Кріт, ковила і Добрий Шубін. Олена з Покровська робить татуювання землякам на згадку про Донеччину
Дід намалював етикетку пива, а я зробила татуювання в пам’ять про нього
У 90-их на честь легендарного духа Доброго Шубіна назвали крафтове пиво. В ті часи Словаччина припинила постачання темного солоду і технологам Донецького пивзаводу довелось розробляти власний рецепт. Напівтемне фільтроване пиво вийшло красивого бурштиново-рубінового кольору з м’яким смаком і легкою гіркуватістю. Етикетку до пива намалював донецький художник-карикатурист Сергій Савілов, двоюрідний дідусь журналістки Свої Ганни Курцановської. В пам’ять про нього — Сергій Васильович помер 16 років тому — вона зробила маленьке татуювання Доброго Шубіна.
“Ідея увічнити на своєму тілі саме Доброго Шубіна прийшла спонтанно. Наприкінці грудня минулого року у когось в друзях в одній з соцмереж побачила допис про стікери на донецьку тематику, перейшла за посиланням і потрапила на сторінку Олени. Виявилося, вона татуювальниця, родом з Покровська. З 2014 року з родиною мешкає в Києві”, — сказала Ганна.
Олена намалювала знакові речі, які асоціюються з Донеччиною та Луганщиною: слов’янська кераміка, шампанське з Бахмута, сіль з підземелля Соледару, вугілля, футбол, рубіжанські шкарпетки і пиво “Сармат”. В коментарях написали, що потрібен ще Добрий Шубін.
“Олена відповіла своєму знайомому, якщо робитиме татуювання Шубіна, то вона його намалює. Той жартома сказав, що йому мама забороняє робити татуювання. І тоді я згадала про свого дідуся, який став автором того відомого малюнка: маленького чоловіка в зеленому картузі з ліхтариком на лобі, а в руках у нього бокал з пінним напоєм. В голові блискавкою пролетіла ідея зробити татуювання Шубіна, тільки замість бокала — жовто-блакитне серце. Олена намалювала ескіз, я погодила і вже 9 січня 2024 року на зворотній стороні правої руки красувався Добрий Шубін”, — каже Ганна.
Тату журналістки Свої Ганни Курцановської
Довідка Свої: Доброго Шубіна ще називають підземним домовим, бо блукає численними шахтними виробками Донбасу. Дух, який мешкає в шахтах, настільки став популярний на сході України, що свого часу Донецький пивоварний завод назвав на честь міфічного персонажа новий сорт пива. Металева фігура Доброго Шубіна прикрашає парк кованих фігур в Донецьку, його встановили тут в рамках міжнародного фестивалю ковальської майстерності восени 2011.
Фігура Доброго Шубіна у Донецьку. Створена в 2011 році. Автори – донеччани Юрій Тембель і Сергій Прудніков
У 2023 році персонажа шахтарських легенд внесли до регіонального реєстру нематеріальної культурної спадщини Донеччини — ініціаторами стали співробітники Покровського історичного музею.
Футбол і фотографія — захоплення того періоду життя
Під час майже тригодинного сеансу Олена розповіла про себе. Вона народилася у Покровську, а після закінчення школи переїхала навчатися до Донецька.
Олена на фоні териконів
“У мене, тоді ще 17-річної дівчинки, була велика мрія — стати фотографом і відкрити власну студію. Опановувала цю професію у коледжі. Паралельно захопилася футболом, познайомилася з ультрас клуба “Шахтар”, разом з ними відвідували домашні матчі команди, а також виїзні. Без перебільшення можна сказати, що завдяки футболу я побувала у більшості великих міст нашої країни, де живуть мої друзі. До речі, саме вони, футбольні вболівальники різних клубів, одними з перших пішли захищати Україну від російських загарбників навесні-влітку 2014 року”, — зазначила Олена.
Вона поїхала з Донецька у серпні 2014. Каже, з усіх друзів і знайомих однією з останніх покидала вже окуповане місто.
Олена розповідає свою історію і працює над тату для Ганни
“Мої друзі — переважно хлопці з футбольного руху. Через їхню патріотичну позицію на них почалося полювання. Хтось злив у мережу всі списки донецьких ультрас з особистими даними, місцем проживання тощо. На жаль, не всі встигли врятуватися і вчасно виїхати. Були випадки, що хлопців забирали з їхніх домівок і везли у невідомому напрямку. Серед моїх знайомих є ті, хто й досі вважається безвісти зниклими”, — розповідає Олена.
У потягах між Сходом і Заходом
Каже, що їхати з Донецька, в якому вже було безліч блокпостів, до останнього не хотіла — батько силоміць посадив в автівку і повіз до Покровська.
“Там я зі знайомими збирала одяг та їжу для хлопців, які стояли на позиціях між Донецьком і Покровськом. А у вересні переїхала до Львова. Я розуміла, що довчитися в Донецьку не вдасться, а продовжувати в іншому місті не було ані сил, ані бажання. Тому у Львові влаштувалася на першу свою роботу — виїзним фотографом. В садочках та школах по регіону фотографували дітей в різних костюмах. А у вільний час продовжувала займатися волонтерством. Через пів року повернулася додому, у Покровськ, потім переїхала до Києва, знову поверталася до батьків. Навіть страшно уявити, скільки годин мого життя пройшли в потягах. А ще проблеми з пошуком житла: місцеві не горіли бажанням здавати квартири нам, жителям Донеччини. І досі пам’ятаю ті косі погляди у свій бік і звинувачення у всіх бідах”, — пригадує Олена.
Від реклами до татуювання
Олена називає себе творчою людиною — завжди малювала, завжди фотографувала. Коли стало зрозуміло, що війна затягнеться надовго, у неї почався важкий період у житті, бо всі події вона сприймала близько до серця.
“Розумієте, у 18-річної людини психіка ще не до кінця сформована, а тут ще й такі події, які залишили відбиток на все життя. Я покинула займатися фотографією, але більше часу почала приділяти малюванню — різними фарбами, олією. До повномасштабної війни на комп’ютері в спеціальній програмі розробляла макети під поліграфію: етикетки, флаєри, наліпки, упаковка, рекламна продукція тощо.
У мене є татуювання, і завжди хотілося спробувати набити малюнок іншим людям”, — поділилася вона.
Мої клієнти — переважно переселенці з Донеччини та Луганщини
А коли як не зараз — подумала Олена, й орендувала кімнату, облаштувала її, придбала все для роботи. Перше татуювання вона зробила в листопаді 2023. Зараз у портфоліо Олени близько 30 робіт. Серед клієнтів переважно переселенці зі сходу України.
Олена на Донеччині
Олені подобається графіка та мікрореалізм, саме в цих стилях вона розвиватиметься далі. Але все одно робить все, що бажає клієнт. Бо, за її словами, багато приходять саме переселенців і кожен хоче зробити татуювання, яке б нагадувало про життя до війни. Наприклад, до Олени приходила дівчина, котра народилася і провела дитинство у степовому Криму. І вона попросила набити татуювання — асоціацію з тим степом — рослину кермек. Її тату в соцмережі побачила інша дівчина і прийшла до Олени: вона хотіла тату у вигляді гілочки ковили. Це як згадка про Донеччину, бо у неї біля двору дідуся росло багато ковили.
Малюнки для своїх людей
Олена каже, у неї давно виникла ідея намалювати такий сет саме для своїх людей, щоб кожен з нього міг вибрати малюнок, близький до серця.
“Спочатку була сіль, потім терикони та абрикоси. Розмістила ці малюнки у себе на сторінці в Instagram і мені одразу написав Максим, власник магазину Zaboy. Він теж хотів зробити такі стікери, тому запропонував втілити цю ідею разом. Підкинув мені кілька ідей і ось що в результаті вийшло. А коли вже закінчила роботу, подруга сказала, що треба обов’язково Доброго Шубіна. Але місця не вистачило. І рідний брат теж хотів бачити цього персонажа. І так вийшло, що через кілька днів і ти (Ганна Курцановська — Свої) написала, що твій дідусь намалював пивну етикетку. Ось такий тісний світ і класно, що все так зійшлося”, — додала майстриня.
Стікери
Олена каже, що між своїми людьми існує невидимий зв’язок. Адже до дівчини на татуювання приходять переселенці зі сходу, які близькі їй по духу, за світоглядом. І у всіх них один біль на всіх — втрата рідної домівки.
“До мене прийшла дівчина, яка захотіла зробити контур Луганської області. Показала місце, де саме буде татуювання. А в кінці сеансу побачили, що всередині татуювання опинилася родимка, і саме там, де знаходиться її місто. Це не спеціально, не планували, вийшло випадково і до сліз зворушливо”, — згадала Олена.
Татуювання Луганська область
Символи “Шахтаря” і останній виїзний матч
Нещодавно на тілі Олени з’явилося нове татуювання — на лівій руці молоточки. Це символ футбольних ультрас донецького “Шахтаря”. Їх набила дівчина, яка Олену навчала мистецтву татуювання.
Тату Олени - символ футбольних ультрас "Шахтаря" - молоточки
“Місяць тому набила хлопцю на нозі крота. Це також символ нашої команди. У багатьох хлопців з нашого руху є таке татуювання, тільки в різних інтерпретаціях, наприклад, кріт з м’ячем або з тими ж молоточками”, — пояснила вона.
Ще один символ футбольного ультрас "Шахтаря"
Наприкінці сеансу і розмови Олена загадала свій останній виїзний матч — тоді у Львові “Шахтар” змагався з “Динамо” за Суперкубок. На стадіоні “Арена Львів” 22 липня 2014 року з рахунком 2:0 донеччани обіграли киян.
“Пам’ятаю, перед грою був марш за єдину країну під гаслом “Схід і Захід разом”. І ультрас “Динамо”, яким ми роками протистояли на трибунах, підтримали нас під час тієї ходи. Тоді ми відчули, що не одні в цій боротьбі і це було приємно.
Останній матч у Львові, 2014 рік
А потім був матч, і фанати “Динамо”, вони якраз навпроти нашого сектору були, вивісили банер зі слоганом “Ідея волі сильніше за атомну зброю”, — Олена згадує ті події, які сталися майже 10 років тому.
Свої в Telegram 
