Інна Сорокіна розвиває центр підтримки переселенців у Дніпрі. До цього змінювала громаду Торецька
Інна Сорокіна працювала в органах місцевої влади Торецька, де розробляла маркетингову стратегію громади та реалізовувала багато проєктів. Через зміну роботи у 2020 році переїхала до Слов’янська. А з початком повномасштабної війни евакуювалася до Дніпра. У новому місті разом з колегами відкрила центр підтримки ВПО Краматорського району, проте там допомагають усім, хто до них звертається. Про інтеграцію до нового міста, роботу та плани Інна розповіла для Торецьк.City.
Центр допомоги переселенцям
У 2023 році у Дніпрі запрацював центр підтримки ВПО Краматорського району. Відділ Інни став розробником районної програми всього цього напрямку.
«Ми працюємо з дітьми, дорослими, медиками, психологами, юристами. Це дуже великий процес, якому я дуже вдячна, бо ми змогли не тільки не загубитися у великому місті, а й стати у своїй ніші корисними для людей».
Інна з колегами у центрі допомоги ВПО в Дніпрі
Інна вважає, що в її роботі присутній громадський рух. Адже багато власних сил та ресурсів вона вкладає у допомогу людям. Зокрема до центру стали звертатися люди з Торецька, Покровська, Херсона, Харкова. Інна каже, до них приходили, бо бачили абревіатуру «ВПО». Оскільки на той час подібних центрів підтримки було мало, вони вирішили надавати допомогу кожному, хто її потребує.
«Ми для себе вирішили, що не маємо права відмовити людям у допомозі. Тож надаємо допомогу кожному, хто до нас прийде. Я дуже вдячна, що і мої друзі підтримали це».
Інтеграція в нову громаду
У квітні 2022 року Інна Сорокіна разом із колегами з Краматорської районої державної адміністрації евакуювалася до Дніпра. Каже, це місто обрали, бо тут вже перебували близькі друзі.
Інна Сорокіна з друзями у Дніпрі
«Я все так же працюю в Краматорській райдержадміністрації. Офлайн і онлайн одночасно».
Спочатку Інна оселилася у гуртожитку, згодом орендувала квартиру.
«Враження від Дніпра були складні. Ми приїхали з маленьких міст, а Дніпро — це інше місто, інший регіон, не схожий на Донеччину. Перші місяці в Дніпрі давалися важко, бо ми були у стані стресу та в постійному очікуванні —коли можна буде повернутися додому або ні. Також довелося адаптуватися до міського транспорту, логістики тощо».
Інна розповідає, що нині у Дніпрі близько пів мільйона переселенців. За словами жінки, і дніпряни, і нові жителі зацікавлені одне в одному.
«Ми вивезли сюди всі свої гроші, ми тут платимо податки, за послуги. Тому, я думаю, що всі переселенці загалом дуже гарний внесок в бюджет Дніпра роблять. І я хочу, щоб про це говорили, тому що, коли в один день ми всі поїдемо, а більшість з нас поїде кудись, то бюджет це відчує. Я дуже б хотіла, щоб місцева влада нас чула і йшла на зустріч, і місцеві також сприймали нас адекватно».
Розвиток Торецької громади
Після закінчення у 2015 році вишу в Донецьку Інна влаштувалась на роботу до Торецької міської ради у відділ внутрішньої та інформаційної політики. Там же працювала до 2020 року — спочатку спеціалістом, згодом — начальницею. За роки роботи було розроблено маркетингову стратегію Торецької громади й реалізовано різноманітні проєкти.
«Одним з останніх проєктів у Торецьку, в реалізації якого я брала участь, — брендування зупинки громадського транспорту в центрі міста. На жаль, на початку активної фази війни, під час ворожого обстрілу, її зруйнували».
Брендована зупинка в Торецьку
Також Інна займалася розробкою нового бренду громади. Згадує, коли у 2016 році місто перейменували із Дзержинська у Торецьк, було важливо працювати із брендуванням міста, аби вивести його на інший рівень сприйняття серед людей.
«Ми розробляли маркетингову стратегію і намагалися просувати окремі брендовані продукти в місті. Історію Торецька подавати по-новому, як у книжці «Легенди торецького степу». Я дуже пишаюсь тим, яким місто стало в громадському просторі за цей час. І дуже рада, що маю дотична до цього, опосередковано чи ні».
Найважливішим для Інни за часи роботи у Торецьку є зміна сприйняття у людей.
Інна Сорокіна з громадськими активістами в Торецьку
«Ми з друзями та однодумцями організовували в місті класні й форматні івенти. Змінили підхід до організації міських свят. Шахтарське місто дуже багато років святкувало всі свята в одному форматі, і я дуже пишаюсь тим, що ми змогли змінити усвідомлення тореччан. Наприклад, за допомогою фестивалю «З країни в Україну», який в Торецьку був тричі».
В евакуацію забрали найцінніші речі
У 2020 році Інна звільнилась з Торецької військово-цивільної адміністрації та переїхала до Слов'янська. Працювати стала у Краматорській райдержадміністрації. Зазвичай, каже Інна, додому, у Торецьк, вона приїжджала раз на декілька тижнів.
«Але сталося так, що мої два роки без рідного міста розпочалися трохи раніше. Десь 5 січня 2022-го я, востаннє була в рідному місті».
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Інна пропонувала мамі приїхати до Слов'янська, але вона вирішила залишитися в Торецьку. Та вже за тиждень, зрозумівши, наскільки серйозна безпекова ситуація в Торецьку, вона приїхала до доньки. З собою взяла найважливіші речі.
«Це вишиванки, книга «Легенди торецького степу», яку ми колись розробляли з командою військово-цивільної адміністрації, пляшка для води з логотипом Торецька, стратегія розвитку громади, дитячі розмальовки, в яких розповідалося, куди рухається місто, і, звичайно, світлини та інші атрибути, важливі для нас. А вже через місяць ми разом поїхали з Донеччини».
11 травня 2023 року Торецьк дуже сильно обстріляли.
«Район, де ми мешкали, був практично знищений. Наш будинок стоїть в самому кінці, він більш-менш уцілів, але, на жаль, навколо нього немає життя».
Мрія про повернення та відбудову Донеччини
Інна наголошує, зараз від кожного з нас залежить, якою ціною ми вистоїмо проти російської навали. І, на жаль, сидіти й чекати перемогу — взагалі не варіант. Кожен має робити щось важливе та корисне для країни.
«Перемога сама по собі не настане, для цього потрібно обов'язково тореччанам евакуюватися із зони ведення активних бойових дій і дати змогу військовим, вже без ризику для цивільних, захищати місто».
За словами Інни, після завершення бойових дій найбільшою перемогою для Торецька буде повернення людей.
«Я дуже хочу, щоб до Торецька після нашої перемоги поверталися люди, поверталися діти, поверталося життя. Ми всі за ці роки набули нового досвіду, надбали нові контакти людей і це все буде цінно привезти до рідного міста».
А ще, ділиться Інна, вона мріє про відбудову та розвиток рідної Донеччини.
«Хочеться нарешті повернутися на донецькі вулиці й прогулятися по українському Донецьку з українським прапором — цей гештальт поки не закритий. Мрію бути вільною, необмеженою, українською людиною».
Свої в Telegram 
