Вмістити життя у валізу. Що братимуть із собою в евакуацію жителі Покровська — опитування

Дзігурі Вахтангович Пейкрішвілі, пенсіонер:
— Кота. Більш нічого. Це найцінніше. Ви запитуєте коли я буду виїжджати? Коли почне падати на голову постійно. А не хочеться. Якби ви знали, як не хочеться виїжджати. Я в цьому місті живу 50 років. Воно для мені рідне, до болю. Багато років пропрацював в компанії «Вода Донбасу».
Іван, колишній шахтар Новогродівської шахти:
— Я вже в евакуації. Я приїхав сюди з Новогродівки. Покровськ для мене перевалочна база. З собою взяв кота, а ще диван та ліжко, одяг якийсь. Багато чого, майже все, залишилось там. Вже тиждень тут. Треба їхати далі.
Оксана, переселенка:
— Бути брати сина, кішку, собаку і другу кішку. Звісно, документи. А інше, що вміститься. Якщо чесно, поки я не планую їхати. Син їде навчатися. А в мене причини поки зупинитися тут. Життя покаже, що і як. Ми взагалі-то з Торецька. Приїхали в Покровськ у 2022 році. Тоді теж з собою взяли кішку, собаку і другу кішку та документи. Потім ще трошки речей вдалось вивезти.
Костянтин, різноробочий:
— По-перше, я нікуди поки не планує їхати. По-друге, якщо сюди підійдуть, то сидіти тут не буду. У них же для мене буде два варіанти: смерть одразу або смерть при мобілізації. Коли прийдеться їхати: труси, шкарпетки і поїхав.
Олександр, шахтар:
— Якісь речі потрібно буде брати, які буду носити. Що в цю сумку влізе, то і візьму. Документи. І все. Куди їхати і коли не хочу навіть і думати.
Пенсіонерка:
— А я не збираюсь в евакуацію. Тому і брати нічого не планую, бо нікуди не поїду. Чому я повинна кудись на чужину їхати і кидати свою батьківщину. Я і думати не хочу про виїзд з міста, а ви у мене запитуєте про те, що я буду брати з собою!
