“Азовець” Руслан Сербов допомагатиме з реабілітацією воїнів у Сєвєродонецькій лікарні. Що відомо
Захисник Маріуполя Руслан "Давід" Сербов приєднався до команди Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні, яка вже понад два роки працює на Київщині у місті Українка. Він став заступником директора з питань фізичної та психологічної реабілітації військовослужбовців. Про це повідомили у медзакладі. Розповідаємо, що відомо про Руслана Сербова та чим він буде корисним на цій посаді.
Що сталося?
Днями під час робочої наради директор Сєвєродонецької міської багатопрофільної лікарні Ігор Панов офіційно представив Руслана Сербова своїм заступником з питань фізичної та психологічної реабілітації військовослужбовців.
Руслан став заступником директора
Руслан сам пройшов серйозні випробування, зокрема, важкі поранення та ампутацію під час оборони Маріуполя. Витримав російський полон. А після обміну став працювати з міжнародними партнерами щодо необхідності організації реабілітації в Україні. Гарантію підтримки Руслан отримав особисто від Бориса Джонсона.
«Я сам через це пройшов і знаю, як важлива підтримка. Хочу допомагати іншим ветеранам повернутися до життя», — зазначив Руслан Сербов.
Що відомо про Руслана Сербова?
Руслан Сербов з позивним «Давід» з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Після відбиття ворога з-під Києва, 4 квітня він з іншими бійцями добровільно полетів в оточений Маріуполь на «Азовсталь».
Руслан під час боїв за Маріуполь
В ніч з 15 на 16 травня під час виконання бойового завдання Руслан отримав важке поранення: ворожий снаряд від протитанкової керованої ракети влучив йому у ліву ногу.
«Почув різкий свист. Повертаю голову в бік і бачу, як снаряд влучає мені просто у ногу! Ніби гострою пилкою відрізає частину тіла, летить далі та врізається у залізний вагон… Удар був такої сили, що в мене навіть кишені повідривало на штанях. Відлетіли і мої турнікети…», — розповідав Руслан Сербов для Свої.
«Давід» після поранення у шпиталі на «Азовсталі»
У шпиталі на «Азовсталі» лікарям довелося ампутувати його травмовану кінцівку.
В середині травня, за наказом вищого військового керівництва, оборонці Маріуполя вийшли у полон. Руслан до 29 червня пробув у тимчасово окупованому Донецьку. Його обміняли одним з перших, як важкопораненого.
Після обміну на Руслана чекали численні операції на нозі, лікування, реабілітація і робота з психотерапевткою. Саме Світлана Ісаєнко стала його мотиватором й підштовхнула до написання книги.
Лікування після обміну
«Зі Світланою я працював, коли кілька місяців лежав у лікарні. Якби не ця людина, то я, можливо, і досі книгу б не написав. Коли приходив до Світлани на консультацію, вона кожного разу запитувала: «Коли книга?». І мені було незручно перед нею, тому і почав писати».
Так з’явилася книга, яка має символічну назву «Маріуполь. Книга хоробрих». У центрі сюжету — історія «Давіда», про бої та побут військових, про відважних побратимів і про героїв, які загинули.
Книга, яку написав Руслан
«Я себе героєм не вважаю. Герої — це ті люди, які були поруч зі мною і які загинули у боротьбі з ворогом. Вони йшли у бій заради нас із вами. І мені було за честь розділити з ними цю долю, але вийшло, як вийшло. Моя мета — розповідати про цих мужніх хлопців, які загинули, захищаючи Україну. Це наша історія, і її наші нащадки повинні знати. Сподіваюся, що через багато років цю книгу будуть читати і з шаною згадувати полеглих героїв».
У книзі є й авторські вірші, які Руслан присвятив захисникам міста Марії. А закінчується вона словами: «Я не герой, всі герої мертві, мені просто пощастило».
Свої в Telegram 
