Ми згуртовані. Маргарита Ідрісова про трансформацію освіти і медицини у прифронтовому Покровську
Перші рішення перших днів великої війни: як змінилася робота медиків і освітян у Покровську
Маргарито Олександрівно, Ви три роки опікуєтесь сферами медицини, освіти, культури і спорту нашої громади. А взагалі, наскільки Ви занурені в процеси всіх сфер, які куруєте? Керівники рішення ухвалюють самостійно чи тільки після згоди із Вами?
— Всі керівники самостійні в своїй роботі. Але рішення ми ухвалюємо завжди спільно, радимось одне з одним. Я також не цураюсь зателефонувати своїм підлеглим і запитати про щось, адже не можу знати все. Кожен керівник у своєму напрямку фахівець, розуміє, що робить. І кожному я довіряю. Це не вказівки, це консультації. Ми радимось.
Маргарита Ідрісова
Що змінилось у Вашій роботі за час повномасштабної війни?
— У роботі нічого не змінилось. Змінився тільки її формат. Медицина, наприклад, перейшла в екстрений режим роботи, а спорт і освіта — в дистанційний, за два роки епідемії коронавірусу ми навчилися працювати з дітьми онлайн. Під час повномасштабної війни ми додали до напрямків своєї роботи волонтерську діяльність. Тут задіяна молодь, наші спортсмени. Вони активно долучаються до розбору завалів після обстрілів, розвантажують гуманітарні вантажі, організовують волонтерські та благодійні акції.
Зустріч із активною молоддю Покровська
У закладах освіти ми відкрили Пункти незламності. У 2022-2023 роках були жорсткі блекаути і наші жінки, вчителі, директори приймали людей там, годували, поїли чаєм. У Пунктах незламності стабільно працював інтернет, щоб діти могли навчатися дистанційно. Нам у цьому допомогла обласна адміністрація. Була така спільна синергія і переформатування. І ніхто не запитував: а чому я маю це робити? Мабуть, таке ставлення до роботи пішло з умовно мирних часів — з 2021 року, коли я прийшла на посаду і об’єднала ці чотири напрямки.
Я сказала: ми маємо працювати, як одна велика родина, не сперечатися, не конкурувати між собою, а допомагати, підставляти плече і робити все, щоб було комфортно саме містянам. Це і медицина, і освіта, і культура, і спорт. Бенефіціар наших послуг — жителі міста. А з початком повномасштабної війни представники цих галузей ще більше об’єдналися. До речі об’єдналися не тільки служби, а й самі громадяни.
А яким було Ваше перше розпорядження 24 лютого 2022 року? Що Ви сказали підлеглим?
— Перше питання у всіх до мене було — що робити далі. Я їм всім сказала: ми маємо залишатися на місцях, допомагати місту. У нас щовівторка проходять наради серед керівників служб, і коли всі прийшли у вівторок, 1 березня 2022, були здивовані, побачивши керівництво на місті. І запитали: нам також залишатися? Я сказала: так, якщо ми не залишимось, то що нам сказати підлеглим? Працюємо, допомагаємо місту.
Про досвід роботи у Маріуполі і рідний дім
Я не називатиму імені людини, але вона мені розповіла, що коли був перший, або один з перших обстрілів Покровська, Ви одразу приїхали туди і буквально фізично допомагали людям. Коли це було?
— Перший обстріл міста був 3 березня 2022 року. Влучання було по залізничній станції. Дійсно, ми туди прибули. Але ваш респондент плутає. Там не було важких поранених. Пам’ятаю, що поранений був сторож, і його одразу забрала "швидка". Ми всі були в шоці від того, що відбулось. Але фізично я нічого такого не робила. Мабуть, ця людина пригадує серпень 2021 року, ще до повномасштабного вторгнення, коли стався вибух на шахті і були травмовані гірники. У нас з чоловіком традиція: ми щовечора гуляємо вулицями міста. Він просто прогулюється, а я дивлюсь що зроблено-не зроблено. Це ще з Маріуполя залишилось. Ми проходили повз лікарню і в той момент під’їхало шість "швидких". Шахтарі були дуже поранені і наші молодші медсестри втрачали свідомість. Тут були родини травмованих. І був трішки хаос. Мабуть, для нашої лікарні це було одне з масових надходжень поранених: тяжкий стан чоловіків, крики їхніх матерів і дружин. Я бачила, в якому ступорі був молодший персонал і стала допомагати розводити потоки, не втручаючись у медичний процес, я не лікар. І тут я дійсно фізично допомагала носити поранених. Це було. Я ще в Маріуполі навчилась не лише керувати, а й допомагати.
А розкажіть про Маріуполь. Ви до нас прийшли вже досвідченою керівницею, тобто всьому навчились там?
— У Маріуполі я жила від народження. У 2016 році прийшла працювати в міську раду, у мене був відділ соціально-гуманітарного напрямку. Для мене все було нове, і я все це вивчала. Документи документами, але як все це відбувається на практиці — це зовсім інше. І по садочках особисто ходила, і по лікарнях. Я почала працювати якраз на початку реформи медичної галузі. Лікарям зміни давалися дуже важко. І ми все вивчали разом. Минули роки поки ми поставили цей "потяг на рейки". Тож коли почала працювати у Покровську, дуже швидко почала процес, бо вже все знала. Мені тут не було дуже важко, бо я через себе все це вже пропустила.
У 2022 році, коли там щось по Покровську летіло, Ви мені сказали, що найстрашніше — "гради". А потім після якогось із обстрілів ми дивились з Вами на вирву від ворожого снаряду і Ви тоді сказали, що така воронка у Вас на подвір’ї будинку в Маріуполі. Ви знаєте що зараз з вашим будинком?
— Він зруйнований. Ми подали заявку на "єВідновлення". Маріуполь — тимчасово окупована територія, і є документальні перипетії, але може щось і вийде з цього, і буде якесь житло. Деякі не вірять, а я вірю, що ми повернемось і відбудуємо. А вирву, яка була посеред двору, родичі засипали будівельним сміттям, яке залишилось від нашого зруйнованого будинку.
Про перший сильний обстріл Покровська і трансформацію медиків до роботи в екстрених ситуаціях
Ворог часто б’є по Покровську і я сподіваюсь, що наше місто ніколи не повторить долю Маріуполя… Які Ваші дії, коли відбувається обстріл Покровська?
— Звичайно, я дізнаюсь про це однією з перших, попереджаю медичну спільноту. Одразу заступає на чергування екстрена медична бригада. У КЛІЛ завжди є черговий лікар, адже ми розуміємо, що після обстрілу поранених різного ступеня важкості може бути багато, тому завжди викликаємо додаткових лікарів. Хірурги з пораненими працювали з 2014 року, вони не були місцевими, до нас привозили з інших населених пунктів. А зараз у них вже колосальний досвід.
7 серпня ніхто не думав, що буде в одну і ту ж частину міста два ракетні удари з різницею менш, ніж 40 хвилин. І поранених в результаті другого влучання ракети було більше, бо багато людей допомагали розбирати завали і рятувати поранених. (Увечері в понеділок 7 серпня 2023 року війська РФ завдали двох ракетних ударів по центру Покровська. Перший удар о 19:15 по житловому будинку, розташованому в центральній частині міста, а другий — о 19:52 по ще одному житловому будинку, утому ж районі, поруч з першим. Тоді загинуло семеро людей, 67 дістали поранень — Свої).
Обстріл Покровська, 7 серпня 2023
Нашим лікарям довелось працювати дуже важко. Буквально були ріки крови. Лікарі впорались. Знаєте, всі працювали на стресі, а потім стали від нього оговтуватися. Але це було вже коли виконали всю свою роботу. І раніше, і потім було багато обстрілів Покровська. Але, мабуть, цей — 7 серпня — запам’ятався найбільше, і лікарі згадують його, як страшний сон.
Лікарям тоді довелось застосувати медичне сортування поранених...
— Так. Це найскладніше, коли треба сортувати людей і визначати, кому надати перевагу. Лікарі кажуть, коли привозять людей, яких вони знають, дуже важко не надати їм пріоритет. Це, мабуть, у професії лікаря найважче.
І ви були там?
— Ні, мене там не було. Я не приходжу, коли привозять поранених, тому що краща допомога лікарям у таких випадках — не заважати. У нас вони всі професіонали, обізнані, навчені. Ми пройшли багато курсів військової медицини. І всі знають, як сортувати поранених, кому віддавати пріоритети, як надавати першу медичну допомогу. Не заважати. Я кажу це родичам постраждалих. Звичайно, вони цього не розуміють і вважають, що якщо будуть там знаходитися і постійно запитувати лікаря, то щось відбудеться магічне. Ні, не відбудеться. Лікарі працюють і заважати їм не потрібно. Я ніколи не заходжу до лікарні поки не нададуть першу допомогу всім. Як тільки я бачу, що мені від лікарів прийшло зведення, я розумію, що раз вони можуть собі дозволити займатися документацію, значить, все вже зробили.
Пошуково-рятувальна операція у Покровську після ракетного обстрілу, 7 серпня 2023
За три роки якою стала медицина?
— Медицина у Покровську набула нових знань, нового досвіду, стала більш згуртованою. Ми розуміємо що робити, як все відбувається, не задаємо зайвих питань, робимо свою справу. Я не скажу, що завдяки повномасштабній війні вона почала розвиватися. Але ми стали більш обізнаними. У нас дуже багато міжнародних місій, які долучилися до наших лікарень, і покровських лікарів навчають. В знаннях покровська медицина дуже розвинулась. Завдяки гуманітарним місіям ми отримали багато медичного обладнання, отримуємо лікарські засоби. До лікарні Покровська надходять багато поранених з інших територій — Селидове, Новогродівка та інші населенні пункти. На покровську медицину дуже велике навантаження. Всі це розуміють. Компанія «Метінвест» нам дуже допомагає з ремонтами. Дехто каже, що ми дурні, бо робимо ремонти, а завтра може прилетіти. І що нам тоді — не жити? Ні, ми будемо і жити, і розвиватися. Все на часі.
Офіційно ні, але зараз Покровська КЛІЛ — лікарня майже обласного рівня?
— Обласні лікарні працюють, частина з них релокована, і навантаження на КЛІЛ дійсно велике. По периметру області в лікарнях другого рівня залишились гінекології і екстрені пологи, а перинатальний центр працює тільки у Покровську. Виходжування новонароджених, недоношених дітей є тільки у нас. Ми з вами разом відкривали неонатологічний напрямок другого рівня. Це реабілітація недоношених новонароджених. У нас і раніше була реанімація, де опікуються такими немовлятами.
Відкриття інсультного блоку КЛІЛ
Тепер після стабілізації їх стану ми маємо можливість займатися ними у відділенні другого етапу виходжування новонароджених. І там разом з матусями вони можуть бути і місяць, і більше, поки не наберуть ту вагу, з якою їх можуть виписати. Матусь там навчають, як поводитися з дитинкою з надзвичайно маленькою вагою. Деякі жінки бояться навіть брати таку крихітку на руки. І є коучі, що їх навчають.
Підготовка спортсменів і навчання у школах у прифронтовому Покровську
І це добре. Віриться, що ті, хто під час повномасштабної війни народився у Покровську далі будуть жити без війни і ходити в садочок, а потім до школи. Але зараз діти Донеччини можуть навчатися тільки онлайн. Багато школярів пішли зі шкіл Покровська?
— Ніщо не може замінити офлайн спілкування дітей одне з одним, з вчителем. Ми розуміємо тих батьків, які вивезли дітей з міста і повели до інших шкіл вчитися офлайн. У наших же дітей традиційно значні успіхи. У нас багато переможців олімпіад різного рівня. Наші випускники здають НМТ на високі бали. І це не тому, що війна розпочалась. Ми завжди досягали високих результатів в освіті. У нас крутий потенціал і учнівський, і вчительський. Тут круті ментори, які не просто навчають дітей, вони своєю справою живуть. Моя донька після того, як ми вивезли її з Маріуполя в лютому 2022 року, закінчувала Покровську опорну школу. Звісно, дистанційно. Готувалась до НМТ і додатково займалась з нашими вчителями.
Школярі Покровської громади отримали ноутбуки для дистанційного навчання
Скажу, що це фанати своєї справи. Моя донька добре здала НМТ і сказала: ці вчителі вкладають душу. І зі свого досвіду я кажу: покровські вчителі — круті фахівці, які живуть своєю справою і люблять її. Це стосується всіх напрямків. У музичній школі теж багато лауреатів. Наші вчителі вимушено переформатували роботу. Вони не можуть займатися офлайн у будівлі музичної школи і запропонували: давайте ми будемо ходити до дітей додому або вони до нас. Головне — займатися з ними особисто. І це вихід, щоб зберегти учнівський потенціал і наших вчителів. Нашим викладачам це цікаво і вони це люблять, готові робити все, щоб їхня справа жила. Я, до речі, теж зараз почала займатися на фортепіано. В дитинстві закінчила тільки два класи музичної школи. А зараз вирішила, що треба закрити гештальт і саме час навчитися по-справжньому грати на інструменті. Музика допомагає ментальному здоров’ю.
А що ви зараз граєте?
— Гімн України.
А «Щедрика» вмієте?
— Вже вмію.
Я теж іноді граю на фортепіано, вважаю, що це чудово. Ми можемо з вами оркестр організувати. Але поки пропоную повернутися до інтерв’ю. Попро ти, що фронт поруч, у Покровську діти мають можливість іноді навчатись офлайн.
— Ми не займаємось офлайн, я прошу не підміняти ці поняття. Навчання відбувається онлайн. Офлайн ми зустрічаємось з дітьми в освітніх консультаційних пунктах, які у нас облаштовані в укриттях. Там ми можемо зібрати невелику кількість дітей за письмовою заявою батьків. Батьки приводять туди дітей і з ними займаються фахівці різних напрямків. У громаді зараз знаходиться 5500 дітей. Школярі та діти, що онлайн займаються у дитячих садках, можуть приходити до освітніх консультативних пунктів в окремі дні. Проводять заняття і керівники гуртків. У цих освітніх консультаційних пунктах ми готуємо і майбутніх першокласників. Безпекова складова нам не дозволяє займатися постійно. Хоча ми мріяли, коли зробили перше укриття, відкрити дитячий садок. Але відмовились від цього. Це небезпечно.
Але робота по будівництву укриттів продовжується?
— Так. Цього року компанія «Метінвест» ще взяла два об’єкти на відбудову. Це будуть останні укриття в садочках. Я говорила містянам, що ми будували укриття там, де є підвальні приміщення. У Покровську їх не так вже й багато. Ці два укриття будуть такими ж яскравими, як і попередні. Ще ми робимо укриття в школах. Є маленькі, є дуже великі укриття. Наприклад, в одній зі шкіл це величезна площа. Тут метра півтора землі підрядники прибирають з підвалу. Вивозять її, щоб за нормами була потрібна висота приміщення. Шість об’єктів цього року будуть здані в експлуатацію. Підрядник планує закінчити все у вересні. Цьогоріч ми завершуємо цей проєкт з «Метінвестом». Але це не значить, що ми відновимо освітній процес. Безпекова складова не дозволяє. А консультаційні пункти працюватимуть.
Скільки шкіл у нас зруйновано?
— Зруйновано дві школи, пошкоджено більше. Щодо НВК-2 — вже є проєкт відновлення, який має пройти експертизу. U-LEAD нам допоміг створити цей проєкт, за ним навчальний заклад буде класним, сучасним. За новими стандартами там спроєктована навіть школа під землею. Щодо ЗОШ №3 — зараз фахівці готують висновок. Потім будемо подаватися на міжнародні гранти, щоб отримати проєкт. Фінансування будь-якого відновлення можливе лише при наявності проєкту. До речі, ми і по КЛІЛ зараз робимо проєкт термомодернізації будівлі і прибудови діагностичного центру. Я думаю, що експертиза буде вже цього місяця. Скоріш за все, у червні подаватимемося на участь у проєкті «Відновлення країни». І, що б не говорили, ми віримо в перемогу, в ЗСУ і будемо відбудовуватися.
28 лютого 2024 росіяни вдарили ракетами по Покровську. Влучили у загальноосвітню школу №3
Як на мене, то робиться дійсно багато. А, на ваш погляд, жителі міста цінують це?
— Більшість покровчан згуртована і з розумінням ставиться до будь-яких ситуацій. Ми прислухаємось, проводимо прийоми, слухаємо людей, оперативне реагуємо на якісь речі. Вважаю, що більшість покровчан, які зараз у місті, розуміють умови сьогодення. Але, звісно, і це не лише у Покровську, є люди, які не задоволені всім.
Сподіваюсь, їх не великий відсоток. І ще ми сьогодні з Вами не спілкувались про покровський спорт. Наші тренери допомагають громаді, а увечері проводять тренування.
— Ви знаєте, кожен напрямок можна оцінювати годинами. А наші спортсмени просто люблять своє місто. Вони встигають все. Просто низький уклін нашим тренерам, які вивозять дітей для підготовки до змагань. Ось зараз йде підготовка до Чемпіонату України з черліденгу. Тренерка Наталія Коновалюк живе своєю справою, вона завжди вірить у своїх вихованців, вони багаторазові чемпіони Європи. Леон Білицький — чемпіон світу з гирьового спорту. Досягнення є у кожному виді спорту. Всі наші тренери — фанати своєї справи.
Нарада з представниками спортивної спільноти Покровська
Взагалі, спортсмени — люди, з яких треба брати приклад. Я завжди надихаюсь ними. Ось так треба жити і любити свою справу, аби щоранку, розуміючи, що тобі треба вагон розвантажити і ще піти потренуватися, казати: так, добре, все зробимо. Це треба цінувати, і не тільки нам, керівникам, а й покровчанам. При цьому зараз у нас понад тридцять кандидатів у майстри спорту. Це професіоналізм наших спортсменів і їхня багаторічна праця дали такі результати.
Про плани, відбудову і залучення людей задля відновлення Донеччини
Є плани на розвиток спорту після нашої перемоги?
— Звичайно, є плани не тільки на розвиток спорту. Ми для себе вже розуміємо, як ми відбудовуватимемо, а що будуватимемо нове. До війни разом з компанією «Метінвест» ми не встигли зробити мотовелотрасу. Ми з дітьми тоді вибирали вже назву нового спортивного об’єкту. Визначились, що це буде «Покровський екстрим-парк». «Метінвест» тоді почав розробляти проєкт, і я впевнена, що після нашої перемоги ми повернемось до нього і все зробимо. У нас дуже класно розвинутий мотоспорт. І спортсмени Валерія Доценка зараз вже підкорюють потужні траси. Буде більше активних парків, які ми почали робити за підтримки Президента України. Багато ще чого буде. Тренери, спортсмени, жители міста хочуть розвитку — так і буде.
Від перших осіб держави часто можна почути «Відновимо людину — людина відновить все». Чи є у вас бачення, як згодом мотивувати людей повертатися до Покровська?
— Перш за все, треба зберегти те, що ми маємо. І на тому потенціалі, що ми збережемо, нові спеціалісти будуть бачити, що тут є життя, є фахівці, які пережили страшні часи, і відновлюють громаду. І до нас доєднається багато молодих спеціалістів. От побачите, в Донецьку область будуть приїжджати багато спеціалістів на відновлення. Як зараз гуртується країна з точки зору оборони, так будуть гуртуватися спеціалісти задля відновлення. Я впевнена в цьому на сто відсотків.
Свої в Telegram 
