Інна Колбасова з Маріуполя третій рік чекає з полону сина. Скрапбукінг допомагає майстрині жити далі
Свої поспілкувалися з Інною Колбасовою і дізналися про життя у Маріуполі до повномасштабної війни, творчість, яка раніше її надихала, а зараз підтримує і не дає опустити руки, і, звичайно, про сина Володимира, у якого свого часу був вибір — стати митцем чи військовим.
Все почалося з паперового торта
Інна каже, була творчою ще з дитинства. Одним з її захоплень було миловаріння. Вона дивилася відео на YouTube і читала статті, а паралельно замовляла все необхідне — розхідні матеріали, форми тощо. Але бажання займатися миловарінням зникло поки вона купила для цього все необхідне.
Інна Колбасова
“Потім спробувала плести гачком і спицями, шитти одяг, робити подарункові композиції з цукерок, але надовго мене не вистачило. Все змінилося у 2015 році. У племінника був день народження, і мені захотілося оригінально його привітати. Я побачила торт з паперу, він був розділений на шматочки, і в кожному з них був невеличкий подарунок або привітання. Саме з цього паперового тортику і почалось моє знайомство зі скрапбукінгом, яке досі мене не відпускає”.
Скрапбукінг — декоративне оформлення фотоальбомів. Походить від англійського scrap — шкрябати, відрізати, вирізати, та book — книга, дослівно можна перекласти — зберегти вирізки в книзі. Інна розповідає, головне призначення цього мистецтва — перетворити просту збірку фотографій в цікаву історію життя, розповідь події чи сімейних пригод. Крім фотографій у таких альбомах є якісь пам’ятні для людини речі, наприклад, газетні статті, листівки, квитки, малюнки, записи та інші дрібниці. Хоча зараз у техніці скрапбукінгу оформлюють не тільки сімейні фотоальбоми, а й книги, особисті щоденники, блокноти, листівки, подарункові коробки тощо. Це захоплення дозволяє перетворити звичайні побутові речі у витвори мистецтва або створити оригінальні подарунки.
Альбом для фотографій у виконанні Інни
“Кажуть, що французький письменник Жюль Верн був основоположником цього напряму, тобто він робив свої журнали та блокноти цікавими й незвичайними. Але відтоді все змінилося, і саме наш скрап на пострадянському просторі відрізняється від скрапбукінга, який роблять в Америці чи Європі. Тобто ми додали щось своє, адаптували. Якщо порівнювати скрап іноземних майстринь, то вони не зважають на практичність — якщо вони роблять блокнот, то там може бути декілька аркушів для запису, а решта для краси. То у нас роблять практичніші речі. Бо тут багато факторів, і ціна відіграє не останню роль”.
У Маріуполі мої роботи користувалися популярністю
Скрапбукінг має багато напрямів. Наприклад, кардмейкінг — це виготовлення листівок. Міксмедіа — техніка, завдяки якій створюються шедеври з використанням текстур та фарб. Альтерскрап — коли із вживаних речей роблять арт-об’єкт. Цифровий скрапбукінг — в цьому напрямі колажі та композиції робляться у цифровому форматі, а потім роздруковуються. Зараз у нас набуває популярності скрапджанк, тобто у виготовлені альбомів використовується те, що могло піти у смітник: квитанції, афіші, квитки, розірваний пакувальний папір тощо.
“Я довго займалася картонажем — виготовленням подарункових коробочок або скриньок для прикрас. Серед маріупольців мої роботи користувалися попитом, навіть була черга на виготовлення. Я працювала, наче на фабриці, але всі вироби були індивідуальні та унікальні. Потім стала виготовляти альбоми, фоторамки тощо”.
Аби почати займатися скрапбукінгом, потрібен папір, картон, лінійка, олівець, канцелярський ніж, клей. Це вже потім, якщо захопитися по-справжньому цим видом творчості, каже Інна, можна купити професійне обладнання: плоттер для вирізання деталей, спеціальні машинки, які за допомогою металевих форм вирізають з паперу, пластику та тканини силуети та різні дизайни. Біндер, різаки різних видів, дироколи, дошки для біговки. І майже все це Інна залишила в Маріуполі, бо під час евакуації з окупованого росіянами міста вона взяла тільки найнеобхідніше.
Мій син бачив свого сина тільки на фото
Її хобі підтримував син Володимир. Юнаком він писав чудові вірші і музику до них, грав на гітарі. Та щойно йому виповнилося 18 років, вирішив піти в армію. Це було у 2019-му. Володимир обрав професію військового кінолога, і після строкової служби навчався у кінологічному центрі у Львівській області. Після повернувся до Маріуполя, служив у військовій частині 3057, яка входить до 12-ї бригади оперативного призначення.
Син Інни - Володимир
“Син купив вівчарку, назвав Тор. Дресирував її. У вільний від служби час був зі своєю родиною”.
За місяць до вторгнення Володимир з дружиною Альоною дізналися, що стануть батьками. У квітні планували переїхати вже до власної, щойно купленої, квартири, а ще — запросити рідних і друзів на гендер-паті. Але стать дитини Володимир дізнався вже, коли був на оточеній росіянами "Азовсталі". Тоді він написав коханій: “Називай Ренатом”.
Володимир з дружиною Альоною
“Маріупольцям дні з 15 по 20 травня закарбувалися у пам’яті мертвою тишею. Всі, хто не знав новин, перелякалися. Погодьтеся, якщо перед тим майже три місяці були дуже гучні обстріли та авіанальоти, то, почувши тишу, людина відчуває дикий страх. Потім маріупольці стали переказувати одне одному новину про те, що наших почали виводити в полон. Через кілька днів, коли Альоні зрештою вдалося знайти місце в сусідньому районі, де було покриття мобільного зв'язку, вона отримала від Володимира смс, датовану 17 травня: “Нас виводять у полон. У мене все ок. Виїжджай на підконтрольну Україні територію. Сподіваюся, що скоро там побачимося”.
Володимир у Маріуполі
Ренату 7 вересня 2024 виповнилося два. Володимиру 3 грудня виповнилося 25, це третій його день народження у російському полоні. Альоні вдалося передати чоловіку у полон звістку, що у нього народився син, і навіть роздруковане фото Рената.
Альона і Ренат
“Я дуже рада, що у нас з Альоною такі чудові стосунки. Мені дуже хочеться її підтримати. Вона сильна дівчинка, якій випала така досить важка доля. У неї двоє дітей, і вона далеко від рідних і близьких, тому мені хочеться максимально допомагати, взяти частину обов'язків на себе. Ренат допомагає нам триматися разом у такий важкий для нас час, у ньому бачу риси свого сина. Іноді я навіть онука хочу назвати ім’ям сина”.
Творчість повернула до життя — Інна розвиває власний влог і запустила онлайн-проєкт
Інна щодня живе в очікуванні звістки про те, що син повернеться, як вони будуть його зустрічати — вона, Альона, дітки і Тор. Жінка каже, Тор у Маріуполі, ним опікуються добрі люди. Собаці теж довелося чимало пережити через війну — у розплідник на території військової частини влучив снаряд, багато собак загинуло. Але Тор вижив. Щойно Володимир повернеться з полону, собаку привезуть до Києва.
Інна на акції в підтримку військовополонених
“Творчість мене дуже рятує, це для мене справжня віддушина — під час роботи "виключаються" мізки, хоча б на трохи забуваєш про всі жахіття навколо, про ті знущання, які мій єдиний син вимушений терпіти у полоні. Саме ця механічна робота руками допомагає трохи розвантажити голову”.
Коли Інна поїхала з Маріуполя, крім речей, у валізу поклала ще матеріали для скрапбукінгу. Каже, взяла їх, щоб продати, бо не знала, як далі буде.
“І навіть коли дівчата з творчої спільноти стали пропонувати матеріали, я дякувала і відмовлялася. Не було бажання. А потім я випадково зайшла в спецмагазин, а вийшла звідти з усім необхідним для роботи. Потім і від дівчат стала приймати допомогу, і сама докуповувала все необхідне. З певністю можу сказати, що творчість повернула мене до життя”.
Інна Колбасова зробила панно “Азовсталь”, безліч альбомів та листівок для військовослужбовців, скриньки для зберігання пам'ятних речей.
Панно “Азовсталь”, яке зробила Інна
Влітку цього року майстриня почала активно вести власний YouTube. У своїх влогах Інна поєднує життя та творчість: розповідає про поточні проєкти, покупки для хобі, ділиться корисними порадами та творчими процесами.
“А ще з українками, які живуть у різних країнах світу, організували онлайн-проєкт із символічною назвою “Крила”. Нас у проєкті близько 40 майстринь. Ми разом створюємо джанкбуки — блокноти зі сміття. Зараз ми на фінішній прямій. Творчість об’єднує і допомагає триматися разом, навіть якщо ми одна від одної за сотні або тисячі кілометрів”.
Блокнот від майстрині з Маріуполя
Замовити подарунки у техніці скрапбукінг можна, написавши Інні Колбасовій у Facebook або Instagram.
Свої в Telegram 
