На протезі не можу воювати, а йти в ТЦК не хочу. Денис Савост’янов понад рік захищав Донеччину
Хоч і жили недалеко від фронту, та все ж мали плани — місто жило
До 2014 року, розповідає Денис, життя у Попасній було мирним і спокійним. Втім, місто не надто активно развивалось. Денис каже, попри обстріли й тимчасову окупацію у 2014, після місто почало розквітати й розвиватися. Так і було до початку повномасштабної війни.
“Ворога дуже швидко вигнали, й Попасну почали відбудовувати. Так, лінія фронту була близько, але дуже багато було зроблено до 2022-го — від парків і скверів, фонтанів до шкіл, садків, доріг тощо. Особисто по собі я можу сказати, що до періодичних обстрілів люди звикли, бо людина пристосовується до всього, якщо то некритично. З 2015-го люди почали повертатися в Попасну, і всі сподівалися на краще майбутнє”, — говорить Денис Савост'янов.
Денис Савост'янов
Чоловік каже, до великої війни були часті періоди затишшя — люди продовжували жити й будувати свої плани. За його особистими спостереженнями, більшість мешканців Попасної підтримувала Україну і була проти російської окупації. В цей період у місті влаштовували різні патріотичні свята та акції.
“Я пам'ятаю, як у нас на одній з вулиць на День Незалежності розгорнули один з найдовших прапорів України. Дуже багато людей приходили на державній свята, проявляючи патріотичні настрої. Я знаю, що й досі там живуть люди, які не змогли виїхати, і вони там страждають, бо їм не подобається жити “під росією”, — розповідає ветеран.
У 2021 році у День Незалежності у Попасній розгорнули 200-метровий прапор України
Екстрений виїзд
Пригадуючи 2022 рік, Денис розповідає, що навколо Попасної обстріли посилились приблизно за пару тижнів до повномасштабного вторгнення. Почалися перебої з електро- та газопостачанням. Вже тоді попасняни розуміли, що починається більша війна.
Денис тоді працював на залізниці, й 24 лютого прийшов на роботу, як і його колеги. Однак залізничників відпустили додому зі словами: “Чекаємо подальших вказівок”. Працівники чекали тиждень, два, три — так і не вийшли на роботу, бо ворог почав активно бомбити Попасну.
“У 2022-му, коли росіяни почали тиснути й почались вуличні бої, стало зрозуміло, що час виїздити — чекати вже не було сенсу. Треба було берегти життя дітей — у мене дві доньки. Вони були дуже перелякані. Наше житло в Попасній повністю зруйноване. У нас була квартира трикімнатна, яка виходила на той бік, де була лінія фронту. У перші ж тижні в наш будинок прилетіло — квартира потрапила під удар”, — розповідає Денис.
Денис з доньками у Попасній
Більше немає і батьківського будинку. Зрозумівши, що ситуація геть відрізняється від подій 2014 року, Савост'янови вирішили, що час їхати. Зібрали найнеобхідніше, була середина березня, родина почала шукати як і куди евакуюватись.
“Під час одного з обстрілів я дістав поранення у плече. Не дуже критичне, та все ж. Життя дорожче, за всяке майно”.
Вивіз родину і пішов добровольцем
Спочатку родина виїхала до Бахмута, але й там швидко стало "гаряче". Тож Савост'янови поїхали до Полтави, де живуть і нині. Евакуювавши родину, чоловік пішов добровольцем у військо. Денис захищав країну понад рік на Донецькому напрямку. Дістав важке поранення, втративши праву ногу.
Денис хотів повернутися після реабілітації до війська, аби виконувати інші задачі, та працювати у ТЦК не захотів
“Після поранення я звільнився, бо немає можливості на протезі виконувати ті обов'язки, які раніше мені були під силу. Я ходив, хотів записатися знов у військо на іншу роботу, але мені поки тільки в ТЦК запропонували. Я відмовився. Вже придбали квартиру в Полтаві. Починаємо жити по-новому у новому місті, бо дітей треба "піднімати на ноги". Життя триває”, — ділиться Денис.
Денис говорить, що вірить у краще й чекає на нову роботу. Щодо майбутнього України, то налаштований оптимістично.
“Рано чи пізно всі війни завершуються, і ця теж закінчиться. Єдине, що шкода наших людських втрат… Наші хлопці вже втомились сильно. Я кожного дня з побратимами на зв'язку, всі хочуть додому. Багато людей поклали життя за країну. Але я вірю, що все буде добре”, — впевнений Денис Савост'янов.
Свої в Telegram 
