Відірвані. Надія з Горлівки намагається не втратити зв’язок з батьками, попри різні погляди на війну
Надія все життя прожила у Горлівці, згодом вийшла заміж і переїхала до чоловіка у Макіївку. З початком збройної агресії росії проти України обидва міста окупували російські військові. Надія виїхала з Макіївки разом з родиною ще у 2014 році, вони не хотіли жити в окупації. Однак батьки жінки залишаються в окупованій росіянами Горлівці — тримаються за житло і лояльно ставляться до російського вторгнення в Україну.
Цей текст — частина спецпроєкту Свої “Відірвані. Історії родин, які розділила війна”. Кожна історія — про родинні зв’язки людей зі сходу, про те, як війна розірвала їх, а лінія зіткнення стала кордоном між людьми та поколіннями в сім’ях.
Не вірять, що росія вбиває цивільних в Україні
Надія каже, через різну політичну позицію спілкування з батьками з 2014 року було й залишається досить напруженим. Після повномасштабного вторгнення росії жінка більше місяця не спілкувалась з татом і мамою. Більш того, Надя має родичів в росії, які 24 лютого 2022 року написали їй і привітали з початком великої війни.
“Тітка в Красноярську мешкає. Вона написала мені й привітала, що нас скоро всіх “звільнять”. Сказала, що три дні. Потім зателефонувала мати з Горлівки й теж говорила про ці “три дні”. Мене "накрило" й більше місяця я з нею не спілкувалась”, — розповідає Надія.
Надія намагається не втратити зв'язок з батьками, хоча каже, це дуже складно
Жінка каже, мама не вірить, що українські міста обстрілюють росіяни. Вона може прийняти тільки факт, що б'ють, начебто, тільки по військових об'єктах. Про зруйновані житлові будинки й тисячі загиблих цивільних, в тому числі дітей, російська пропаганда не розповідає.
Безжальна пропаганда
До війни Надія працювала журналісткою, але потім місцеві ЗМІ стрімко почали закриватись. Вже на підконтрольній території України Надя вирішила відкрити власний бізнес — дитячий магазин.
“Нам вдалося продати квартиру в Макіївці, де ми жили з чоловіком, і фактично на ці гроші я відкрила магазин”.
Повертаючись до теми батьків, жінка впевнена, що “завдяки” російській пропаганді, що діє, як небезпечний вірус, вона більше ніколи не зможе достукатись до своїх батьків. І спілкування й надалі буде вимушеним. Хоча до війни, яка почалась ще у 2014, каже Надія, батькам досить добре жилось.
Родина Надії виїхала в липні 2014 спочатку в Полтаву, бо хотіли побачити центральну Україну. Чоловік ще пару разів повертався в Макіївку за речами.
Жінка періодично спілкується з колегою, який зараз в Горлівці пече хліб у місцевій церкві. Хоча насправді за професією оператор з великим досвідом роботи. Він розповідає про життя в Горлівці максимально об'єктивно.
Спілкуватися з батьками Надія, звісно ж, не перестала. Тільки вони продовжують спілкуватись з дочкою російськими наративами й наполягають на тому, що треба триматися за квартиру.
“Я просто їм сказала, що якщо щось з ними станеться, то я не зможу приїхати.
Ані я, ані старша сестра, яка виїхала з Бердянська, ми не зможемо до них приїхати”.
Особливо важко спілкуватись, підкреслює Надія, після масованих російських обстрілів. Коли гинуть люди.
Свої в Telegram 
