномасштабного вторгнення. А вже 24 лютого моє життя та діяльність змінилися».
Показати світу, як було до та після приходу ворога
Повномасштабну війну Андрій зустрів у себе вдома — у Харкові. Каже, взагалі не очікував та не передбачав, що у 21 столітті це можливо.
«Тієї ночі я взагалі не спав, бо зазвичай працював саме в цей час. Про те, що у місті пролунали перші вибухи дізнався з повідомлень від друзів. Та коли вийшов на балкон, було видно та чутно, що дійсно розпочалася війна».
Харків був під сильними обстрілами, тож найперше, що треба було Андрієві, зібрати разом усю рідню. Автомобіля у них немає, тож Андрію довелося поїздити містом.
«Потім я вивіз родину за місто, а сам повернувся до Харкова. Та згодом близьких довелося забирати назад, бо там, куди я їх відправив, зрештою ситуація виявилася ще гіршою».
Андрій у найбільш постраждалому районі Харкова - Північній Салтівці
Андрій каже, те, що він бачив з початку вторгнення росії, ніколи не зможе забути — перевернуті автівки, танки, величезні черги до магазинів, нескінченні вибухи, винищувачі, що пролітали буквально над головою.
«Відчуття безпеки, яке було раніше, тепер немає. Лише зараз розумію, як було добре до 24 лютого та наскільки цінно жити в мирних умовах».
Професійна діяльність в Андрія також змінилася. В якийсь момент він зрозумів, сидіти склавши руки він не може. Тому вирішив, що має привертати увагу світу та України.
«Якщо раніше я робив візуалізації про те, як є і те, як може стати краще, то після початку вторгнення став показувати, як було до 24 лютого і що з українськими містами та селами зробив ворог».
Каже, спочатку робота з візуалізаціями була схожа на порив художника, чию країну знищує російська армія. Світлини брав з відкритих джерел, потім обробляв їх у фотошопі — зокрема, розділяв кадри «до» та «після» червоними лініями.
«Я почав робити й публікувати візуалізації на своїй сторінці в Інстаграм. Була надія, що це побачать не тільки українці, а й іноземні користувачі. І дійсно такий формат подачі того, що коїться, виявився показовим. Люди почали звертати увагу, і це з рештою переросло в численні виставки за межами України».
Вже відбулися декілька виставок з роботами Андрія у Польщі. Зараз готуються виставки у Німеччині та Франції. Під час заходу, розповідає Андрій, організатори збирають кошти та відправляють їх на допомогу в Україну.
Свої в Telegram 
