Найважливіше — це люди та їхня підтримка. Як подружжю з Торецька вдалося відновити бізнес у Києві

Елла Борзикіна народилася у Торезі, проте все життя прожила у Торецьку. Там вона познайомилася з майбутнім чоловіком Ігорем Пентюхіним. Згодом в них народилися троє дітей — доньки Ліза і Соня та син Марк. Родина жила активним життям: діти навчалися, подружжя розвивало бізнес у співпраці з американською компанією Amway та організовувало активності у Торецьку. Вони планували переїхати до великого міста, коли син закінчить навчання. Та початок повномасштабної війни змусив родину зробити це раніше. Спочатку вони евакуювалися до Мукачева, потім — до Києва. У столиці подружжю вдалося відновити свій бізнес. Про те, як це вдалося зробити Елла розповіла для Торецьк.City.
Завдяки підтримці людей
У 2005 році Елла та Ігор почали співпрацювати з американською компанією Amway й стали підприємцями.
«Багато хто в місті знав нас саме завдяки цій діяльності. Ми відкрили свій офіс у центрі Торецька, організовували зустрічі, консультації, заходи, пов'язані зі здоровим способом життя. Нам хотілося зробити свій внесок у покращення життя в рідному місті», — розповіла Елла.
Елла з партнерками по бізнесу
Каже, вони з родиною думали про переїзд у велике місто, коли син закінчить школу. Та початок великої війни вніс свої корективи.
«24 лютого 2022 року все змінилося. Рано вранці мені зателефонувала сестра і сказала, що почалася війна. Ці слова й досі звучать у моїй голові».
Спочатку думали залишатися у Торецьку, та коли 5 березня від ворожого обстрілу постраждав будинок батьків Ігоря, зрозуміли, що треба виїжджати.
«Це рішення далося нелегко, адже ми були дуже прив'язані до рідного міста, до нашої роботи, клієнтів, партнерів. Але безпека родини — понад усе».
7 березня родина поїхала з Торецька, тоді вони вирішили оселитися у Мукачеві. Елла згадує, дорога була довгою, тому довелося зупинятися у друзів у Дніпрі.

У Мукачеві родина прожила три місяці.
«Мукачево — гарне місто, красиве, але в плані роботи не для нас. Це пов'язано з нашим бізнесом в Amway. Нам стратегічно краще бути в Києві. Тут багато наших. Тому вирішили їхати сюди. Ми з Ігорем доклали всіх зусиль, щоб реанімувати нашу співпрацю з Amway. І хоча спочатку здавалося, що це неможливо, завдяки підтримці людей, нашим навичкам і вірі в краще, ми змогли повернутися до того рівня, який був до війни. Тепер ми живемо з цього бізнесу».
Марк вступив до коледжу комп'ютерних технологій, Соня працює онлайн перекладачкою. А старша донька Ліза на початку повномасштабної війни виїхала до Варшави. Там вона працює хореографинею.
Найдорожче серцю місто
Елла згадує, коли вони жили у Торецьку, намагалися зробити місто красивішим. Десь посадити щось, прибрати.
Елла та Ігор на Толоці в Торецьку
«Ми раділи, коли в місті робили ремонти, відновлювали школи, висаджували дерева в центральному парку. Чоловік прикрасив квітами та рослинами наш балкон. Коли людина просто йде і бачить купу квіточок, то зайвий раз усміхнеться».
Так виглядав балкон родини в Торецьку
Та зараз, будинок родини фактично зруйнований — квартира двічі була пошкоджена обстрілами. Та попри всі ці випробування, ділиться Елла, вони продовжують зберігати позитивне ставлення до життя.
«Коли мене запитують про втрати, я відповідаю, що найбільша нагорода від Бога в цій війні — це те, що ми з чоловіком, наші діти та мама живі. З усім іншим можна впоратися, адже все, що можна вирішити за гроші, вирішується. А найцінніше — це життя та любов близьких».
А ще, каже Елла, зігрівають душу фотографії та дитячі поробки, які чоловік привіз у серпні 2022 року, коли востаннє їздив додому.
«Батьки Ігоря поки залишаються там. Ми й досі підтримуємо зв'язок з друзями та знайомими, які роз'їхалися по всій Україні та Європі. Я активно веду Instagram, ми листуємося, телефонуємо».
Елла каже, Торецьк завжди залишатиметься для них найдорожчим серцю містом. Проте повертатися туди вони не планують навіть після перемоги. Приїжджатимуть, лише щоб зустрітися з близькими.
Елла в колі великої родини
«Я вірю, що все буде добре. Ми обов'язково будемо повертатися до нашого рідного Торецька, який завжди буде в нашому серці. А поки що будемо жити, працювати, підтримувати одне одного та наближати нашу перемогу. Бо разом ми — сила».
