Іграшкам тут не місце: історія з КПВВ у Станиці Луганській

Публікуємо її фейсбук-допис про пенсіонера Олександра. Через урядову постанову №39 щодо переліку товарів, які можна перевозити через лінію розмежування, він не може привезти онуку на тимчасово окупованій території іграшку.

Наказ 39 | до сліз

Спробуйте дочитати це до кінця.

Олександру більше 65 років і сьогодні (6 серпня. – Свои) в Старобільську він купив своєму онуку на подарунок дитячий танк на пульті. Однак онук на тимчасово окупованій території, у Краснодоні (у рамках декомунізації місто перейменоване на Сорокине. – Свои). Я зустріла Олександа, коли він майже крізь сльози говорив з прикордонником, а потім пішов шукати, кому б подарувати іграшку на КПВВ «Станиця Луганська». Наздогнала його.

«Чорт мене дьорнув купити ту іграшку за 600 гривень, а міг би там купити за 800 рублів. Але хотів порадувати і приїхати не з пустими руками. От тепер ні подарунка, ні грошей».

У Олександра тремтять руки, можливо підвищився тиск. Тепер вже сльози на очах у мене, я йду до старшого фіскала. Він спокійно пояснює мені: «Наказ 39 не містить іграшок у переліку дозволених товарів, тому я не можу його пропустити. А ви дуже добра, просто тут мало буваєте. Тут от діти шести років сир на ту сторону переносять, але сир можна... Хочете відео покажу?»

«Не через хороше життя...», – відповідаю я.

У мене нічого не виходить. Я вимушена повернутися до Олександра і сказати, що він не може перевезти іграшку.

Якщо ви щось і знаєте про «лінію розмежування», то вона саме тут. Між дідом Сашком та його подарунком онуку. Ці вісім кілометрів від Станиці Луганської до початку окупованого Луганська здаються вічними і несправедливими. Це про «тут» і «там»

Якщо ми і хочемо показати розірвані зв’язки – то вони теж у цій історії, де дід Сашко з підконтрольної Україні території з жовто-блакитним прапором може привезти лише підвищений тиск, пусту сумку, розчарування і відсутність людського ставлення, бо Наказ 39. А накази, авжеж, треба виконувати.

Я обіцяю Сашку, що Порядок перетину обов’язково зміниться і скоро, а поки ми можемо зберегти іграшку в нашому офісі Восток SOS. Записую його номер, а він мій на листочку. Мовчки і довірливо віддає найцінніше, що є в його сумці. Я йду до машини і у мене по щоках сльози. Водію віддаю іграшку і встигаю сказати лише: «Я потім поясню».

До водія я повернусь через 1,5 години, ми за цей час встигнемо поспілкуватися на КПВВ з прикордонниками, з СЦКК та ДСНС, які зараз контролюють розмінування навколо зруйнованого мосту, побачимо за 30 метрів «бойовиків так званих «ЛНР» і в руках у мене буде... ще одна коробка з дитячою кухонькою. Її мені віддала Людмила, яка її везла для онучки в Луганськ, але ж Наказ 39. Ціна – 800 гривень. Я вже не плачу, дію за алгоритмом, записую її номер і даю свій. Знову обіцяю і вибачаюсь. Не за себе, за українську владу.

Ті самі іграшки з КПВВ у Станиці Луганській Фейсбук-сторінка Олександри Дворецької

Ми багато скаржимось на можливість «підтримки бойовиків», коли говоримо про пенсійні виплати для мешканців окупованих територій, але, чомусь робимо все, щоб люди везли на окуповану територію не наші товари, за які сплачено податки, які створюють робочі місця, а гроші. І ще, окрім грошей, везли трохи відчуття, що направду їх за людей ніхто не вважає.

Уже 10 раз ночевал возле КПВВ. Истории двух дончан о том, как это – оставаться на ночь в серой зоне

О дискриминации, смертях на КПВВ и пенсионном туризме - об этом работы Алевтины Кахидзе

***

Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у «Фейсбуці» і телеграм-канал «Свой в доску».