Торецьк назавжди лишиться в наших серцях. Вікторія Шарова про рідне місто та життя в евакуації
Вікторія Шарова — корінна жителька Торецька. Все своє життя вона з родиною — чоловіком Денисом та трьома дітьми, прожила у цьому місті. Денис працював начальником дільниці на шахті, Вікторія — юристкою на одному з підприємств машинобудівної промисловості, а також займалась адвокатською діяльністю. Родина жила у батьківському домі, виховувала дітей у любові та злагоді. Та з початком повномасштабної війни їхнє життя кардинально змінилося. У квітні 2022-го року вони евакуювалися до Полтави. Про те, як родина облаштувалася у новому місті та про що нині найбільше болить, Вікторія розповіла для Торецьк.City.
Життя у новому місті
Вікторія з чоловіком Денисом, трьома дітьми — Богданом, Тихоном, Домінікою та своєю мамою евакуювалися з Торецька до Полтави. Знайти житло їм допомогли родичі. Проте новий будинок для великої родини виявився замалим.
Вікторія з родиною у Полтаві
«Довелося терміново шукати інше житло, а це було нелегко — майже всі варіанти були зайняті переселенцями з Харкова та інших міст. Та ми не здавалися, активно шукали роботу, намагалися налагодити побут».
Згодом Денис знайшов роботу, працевлаштувалася й Вікторія.
«Нехай і нижче за своїм фахом та кваліфікацією. Пізніше, після співбесіди, мене взяли у благодійний фонд «Право на захист», де й працюю зараз адвокаткою. Допомагаю людям, які не мають громадянства України. Я вдячна своїй мамі, яка взяла на себе частину моїх обов’язків з виховання та догляду за дітьми, що дозволило мені спокійно працювати та утримувати родину».
Вікторія Шарова з мамою
А минулого року Денис пішов працювати начальником зміни на шахті у «Павлоградвугіллі», що на Дніпропетровщині. Тож поки родина живе порізно. Та наразі розглядають варіанти возз'єднання у Полтаві.
«Діти адаптувалися. Менші пішли до садочка, знайшли нових друзів. Старший син Богдан вступив до духовної семінарії та дистанційно навчається в Донецькому національному технічному університеті на юриста».
Діти Вікторії та Дениса: Домініка, Богдан та Тихон
Попри те, що родині вдалося розпочати життя наново, рідний Торецьк не відпускає їх.
«Там залишилось моє життя, наш затишний дім, у якому ми пам'ятаємо кожен куточок, кожен камінчик. І хоча зараз ми змушені будувати нове життя в Полтаві, серце щемить і прагне повернутися додому».
Болісне рішення
У день, коли розпочалася повномасштабна війна, родина Вікторії прокинулася від гучних вибухів. Згадує, спочатку подумали, що то якісь провокації. Та згодом, прочитавши новини, поговоривши з рідними та друзями, прийшло усвідомлення всієї трагедії.
Виїхати одразу з міста родина не могла, оскільки чоловік Вікторії, який займав відповідальну посаду на шахті, мав узгодити свій від'їзд з керівництвом.
«Лише 6 квітня ми вирушили до наших далеких родичів на Полтавщину. Це було болісне рішення. З собою ми взяли лише найнеобхідніше — харчування для малечі, памперси, кілька речей на перший час. Богдан благав узяти лише гітару — пам'ять про його дідуся. Ми також забрали сімейні фотографії, вінчальні ікони — те, що нагадувало про наш дім і нашу родину».
Одна з евакуйованих світлин: маленька Вікторія з батьками
Вікторія каже, повномасштабна війна поділила їхнє життя на «до» та «після». Та попри це вони продовжують мріяти, вірити і невтомно працювати заради майбутнього.
«І нехай зараз ми далеко від рідного міста, Торецьк назавжди залишиться в наших серцях. Ми віримо, що настане день, коли ми повернемося додому і зможемо відбудувати наше місто, зробити його ще кращим і затишнішим. А поки що ми тримаємось, підтримуємо одне одного і не втрачаємо надії. Бо де б ми не були, Торецьк завжди з нами, у наших думках і мріях про щасливе майбутнє».
Свої в Telegram 
