Ми просто не дамо за них забути. У Запоріжжі пройшла акція в підтримку полонених оборонців
В центрі Запоріжжя пройшла чергова акція в підтримку військовополонених. Мітингували обабіч центрального проспекту з плакатами, прапорами й світлинами воїнів. Родичі, друзі, побратимі, знайомі та просто небайдужі містяни вийшли, аби нагадати про захисників, які перебувають у російських катівнях в надважких умовах. До акції долучилася й журналістка Свої Єва Миронова.
Аби повернути своїх синів
Батьки оборонця Маріуполя, а нині військовополоненого Володимира Куниці в черговий раз долучилися до акції. Вони вірять, що такі публічні заходи допоможуть повернути сина додому.
Мати й батько полоненого
«Наш Володя захищав країну ще до початку повномасштабної війни. Тільки звільнився, й вже менше ніж за рік почалася повномасштабна війна. Я розуміла, що він не буде сидіти на місці. Намагалась його зупинити, бо не хотіла, щоб син ризикував вдруге. Але він сам прийняв рішення й повернувся до Маріуполя, де служив раніше», — розповідає мати захисника Валентина Куниця.
У Маріуполі Володимир долучився до 109 бригади ТРО. Разом із побратимами брав участь в обороні міста. З родиною на зв’язок виходив дуже рідко, тому про стан сина батькам фактично нічого не було відомо. Лише згодом вони дізналися, що 12 квітня 2022 року росіяни взяли у полон захисників, які перебували на території заводу імені Ілліча. Серед них був і Володимир.
Валентина Куниця, мати військовополоненого
«Спочатку ми дізналися, що він отримав поранення. Чи був він у свідомості я не знаю. Згодом від звільненого з полону оборонця ми дізналися, що наш син живий. Тож тепер наша задача — продовжувати боротьбу, аби повернути своїх синів».
Останні сім місяців — у повній невідомості
За свого чоловіка бореться й Валентина. На початку повномасштабної війни його мобілізували.
«Він сказав, що у нас два сини і йому соромно сидіти вдома, коли треба захищати країну. У Маріуполі служив прикордонником й брав участь в обороні міста».
У полон, розповідає Валентина, чоловік потрапив у квітні 2022 року. Після цього звістки від нього не було. Жінка чекала на кожен обмін і сподівалася, що її коханий повернеться з полону.
Та 24 січня у Корочанському районі Бєлгородської області Росії впав військово-транспортний літак Іл-76. У Міноборони рф заявили, що на борту перебували 65 українських військовополонених, яких везли на обмін. Тоді ж представники рф надали список українських оборонців, які, за версією москви, були на борту літака.
Валентина - дружина полоненого
«Я побачила ім’я свого чоловіка у цьому списку. Тоді в Координаційному штабі казали, що родини військовополонених будуть проінформовані про долю наших рідних, щойно уповноважені органи володітимуть чіткою та перевіреною інформацією з цього приводу. Але, як ми не питаємо й куди не звертаємось, нам ніхто нічого не каже. Ніхто не знає, що з ними. З тих пір минуло вже сім місяців», — розповідає Валентина.
Боротьба за рідних та побратимів
Серед учасників акції були й військові. Серед них — артилерист 55-ї бригади Віктор. Він захищає країну з 2016 року, зараз разом із побратимами перебуває на Запорізькому напрямку.
Віктор - військовий
«Я приходжу підтримати своїх побратимів, бо розумію, що полон — це жахливо. Понад два роки у російських катівнях утримували мого троюрідного брата — захисника Маріуполя. Лише нещодавно під час обміну його повернули в України. Зараз він у Києві проходить реабілітацію. Та багато моїх друзів й досі у полоні. Зокрема, й батько моєї знайомої Тетяни», — каже військовий.
Власне Тетяна, про яку казав Віктор, також прийшла на мітинг з маленьким сином. Вона бореться за повернення свого полоненого батька Євгена Дудки.
Тетяна з сином
«Мій батько захищає країну з 2014 року. Службу ніс в «Азові» з початку його заснування. Але через хворобу бабусі, яка злягла з інсультом, він був змушений звільнитися».
Та коли почалася повномасштабна війна, Євген знову долучився до війська. Його донька каже, одразу вона не підтримала рішення батька.
«Я дуже боялася, тому що він нещодавно переніс операцію. Та й проблеми з серцем в нього. Батькові 58 років, і частину свого життя він вже віддав країні. Та я знала, що вчинити інакше він просто не міг. Мій батько — дуже світла й працьовита людина. Він нас прекрасно виховував. Завжди жив по-справедливому й живе так донині. Позивний в батька — «Винороб», бо в нього багато винограду, який він сам вирощував», — розповідає Тетяна.
Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, Євген разом із побратимами брав участь у запеклих боях за Маріуполь. Менше ніж за хвилину, як потрапити у полон, він зателефонував Тетяні й сказав: «Доню, не переживай, все буде добре. Чекайте додому. Скоріш за все нам буде наказ виходити».
Спочатку Євгена разом з іншими полоненими доставили до Оленівської колонії. Саме туди, де росіяни скоїли воєнний злочин.
«Там загинув наш односелець — дуже хороший друг батька — Сергій Павліченко. Він опинився в самому епіцентрі вибуху. А батько тоді отримав поранення. Я знаю, що він живий, бо після теракту зі мною зв’язувався один з окупантів і казав: «С вашим отцом всё хорошо». Потім у ворожих каналах я знаходила фото та відео батька. Наразі мені відомо, що він знаходиться десь у Курській області. І навіть у полоні він захищає наших хлопців, як і на війні захищав та рятував їх».
Зараз Тетяна не пропускає жодної акції в підтримку полонених. Каже, таким чином суспільство може нагадати про наших оборонців, привернути увагу всього світу й, можливо, тим самим прискорити обмін.
«Ми просто не дамо забути про них. Всі повинні пам'ятати про наших воїнів. Люди, які пішли нас захищати, не повинні перебувати у полоні та переживати нелюдські тортури».
До акції долучилися й британці
На мітинг зібралися не тільки родичі полонених, але й небайдужі активні містяни. Ба не тільки запоріжці, але й закордонні гості міста.
«Нас запросили волонтери, які постійно беруть участь у подібних акції. Разом зі мною прийшли моя донька зі своїм хлопцем з Англії — Леонардом. Вони долучаються до подібних заходів за кордоном. А коли приїжджають додому, завжди виходять, аби підтримати наших захисників», — каже Олена.
Олена. Уцасниця акції на підтримку військовополонених
Леонардо розповідає, в Британії всі знають про Україну й в переважній більшості місцеві намагаються підтримати і цивільних, і оборонців, і військовополонених.
Британець Леонардо з дівчиною із Запоріжжя
«Наша держава в цілому підтримує Україну, тому люди слідують за нею. Втім, навіть не зважаючи на погляди влади, англійці завжди будуть поруч із українцями. Наша країна відчуває несправедливість і спорідненість почуттів через Другу світову війну. Якби мої друзі змогли приїхати, то вони б теж були тут — на цій акції», — наголошує Леонардо.
Акція у Запоріжжі
Нагадаємо, за останніми даними, близько 8 тисяч українців зараз утримує росія у своїх катівнях. Останній обмін відбувся 17 липня. Тоді вдалося повернути 95 українських військовополонених.
Свої в Telegram 
