Від директора лікарні до командира медичної роти. Олексій Яковленко про свою нову місію та військо
У мирному житті Олексій Яковленко очолював Краматорську міську лікарню №3. А нещодавно, після закінчення контракту, вирішив стати на захист країни. Зараз він — командир медичної роти 18-ї Слов’янської бригади НГУ. Розповідаємо про його мотивацію, службу та підрозділ.
Не зміг залишатися у цивільному житті
З 2021 року Олексій Яковленко працював генеральним директором лікарні №3 у Краматорську. Це була найбільша лікарня Донеччині.
«Пройшов епідемію коронавірусу і, на жаль, застав початок великої війни з росією, коли керував цією лікарнею».
Олексій каже, поступово схилявся до думки, що після закінчення контракту з лікарнею долучиться до війська. Мовляв, в період, коли ворог наступає на Донеччині, а наші воїни б’ються за кожен клаптик землі, залишатися осторонь просто не міг. Хоча і мав такі можливості — його запрошували переїхати до Києва.
«Я багато спілкувався з військовими, багато говорив з ними. Рішення йти до війська назрівало давно. Я просто не міг більше лишатись у цивільному житті».
Олексій розповідає, рідних таке рішення трохи збентежило. Але після відвертої розмови ситуація з близькими прийшла у норму.
«Це вже четвертий крок у моєму житті, коли я починаю все спочатку. Колись я формував та відкривав приватні клініки, мав пряме відношення до відкриття Донецького обласного діагностичного центру у Слов’янську — від початку виділення землі до моменту, коли приїздив президент і тиснув за це руку. Але те, що в мене є зараз, взагалі не лякає. Це дуже цікава праця».
Про службу та задачі підрозділу
Вже два місяці Олексій служить у складі 18-ої Слов'янської бригади. Наразі підрозділ ще формується. При цьому, каже Олексій, найбільша проблема — підбір кадрів.
«Безумовно, ми постійно беремо когось, але моє бажання — якомога скоріше набрати медичних працівників: лікарів, медичних сестер».
Олексій наголошує, що у захисників є розуміння від керівництва всіх рівнів в комплектації та ремонтах приміщень. Тому проблем із постачанням і забезпеченням немає.
Задача підрозділу — забезпечити безперервну медичну допомогу, починаючи від евакуаційних пунктів.
«Тобто перший період — вивіз на броньованій машині поранених від ліній фронту до евакуаційних пунктів. Це задача батальйону тактичних груп медичних підрозділів. А далі ми приймаємо рішення щодо мінімізації наслідків поранень і пошкоджень наших воїнів».
Далі бійців лікують або у складі підрозділу Олексія, або, якщо сильне поранення, евакуюють до найближчих шпиталів.
Найбільша мрія — Перемога
Олексій ділиться, він, як і багато військових, інколи читають російські телеграм-канали. Каже, цікаво подивитися, що вони там пишуть.
«І от те, що я побачив декілька днів тому, просто взбісило мене. Військовий медик якоїсь кацапської частини розмірковував над тим, що вони будуть робити, коли переможуть Україну. Зокрема, з дітьми, величезними кладовищами, які в червоно-чорних стягах, з ветеранами. І там звучала нацистська риторика про те, кого будуть вивозити, кого — вбивати, кого зі своїх будуть заселяти на наших земля. Якщо ми не зробимо певні кроки, то маємо всі шанси повернути 20-30 роки».
І от саме для того, щоб цього не допустити, каже Олексій, він і пішов у військо.
«Те, що нам все переламало, має бути закінчено. І обов’язково тільки нашою перемогою. Ми все зробимо для цього».
Свої в Telegram 
