На протезі не можу воювати, а йти в ТЦК не хочу. Денис Савост’янов понад рік захищав Донеччину

Хоч і жили недалеко від фронту, та все ж мали плани — місто жило

До 2014 року, розповідає Денис, життя у Попасній було мирним і спокійним. Втім, місто не надто активно развивалось. Денис каже, попри обстріли й тимчасову окупацію у 2014, після місто почало розквітати й розвиватися. Так і було до початку повномасштабної війни.

“Ворога дуже швидко вигнали, й Попасну почали відбудовувати. Так, лінія фронту була близько, але дуже багато було зроблено до 2022-го — від парків і скверів, фонтанів до шкіл, садків, доріг тощо. Особисто по собі я можу сказати, що до періодичних обстрілів люди звикли, бо людина пристосовується до всього, якщо то некритично. З 2015-го люди почали повертатися в Попасну, і всі сподівалися на краще майбутнє”, — говорить Денис Савост'янов.

Денис Савост'яновАвтор: особистий архів

Чоловік каже, до великої війни були часті періоди затишшя — люди продовжували жити й будувати свої плани. За його особистими спостереженнями, більшість мешканців Попасної підтримувала Україну і була проти російської окупації. В цей період у місті влаштовували різні патріотичні свята та акції.

“Я пам'ятаю, як у нас на одній з вулиць на День Незалежності розгорнули один з найдовших прапорів України. Дуже багато людей приходили на державній свята, проявляючи патріотичні настрої. Я знаю, що й досі там живуть люди, які не змогли виїхати, і вони там страждають, бо їм не подобається жити “під росією”, — розповідає ветеран.

У 2021 році у День Незалежності у Попасній розгорнули 200-метровий прапор УкраїниАвтор: з відкритих джерел

Екстрений виїзд

Пригадуючи 2022 рік, Денис розповідає, що навколо Попасної обстріли посилились приблизно за пару тижнів до повномасштабного вторгнення. Почалися перебої з електро- та газопостачанням. Вже тоді попасняни розуміли, що починається більша війна.

Денис тоді працював на залізниці, й 24 лютого прийшов на роботу, як і його колеги. Однак залізничників відпустили додому зі словами: “Чекаємо подальших вказівок”. Працівники чекали тиждень, два, три — так і не вийшли на роботу, бо ворог почав активно бомбити Попасну.

“У 2022-му, коли росіяни почали тиснути й почались вуличні бої, стало зрозуміло, що час виїздити — чекати вже не було сенсу. Треба було берегти життя дітей — у мене дві доньки. Вони були дуже перелякані. Наше житло в Попасній повністю зруйноване. У нас була квартира трикімнатна, яка виходила на той бік, де була лінія фронту. У перші ж тижні в наш будинок прилетіло — квартира потрапила під удар”, — розповідає Денис.

Денис з доньками у ПопаснійАвтор: особистий архів

Більше немає і батьківського будинку. Зрозумівши, що ситуація геть відрізняється від подій 2014 року, Савост'янови вирішили, що час їхати. Зібрали найнеобхідніше, була середина березня, родина почала шукати як і куди евакуюватись.

“Під час одного з обстрілів я дістав поранення у плече. Не дуже критичне, та все ж. Життя дорожче, за всяке майно”.

Вивіз родину і пішов добровольцем

Спочатку родина виїхала до Бахмута, але й там швидко стало "гаряче". Тож Савост'янови поїхали до Полтави, де живуть і нині. Евакуювавши родину, чоловік пішов добровольцем у військо. Денис захищав країну понад рік на Донецькому напрямку. Дістав важке поранення, втративши праву ногу.

Денис хотів повернутися після реабілітації до війська, аби виконувати інші задачі, та працювати у ТЦК не захотівАвтор: особистий архів

“Після поранення я звільнився, бо немає можливості на протезі виконувати ті обов'язки, які раніше мені були під силу. Я ходив, хотів записатися знов у військо на іншу роботу, але мені поки тільки в ТЦК запропонували. Я відмовився. Вже придбали квартиру в Полтаві. Починаємо жити по-новому у новому місті, бо дітей треба "піднімати на ноги". Життя триває”, — ділиться Денис.

Денис говорить, що вірить у краще й чекає на нову роботу. Щодо майбутнього України, то налаштований оптимістично.

“Рано чи пізно всі війни завершуються, і ця теж закінчиться. Єдине, що шкода наших людських втрат… Наші хлопці вже втомились сильно. Я кожного дня з побратимами на зв'язку, всі хочуть додому. Багато людей поклали життя за країну. Але я вірю, що все буде добре”, — впевнений Денис Савост'янов.

Ми пройшли замінованим лісом і вціліли. Галина Шухова з Попасної живе у Норвегії і допомагає війську

26 місяців у неволі ми не будували плани, а мріяли. “Умпа” освідчився коханій одразу після полону

“Здали” за любов до України. Окупанти засудили на 11 років хірурга з Донецька Ігоря Назаренка