Коротко

Життя у Покровську на початку року і сьогодні. Які зміни найбільш відчутні для містян — опитування

10 вересня 2024 15:23

Покровськ щодня потерпає від обстрілів російської армії. Нині це місто — ціль росіян. І фронт від Покровська нині у восьми кілометрах, тож зараз сюди постійно прилітає. Нині з Покровська триває обов’язкова евакуація родин з дітьми. Бізнес зачиняється. Хоча сервіси у Покровську ще продовжують працювати, та місто порожніє і суттєво відрізняється від того, яким воно було ще кілька місяців тому. Журналісти Свої запитали містян, які зміни найбільш відчутні для них зараз у порівнянні з початком 2024 року.

Едуард, пенсіонер:

— Я тут прожив більше 55 років. Тут завжди було прекрасно жити. Життя у Покровську було і буде. Все треба пережити. Зараз місто без електрики та зв’язку. На початку року ми про це і не думали. У місті працювало все. Зараз теж працює, але тривожно. Вірю, що повернуть зв'язок та електрику. Зараз до будинку під’єднаю генератор, щоб мешканці водою зі свердловини запаслись. На початку року все в місті працювало нормально.

Юрій Іванович, пенсіонер:

— Мне 75 років, я нікуди не поїду, мене ніде ніхто не чекає. Жінка в мене хвора. Вже 10 років після інсульту. Зараз ми без зв’язку, електрики, води, але пообіцяли, що все відновлять. Прикро, що все так відбувається. На початку року все було інакше. Принаймні, ніхто не казав, що потрібно виїжджати і працювало все. Зараз сумно та прикро.

Віктор, пенсіонер:

— На початку року я не ремонтував своє житло, як роблю це сьогодні. Ввечері прилетіло і тепер лагоджу паркан, забиваю вікна. Але що з початку року, що зараз продовжую жити в Покровську. А далі будемо вирішувати, що робити.

Василь, двірник, 55 років:

— Для мене життя що на початку року, що зараз — поки спокійне. Я сам з Бахмута. Мешкаю в Покровську трохи більше року. Працюю двірником. Принципової різниці я, переселенець, саме для себе не відчув. Гучніше, тривожніше, але я і так не вдома. Буде гірше, прийдеться їхати далі. А я це вже відчував. Так що чи у січні, чи у вересні для мене однаково — життя не там, де хочу.

Світлана, спеціалістка Покровського УЗСН:

— Я ще працюю, але сумно та страшно. Треба їхати і я вже знаю куди, але поки ще більш-менш життя в Покровську схоже на нормальне, тому я і залишаюсь. Тим більше, що працюю в управлінні соціального захисту, допомагаю тим, хто живе гірше, ніж я. Головна відмінність у відчуттях на початку року і зараз: тоді я думала, що будемо жити в Покровську, зараз знаю, що навряд чи.

Останні хвилини у рідному місті. Що найцінніше беруть на згадку про життя з Покровська його жителі?