Одна трагедія на всіх — ми втратили дім. Жителі Бахмута поділилися фотоспогадами про місто до війни
Все почалося з того, як побачив свій палаючий будинок
Ініціатор виставки Олексій Халтурін, корінний житель Бахмута і волонтер громадської організації “ОСА”. Ще у березні 2023 року у нього виникла ідея створити Telegram-канал, він має ідентичну назву з виставкою — Bakhmut Before. Тоді батьки Олексія надіслали йому фотографію з дрона, як палає їхній зруйнований будинок.
На виставці можна було придбати футболки зі світлинами Бахмута, які тримає Олексій Халтурін
“Став додавати друзів та знайомих, а ті своїх друзів та знайомих. Мета полягала в тому, щоб створити з цього телеграм-каналу такий собі фотоальбом, де зберігались би фотографії міста до його повного руйнування, наші фотомоменти в спогадах. Власне, так створилась спільнота. Ми ділилися своїми світлинами, обговорювали їх, згадували історії, пов’язані з нашим улюбленим містом. І, звичайно, підтримували одне одного, бо у нас одна трагедія на всіх — ми втратили дім”.
Волонтерська допомога рідному місту
На початку повномасштабної війни Олексій був у Харкові, куди поїхав вчитися після школи, а після навчання залишився жити. Однак у Бахмуті залишалися його батьки, які завдяки волонтерам наприкінці серпня 2022 змогли виїхати.
“А я переїхав до Нових Санжар, це на Полтавщині. І став волонтерити з полтавською організацією “Вільні та незламні”. Я й досі підтримую з ними зв'язок. З квітня 2022 по січень 2023 ми відправили в Бахмут тонни гуманітарної допомоги — їжа, медикаменти, побутова хімія, дитяче харчування, памперси та допомагали бахмутському ДСНС з екіпіровкою та іншими приладами. Познайомився з волонтерами громадської організації “ОСА”, вони з Києва. І вже разом стали організовувати допомогу в Бахмут”.
Сотня фотоспогадів про Бахмут
А восени 2022 року Олексій переїхав до столиці, де вже приєднався до “ОСИ”. Халтурін розповів, як на благодійному маркеті “Кураж” наприкінці жовтня 2023 він з іншими волонтерами цієї громадської організації вигадали активність для збору коштів на ЗСУ.
“Я запропонував зробити такий невеликий проєкт, він називався “6:35”. Була одна фотографія центральна з Бахмута і там годинник, який зупинився саме на 6:35 вечора. Ідея полягала в тому, щоб зробити великий пазл зі ста маленьких, де кожен пазл — спогад бахмутян. Після паузи ми думали, як продовжити цю ініціативу. Але на деякий час ідея була "заморожена", згодом на зборах організації сказав, що хотів би створити виставку фотоспогадів і мене підтримали. Бахмутяни в телеграм-каналі теж”.
На цих фото Бахмут — мирний і квітучий
Олексій оголосив про збір світлин. Обов’язково питав, чи можна їх друкувати, бо авторське право ніхто не скасовував. За місяць йому надіслали понад 130 фотографій, на виставку він відібрав сотню.
“Я не можу сказати, що мене якось вразила одна чи інша фотографія. Бо всі ці світлини — і мої спогади також. Я пам'ятаю всі ці місця. Я був у всіх цих місцях… Мета нашого фотопроєкту — показати українцям та гостям з-за кордону Бахмут до руйнування. Бо більшість людей знають про Бахмут як про місто трагедії, й все, що пов'язане з цим словом. Нагадати бахмутянам, як виглядало місто, залишити у пам'яті й в історії ці фотографії, ці спогади. Ну, і, звичайно ж, це привід бахмутянам зустрітися в одному місці, бо всі роз'їхалися по різних куточках України”.
Які фотоспогади надіслали бахмутяни для виставки Bakhmut Before
Ярослав Онишко жив у Бахмуті до 18 років, після школи вступив до одного зі столичних університетів. Але у місті залишалася уся його рідня.
Ярослав Онишко
“На світлині школа №10. Я тут вчився десять років. Фото зроблене одразу після реконструкції. Я тоді приїхав з Києва до батьків і мені було цікаво подивитися на оновлену школу. Всередині також був, але тільки у вестибюлі, бо поставили турнікети і вже аби хто не зайде. Про шкільні роки у мене тільки найтепліші спогади.
Фото школи №10 у Бахмуті, де навчався Ярослав і викладає його мама
У цій школі мама працювала, і зараз продовжує, але дистанційно. Вона вчителька хімії. Тому цей предмет знав добре, брав участь у міських олімпіадах. Звичайно, вигравав, бо у мене вдома був власний репетитор”.
Кирило Євтушенко 9 жовтня 2021 року вперше і, на жаль, востаннє побував у підземеллі заводу шампанських вин. Каже, завжди мріяв спуститися у штольню, бо там багато років працювала його матір.
Кирило Євтушенко
“Я тоді приїхав з навчання із Харкова додому зі своєю дівчиною і ми разом були на екскурсії. Цікаво було нарешті побачити все те, про що постійно розповідала мама. Наприкінці екскурсії була дегустація, дізнався, що шампанське, за словами спеціалістів, краще смакує з печивом крекер, а не з шоколадом, як ми звикли.
Фото Кирила Євтушенка з екскурсії у штольні заводу шампанських вин у Бахмуті
А після дегустації зайшли у фірмовий магазин і ще там спробували різні напої та кілька пляшок придбали додому. Тепер ці світлини — така тепла пам’ять. Дуже жалкую, що відкладав поїздку в соляні шахти Соледару”.
Софії Степановій 19 років. Після школи з подругами вона любила проводити вільний час на набережній. Світлина з веселкою була зроблена саме там, одразу після дощу.
Софія Степанова
Зазвичай на набережній багато людей: тут молодь каталася на скейтбордах, велосипедах тощо, бавилися діти. Але в той момент нікого, бо злива всіх налякала.
Веселка у мирному Бахмуті на фото Софії Степанової
“Недалеко були магазини, ми купували морозиво та інші смаколики і поверталися на набережну. А там сідали на лавку і спілкувалися. Гарні часи були, дуже сумую за своїм домом, за своїм містом”.
На світлині 18-річної Валерії Євтушенко теж набережна, але взимку. Дівчина навіть пам'ятає, що фото зробила у січні 2020 року о сьомій вечора.
Валерія Євтушенко
“Якби у мене була можливість прямо зараз потрапити в Бахмут, у той мирний та квітучий, яким він був до повномасштабної війни, то одразу до себе додому. Впевнена, що так відповіли всі бахмутяни. А потім зайти в рідну школу №10. Минулого року закінчила одинадцятий клас, була можливість перейти до навчального закладу у тому районі Києва, де зараз мешкаю.
Зимова набережна у Бахмуті на фото Валерії Євтушенко
Але я обрала залишитися зі своїми вчителями, однокласниками та однокласницями, класною керівницею, тому довчалася дистанційно. Лише, напевно, 3-4 людини пішли, а всі інші залишилися в класі. Я підтримую зв’язок з класною керівницею Лілією Віталіївною, вона і далі продовжує дистанційно викладати математику в десятій школі”.
Також Валерія мріє прогулятися центром і завітати на стадіон “Металург”.
Світанок 11 лютого 2020 року. Це фото зробила Ольга Бережна з вікна своєї кімнати. Її будинок був на вулиці Леванєвського.
Ольга Бережна сфотографувала світанок у Бахмуті
“Як показує телефон, це був вівторок і, мабуть, я збиралася на роботу. Зазвичай я вранці відкривала штори і на підвіконні фарбувалася. І того дня я побачила такий, на мій погляд, красивий світанок, і сфотографувала. Тепер тільки фото і залишилося, а того підвіконня, квартири, будинку немає. Самого міста вже немає…”
Свої в Telegram 
