Мета, до якої йшла роками. Ніка Коржова з Соледару — наймолодша призерка Паралімпіади у Парижі
Загалом на цих змаганнях Донецьку область представляли 14 атлетів у 5 видах спорту — пара веслуванні академічному, пара велосипедному спорті, пара легкій атлетиці, пара пауерліфтингу та пара плаванні. З 82 медалей, які українська збірна виграла, 22 вибороли спортсмени і спортсменки з Донеччини — 5 золотих, 9 срібних та 8 бронзових нагород.
Трагедія, яка 15 років тому змінила життя
Вероніка Коржова народилася і до 14 років жила у селі Парасковіївка. Це за 10 кілометрів від знищеного росіянами міста Соледар, де в мирні часи видобували під землею сіль. 12 серпня 2009 року в родині Коржових трапилася трагедія.
Вероніка Коржова
“В цей день у бабусі по лінії батька був день народження. Рідні щось робили по господарству. Я весь час була поруч з мамою, вона на хвилину відвернулася, а я щезла. І тут чує, як гальмує потяг, вибігає з двору і бачить мене на рейках”.
Спочатку Сергій і Світлана повезли доньку до лікарні в Бахмут, там зробили першу операцію — ампутували обидві ноги. Після перевезли до Донецька. Там Ніка пролежала місяць. А коли їй виповнилося два роки, з батьками поїхала до Харкова на протезування.
Вероніка з татком
“Там майже одразу видали протези, і я почала з їхньої допомогою ходити. З роками звикла до протезів, могла навіть стрибати і бігати”.
Не роздумуючи, стрибнула без жилета в басейн
Ніка відвідувала дитячий садок, бо їй не вистачало спілкування з однолітками. Правда, тільки по пів дня. А коли їй виповнилося 6 років, дівчинка почала плавати.
“Все почалося з того, що хтось з рідних дізнався, що в спортивному комплексі об’єднання “Артемсіль” в Соледарі, де є сучасний басейн, вперше набирають групу дітей з інвалідністю. До того моменту там ніхто не працював з такими дітьми. Батьки одразу погодилися, бо я була активною дитиною, і мою енергію треба було кудись направити. І, як виявилося, плавання для цього підійшло ідеально”.
Вероніка Коржова
Під час першого відвідування басейну, як думали мама і тато Ніки, що воно ознайомче, дівчина одразу зняла протези і, не одягнувши жилет, без вагань стрибнула у воду.
Відтоді двічі на тиждень батьки возили Ніку з Парасковіївки в Соледар на тренування. Завдяки спорту дівчинка перестала хворіти на застуду. З’явилася впевненість у собі, а головне — тренерки Тетяна Морозова і Юлія Оболонка побачили в ній потенціал.
“Я вмію плавати усіма стилями, які тільки існують, і на всі дистанції, по яких проводяться змагання. Але 200 метрів комплекс — моя основна дистанція”.
Я з мамою поїхали майже одразу, батько з бабусею залишалися вдома до останнього
Коли почалася повномасштабна війна, Вероніка з тренеркою Тетяною Морозовою була на зборах у Кам’янському на Дніпропетровщині. Вони вирішили якомога швидше їхати додому, але дістатися до Соледару змогли лише через два тижні. За словами Вероніки, кілька разів намагалися виїхати, але на дорогах були довгі тягнучки.
Школа в Соледарі, в якій навчалася Вероніка. Її незадовго до вторгнення тільки відремонтували
“Приїхали в Соледар 7 березня. Я то вдома жила, то у бабусі. Її п’ятиповерхівка недалеко від нашого будинку. А коли лінія фронту почала стрімко до нас наближатися і вже стало чутно гучні вибухи, я вирішила, що треба їхати і рятуватися. Батько залишився слідкувати за господарством і за будинком. Тетяна Володимирівна порадила повертатися на базу в Кам’янське і переходити до іншого тренера. Разом з мамою 7 квітня ми були вже на місці. А батько з бабусею приїхали до нас 27 січня 2023 року. Залишалося зовсім трохи до того, як російські загарбники окупували і наше село, і Соледар. Батькові пощастило, бо виїхав він під час вибухів. Розповідав, що нашому сусіду осколком голову знесло…”
Тато не взяв документи і фотографії, проте вивіз всі мої нагороди
Рік родина учотирьох мешкала в орендованій квартирі у Кам'янському.
“На жаль, я майже нічого не взяла з дому, бо там залишався тато. І я думала, що він все потім привезе. Та коли батько виїжджав, звісно, було дуже "гаряче". Він навіть не всі документи взяв, проте привіз усі мої нагороди. Тобто він не взяв свої документи, він не взяв наш сімейний альбом, за що я на нього трохи образилась, бо там вся пам'ять, яка згоріла — мої дитячі світлини, сімейні, весілля батьків тощо. А нагороди всі забрав — кубки з медалями”.
Зараз подружжя Коржових живе у власному будинку, який придбали на Черкащині. А Вероніка і досі залишається в Кам’янському, де продовжує тренуватися.
Вероніка нині мотивована і наполегливо готується до нових змагань
“В українську пара збірну потрапила у травні 2023 року. На початку літа поїхала на міжнародні змагання, була серія турнірів. То була для мене перша кваліфікація. Після цього поїхала на чемпіонат світу, який з 31 липня по 6 серпня був у Манчестері. То був мій дебютний міжнародний турнір, де я виграла бронзу на дистанції 100 метрів на спині (клас S7). У грудні 2023 року підписала контракт і стала членом української пара збірної”.
На наступних Іграх зберу повний комплект медалей
На Паралімпіаду Вероніка Коржова відібралася за рейтингом.
“У квітні цього року на чемпіонаті Європи в Португалії переможці отримували ліцензії на Паралімпійські ігри. Я здобула шість медалей: два “золота”, три “срібла” і одну “бронзу”.
Вероніка на Паралімпіаді у Парижі
В Парижі спортсменка боролася в десятьох дисциплінах: в комплексі на 200 метрів і 100 метрів брасом посіла п’яте місце, а в змаганнях на 50 метрів батерфляєм і 100 та 400 метрів кролем не потрапила до фіналу.
5 вересня 2024 року Вероніка запам’ятає надовго — саме в цей день вона отримала свою першу паралімпійську нагороду — бронзову медаль.
Вероніка з іншими спортсменами і спортсменками, які того ж дня теж завоювали медалі
Разом з нею за нагороду в одній команді змагалися 37-річний Ярослав Семененко з Красногорівки та 36-річний Олександр Комаров з Маріуполя. До речі, для Ярослава це друга паралімпійська нагорода, а для Олександра — четверта загалом і друга в Парижі.
“Дуже задоволена своєю медаллю та перемогою нашої команди. У даному випадку ці медалі виборола вся наша команда, за що я кожному з учасників вдячна.
Паралімпійська нагорода — моя мрія, яка зародилася одразу, коли я почала займатися плаванням”.
У Кам’янському Вероніка Коржова щодня тренується під керівництвом заслужених тренерів України та заслужених працівників фізичної культури і спорту України Андрія та Світлани Казначеєвих — разом вони з квітня 2022 року. Вероніка навчається онлайн в 11 класі Соледарської загальноосвітньої школи №13.
“Зараз я мотивована на більші перемоги, тому щосили готуюся до наступної Паралімпіади, яка відбудеться у 2028 році в Лос-Анджелесі. Хочу в Америці здобути “срібло” та “золото”, щоб був повний комплект медалей”.
Свої в Telegram 
