Поїхати, аби зберегти життя. Чи все знають про евакуацію мешканці Покровська — опитування

Тетяна Павлівна, покровчанка:

— Інформації достатньо. Навіть більш, ніж достатньо. Всі повсюди кажуть: евакуюєтесь. Я не їду. У мене син. Розумієте, один син? Він працює. Поки він у місті, буду і я. Я його не брошу. А далі будемо їхати.

Дмитро, покровчанин:

— Інформації не просто багато, а забагато. Тільки маму відвів на евакуаційний пункт. Бачите, видали червону смужку. Біжу до себе додому за речами і зустрінемось з мамою вже на вокзалі. Куди поїдемо не скажу. Сядемо на потяг і все: до побачення, Покровськ.

Олег Олександрович, покровчанин:

— Інформації багато, всі прямо вмовляють, щоб ми виїжджали. Інформації вистачає, місць тільки по Україні для нас немає. Я спочатку евакуювався в Новомосковськ. По телефону сказали 4 000 за місяць. Приїхав — вже 5000. Батарей немає. Як я там буду зимувати? Ріелтору заплати вартість житла за місяць, власнику — за перший і останній. Повернувся. Розумію, що досить жити у Покровську: вікна вже втретє треба міняти. Як тут залишатися? І як кудись їхати? На нас, на таких бомжах, намагаються нажитися.

Микита, покровчанин:

— Інформації вдосталь. Поїдемо або в Дніпро, або далі. Мені 18 років. Я не працюю, я навчаюсь. В Дніпрі світло постійно вимикають. Короче, щось буде. Колись.

Едуард, покровчанин:

— Та всі кажуть про те, що треба їхати. Прямо постійно, прямо наполегливо. Звісно, страшно залишатися. Але і їхати страшно. Ось ви ж в місті? А мене запитуєте, коли я поїду. Поїду, але не зараз. Я вже все знаю — як їхати, куди везуть, але поки не хочу.

“Кожен забирає найцінніше — життя. Тут залишається горе”. Як евакуюється Покровськ

Евакуація з Донецької області. Куди звертатися та яка допомога надається переселенцям

Ранок починається з того, що люди вантажать речі і чутно звуки артилерії. Як живе зараз Покровськ