Я — “Син “Бійця”. Боксер з Добропілля Ілля Курасов присвятив перемогу загиблому на війні батькові
Свої поспілкувалися з Іллею, який зараз живе і тренується у Дніпрі. У розмові 22-річний спортсмен розповів, як у дитинстві поєднував спорт і музичну школу, про улюблених боксерів, про сон незадовго до поєдинку, про два свої татуювання і те, яке буде наступне.
Тато міг би бути класним боксером, але не склалося
Ілля родом з села Завидо-Кудашеве, це неподалік від Добропілля. У семирічному віці розпочався спортивний шлях хлопця: Василь Курасов на початку літа, одразу після закінчення першого класу, віддав молодшого сина в секцію боксу, яка була у Добропіллі.
Подружжя Курасових - Василь і Ольга
“Я почав тренуватись, мені сподобалося. Хоча це було більш таткове захоплення. Свого часу, ще у 90-х, тато був жорстким вуличним бійцем. Він хотів відвідувати боксерську секцію, але у його батьків не було на це ресурсів. Я впевнений, що з батька міг би вийти класний боксер”.
Щодня на тренування на старенькому “Запорожці”
З села Завидо-Кудашеве до Добропілля — 15 кілометрів. П’ять разів на тиждень чоловік на своєму старенькому “Запорожці” відвозив двох синів — Іллю та Василя — на тренування.
“Він хотів, щоб ми розвивалися саме в цьому виді спорту, бо сам марив боксом. Згодом тато купив квартиру в Добропіллі і ми переїхали, щоб бути ближче до спортивної школи. Після цього почали їздили на змагання до інших міст країни, знайомитися зі спортсменами тощо. Цей переїзд із села до міста дав нам новий поштовх для розвитку”.
Спочатку гра на флейті, потім в перчатках на ринг
Сім років Ілля вміло поєднував зайняття боксом з навчанням у музичній школі. Каже, що особливого задоволення від цього не отримував. Зізнається — робив це, щоб не засмучувати маму.
Ілля у музичній школі
“Якщо бокс, то було захоплення тата, то “музикалка” — мамине. Теж здається приблизно в такому ж віці почав займатися музикою. Грав спочатку на сопілці, через три роки перевели на складніший інструмент — на флейту. Поєднував навчання в школі, бокс і гру на флейті. Зранку йшов у школу, одразу з собою брав пакет із сопілкою, а згодом із флейтою, з нотами та музичними зошитами, бо після занять була музика. Потім приходив додому, їв, трохи відпочивав і ввечері мене з братом батько віз на тренування з боксу. А після робив домашні завдання. І у такому графіку прожив практично 7 років. До закінчення музичної школи залишалося ще два роки, але я збунтувався, і не захотів продовжувати навчання”.
Родина Курасових любила збиратися вечорами перед телевізором, коли транслювали бої за участі Володимира та Віталія Кличків.
“Ми за них вболівали, жодного бою не пропускали. А що стосується кумирів серед боксерів — їх у мене не було ні тоді, ні зараз. По-перше, я не можу на них бути схожим, тому що у кожного свій стиль, а по-друге, хочу бути оригіналом, а не чиєюсь копією”.
Два роки в АТО, а потім на пенсії розводив кроликів
Після закінчення 11 класу хлопець вступив до готельно-ресторанного коледжу у Києві, де і нині продовжує вчитися на бакалавраті. В розмові Ілля згадує, що був ще 12-річною дитиною, навчався в сьомому класі, коли почалася війна. Зізнається, що тоді не уявляв, наскільки все це серйозно. Погляд на події змінився, коли у 2016 році його батько приєднався до лав ЗСУ.
У 2016 Василь Курасов пішов у АТО
“Тато прослужив два роки у легендарному 90-му окремому аеромобільному батальйоні десантно-штурмових військ Збройних сил України. Підрозділ дислокувався у Костянтинівці. Батько був на таких передових, як Щастя Луганської області, Докучаєвськ, Курдюмівка під Зайцевим, Світлодарська дуга. А потім звільнився, він вже був на пенсії".
Передавав свої знання молодим бійцям
З початком повномасштабної війни Василь Курасов знову пішов захищати Україну від окупантів. Служив у 426-му окремому стрілецькому батальйоні ЗСУ.
“Цей батальйон був сформований саме з людей, які жили на Донеччині, суто з донецьких чоловіків. Тато був командиром відділення. Багатьох всьому необхідному навчив, ділився тими знаннями, які сам отримав колись під час АТО. Він практично з усієї зброї міг стріляти.
З початком повномасштабної війни Василь Курасов знову одягнув військову форму і пішов захищати країну від окупантів
Після навчання їхня група, а це десь 20 осіб, почали виїжджати на бойові позиції в Кліщіївку. Перед останнім виїздом з братом купили батькові каску, прилад нічного бачення, казав, що без “нічника” йому важко на позиції”.
Тато помер миттєво, в труну поклали його берет
Загинув Василь Курасов 8 серпня 2023 року поблизу Бахмута. За словами сина, він з побратимами йшов 7 кілометрів, коли нарешті дісталися до своїх позицій, в їхній бліндаж прилетів 82-міліметровий снаряд міномета. Уламок влучив йому прямо в серце, побратими, які в той момент були поруч, кажуть — 52-річний головний сержант “Боєць” помер миттєво.
“Наступного дня нам зателефонували та повідомили трагічну новину. Татка поховали на батьківщині, в селі Завидо-Кудашеве. До нас приїздили його побратими, вони дякували моєму батькові за знання, казали, що він був класним — і як людина, і як спеціаліст. На фотографії, де тато в береті, швидше за все, це він збирає аптечку перед останнім виходом. Коли ми востаннє бачилися, він берет взяв з собою.
Ілля каже, що на цій світлині батькові збори у, як виявилося, останній вихід на позиції
Батько пишався своїм беретом, у нього навіть до 10 стрибків із парашутом. Тому берет ми поклали в труну, щоб він залишився з батьком завжди”.
Сон, який дав мотивацію на перемогу
Через рік від початку повномасштабної війни Ілля Курасов з Донеччини переїздить до Дніпра. Тут він влаштовується на роботу і продовжує займатися боксом.
“Майже одразу знайшов зал з класними тренерами. Через деякий час вони запропонували виступити на рингу. Погодився, бо вже був достатньо готовий для цього. Ми зідзвонились з менеджером, знайшли суперника. 25 лютого в Києві відбувся професійний бій за участі організації Top Boxing Generation. Я виступав у категорії 66,7 кг. Перемога не дала мені ніяких звань, лише поштовх рухатися далі, розвиватися. І трохи медійності. Хоча я за цим не гонюся — все роблю заради пам’яті про батька. Хочу, щоб про нього не забували, щоб він пишався мною та братом”.
Співрозмовник згадує, десь за два тижні до бою йому наснився батько. Ілля в нього питає: “Ти бачиш, що у нас тут відбувається, як з братом тренуємось, що у нас скоро бої?” Уві сні Василь відповів синові: “Хлопці, я все бачу, я за вами спостерігаю”.
Ілля Курасов
“Цей сон мене змотивував на перемогу і тому я сказав такі слова на рингу після закінчення поєдинку. Хочу зазначити, мої подальші перемоги всі будуть присвячені тільки батькові. Він віддав мене в спорт, він присвятив свій час моєму розвитку, за що я йому безмежно вдячний до кінця своїх днів”.
Прапор з фотографією батька завжди поруч
На тілі Ілля два татуювання, у кожного свій зміст.
“Напис “Донеччанин” — говорить про те, звідки я родом і що цим пишаюся. Друге татуювання — боксер та напис “Victory”. Це моє життя та мої мрії. Планую зробити ще татуювання — буде портрет батька. Щоб він завжди зі мною. Він якби і так зі мною в серці та у думках, а тепер ще буде на моєму тілі”.
Найближчі люди знають, що Василь Курасов називав свого молодшого сина Іллічиком.
Прапор, який Ілля наприкінці бою розгорнув на рингу, завжди висить на стіні в його кімнаті у Дніпрі. А коли хлопець їде на змагання, то обов’язково бере його з собою.
Зліва направо — Ілля Курасов, менеджер Владислав Єлісєєв, старший брат Василь Курасов та тренер Андрій Бичков
“Щоб тато завжди все бачив, щоб він завжди знаходився зі мною. Після останнього поєдинку в Києві я взяв собі прізвисько “Син “Бійця”. Тепер у боксі я Ілля “Син “Бійця” Курасов. Хочу бути гідним сином свого батька!”
Свої в Telegram 
