Наталія Пруднікова з Торецька в евакуації змінила професію. Тепер у Києві вона займається масажем
У рідному Торецьку Наталія Пруднікова працювала фармацевткою у міській лікарні. Її чоловік Родіон — начальником юридичного відділу ДП «Торецьквугілля». Донька Дар’я навчалася у школі та займалася музикою — вчилася грі на гітарі. Поруч були близькі, а попереду — плани про переїзд до Чернігова. Та початок повномасштабної війни вніс свої корективи. Через небезпеку родина була вимушена евакуюватися з Торецька. Спочатку рушили у бік Мукачева, згодом перебралися до столиці. Там Наталія змінила професію фармацевтки й стала займатися тим, чим давно хотіла — робити масаж. Про те, як склалося життя у Києві та за чим найбільше сумує родина, Наталія розповіла для Торецьк.City.
Вимушений переїзд
Початок повномасштабної війни кардинально змінив життя Наталії та її родини. Згадує, відчувалося щось недобре. Та й обстріли ставали все частішими.
«Брат Ігор із родиною, які жили на верхньому поверсі, почали ночувати у нас, бо ми жили на третьому і не так було лячно».
Дар'я, Наталія та Родіон Пруднікови
Та згодом Наталія з донькою Дар’єю та родиною брата вирішили евакуюватися з Торецька. Чоловік Наталії — Родіон, залишився вдома на господарстві та мав доглядати за собакою — цвергпінчером Баккі.
«7 березня вирушили на машині в бік Мукачева, не знаючи, що на нас чекає. Ми їхали навмання, не домовляючись ні з ким».
Дорогою їх приймали незнайомі люди, вони ночували навіть у підвалі на матрацах. Та діставшись до місця призначення, зрозуміли, що знайти постійний прихисток неможливо.
«Ми тиждень по Закарпаттю переїжджали з одного тимчасового житла в інше, аж поки не знайшли родину біля Хуста, яка погодилася нас прийняти. Десь через місяць стало зрозуміло, що просто так нічого не закінчиться. Обстріли Торецька ставали сильнішими, тож до нас на Закарпаття приїхав і Родіон із собакою».
Баккі — домашній улюбленець родини Пруднікових
За декілька місяців брат із родиною переїхали до столиці. Наталія, розуміючи, що залишатися у чужій домівці так надовго теж не вийде, поїхала за Ігорем. Тепер родини живуть поруч.
Займається тим, що любить
У Києві родина Наталії орендувала невеличку однокімнатну квартиру на Позняках.
«Наша оселя стала перевалочним пунктом для всіх, кому потрібна допомога — близьких, далеких знайомих, друзів друзів. Ми завжди раді прихистити, допомогти з квитками, відвезти на вокзал. У цей складний час люди мають підтримувати одне одного».
Сама ж Наталія працевлаштувалася фармацевткою до аптеки. Та дуже швидко зрозуміла, що хоче займатися тим, чим любить.
Родіон продовжив дистанційно працювати юристом на ДП «Торецьквугілля». Торік Дар’я перевелась на навчання до київської гімназії. Нещодавно вона закінчила там восьмий клас і випустилася з торецької музичної школи, де два роки вчилася дистанційно.
Дар'я Пруднікова
«Найбільше мене наразі тішать перспективи для доньки. Дар’я пішла до київської гімназії з поглибленим вивченням англійської. Завдяки попереднім додатковим заняттям їй легко вчитися. Я вірю, що після закінчення школи перед нею відкриються нові можливості, про які вона могла лише мріяти в Торецьку»., — каже Наталія.
Залишилися лише спогади
Та попри те, що у новому місті родині вдалося облаштуватися, вони не забувають про рідний Торецьк.
Родина сумує за рідним містом
«Мені пощастило ще раз з’їздити до Торецька — забрати деякі речі та вмовити батьків виїхати, але вони відмовилися покидати рідну домівку. Через місяць після мого від'їзду мама гостювала у нас у Києві, коли в їхній будинок влучила ракета. Тато дивом встиг вибігти, а будинок згорів. У Торецьку залишилися тільки наша напівзруйнована квартира та спогади. Бібліотека під нами розбита, сусідні під'їзди згоріли».
Після цього батьки Наталії теж переїхали до Києва. А згодом перебралися до Німеччини.
«Тато з Торецька забрав із собою в Німеччину лише жменьку рідної землі й два шматочки солі та вугілля на згадку про наше шахтарське місто і його досвід підземної роботи».
Батьки Родіона також тепер живуть за кордоном. Тому збиратися великою родиною, як колись це було у Торецьку, тепер немає змоги.
Велика родина Наталії Пруднікової
«Ми не плануємо повертатися до Торецька жити, бо нікуди, і виходить так, що ми втілили родинні плани виїхати з міста, але це сталося трохи раніше, і не зовсім туди куди мріяли. Але після перемоги ми обов’язково поїдемо у рідне місто у гості. Я хочу зайти на подвір’я батьківського будинку, щоб відчути все те, що відчувала там раніше: щебетання птахів, красу й запах кущів та квітів».
Свої в Telegram 
