Фундамент майбутнього. Як Микита Горбатенко працює над відновленням країни та рідної Кремінної
19-річний активіст Микита Горбатенко координує кілька важливих напрямів громадської діяльності. Він очолює Молодіжну раду при Кремінській міській раді та працює заступником координатора в Луганській області у «Всеукраїнському молодіжному русі Let’s do it Ukraine». Микита допомагає переселенцям, організовує молодіжні ініціативи і мріє про відбудову рідної Кремінної. Свою історію він розповів для Сватове.City.
Залучення до змін
Зараз Микита живе в Умані, куди разом із родиною переїхав з Кремінної після початку повномасштабної війни. Проте навіть тут Микита не припинив своєї активної громадської діяльності.
Очолюючи Молодіжну раду при Кремінській міській військовій адміністрації, Микита координує численні проєкти, спрямовані на допомогу переселенцям, розвиток молоді та відбудову України. Також він співпрацює з громадською організацією «Всеукраїнський молодіжний рух Let’s do it Ukraine», де обіймає посаду заступника координатора в Луганській області.
Особливо важливим напрямком для нього є підтримка переселенців із Кремінської громади, які оселилися у Черкаській області. Для них Микита організовує численні заходи. Одним із ключових досягнень є створення Молодіжного простору «Твоя територія», який надає можливість молоді взаємодіяти, навчатися та реалізовувати свої ідеї.
Учасники проєкту «Діалоги перемоги»
«Організували понад 10 заходів для молоді-ВПО з Луганщини по всій Україні. Залучили понад 1600 молодих людей до наших активностей офлайн. А завдяки нашим офіційним сторінкам у соцмережах охопили понад 8,5 тисяч осіб. Долучилися до консультативно-дорадчих органів на регіональному та національному рівнях, зокрема при Міністерстві економіки України та Луганській обласній молодіжній раді».
Крім того, Микита — одим із ініціаторів програми стажувань у Кремінській МВА. Каже, зараз у різних структурних підрозділах стажуються 10 людей.
Його діяльність не обмежується лише локальними ініціативами: разом із командою Микита долучився до розробки пропозицій для національного та міжнародного рівнів, зокрема щодо відбудови України.
У 2024 році їхня діяльність була визнана на національному рівні — Молодіжна рада увійшла до десятки найкращих практик молодіжної роботи в Україні.
Цьогорічна нагорода
«Ці досягнення — не лише моя робота, а результат титанічної командної роботи з молоддю, волонтерами, працівниками Кремінської МВА та всіма, хто підтримував нас. Разом ми показали, що навіть у найскладніші часи можна змінювати світ на краще».
Початок війни та евакуація
Микита розповідає, ще у 2014 році він вперше зіткнувся з реаліями війни.
«Я, як людина, що здатна аналізувати, розумів, що повномасштабне вторгнення росії — лише продовження агресії. Так, був страх, але бажання сховатися не виникало. Навпаки — я вирішив залишатися там, де можу бути корисним, і продовжувати допомагати».
Початок повномасштабної війни Микита зустрів у бабусі. Одразу пішов додому, аби зібрати речі.
А вже наступного дня, 25 лютого, команда громадської організації «Чарівний Пендель», яку очолював Микита, розпочала активну волонтерську діяльність.
«Ми розносили продукти, збирали одяг, забезпечували медикаментами та розвантажували гуманітарну допомогу. У цій справі мене підтримали переважно молоді люди, багатьом із яких ще не було 18 років. Вони показали справжню силу духу та готовність допомагати».
Молодь у Кремінній розносить гуманітарну допомогу
Микита згадує, звуки вибухів у місті ставали дедалі гучнішими, російська армія продовжувала гатити по місту.
«У Кремінній люди настільки звикли до вибухів, що часто не ховалися в укриття, а пересиджували атаки вдома, навіть коли снаряди літали зовсім поруч. Унікальна особливість Кремінної — її лісовий масив — лише підсилювала звуки вибухів».
Коли ситуація стала ще важчою, 2 квітня 2022 року Микита з родиною поїхали з Кремінної.
«Дорогою бачили зруйновані автомобілі, які люди просто кинули, намагаючись врятуватися. На трасі були затори — тисячі людей залишали свої домівки».
Микита каже, до початку повномасштабного вторгнення у Кремінній проживало понад 23 тисячі людей. Але війна змусила близько 18 тисяч покинути місто.
«Наша родина переїхала до Умані на Черкащині. Ми оселилися в гуртожитку разом із ще близько 70 переселенцями з Кремінної. Попри шок і втому, ми не дозволили собі опустити руки».
Однією з перших ініціатив стало прибирання національного дендропарку «Софіївка».
«До нас звернувся директор парку з проханням допомогти навести лад у парку. Ми швидко організувалися — зібралося 25 людей, серед яких були мої друзі і знайомі. Ми разом взялися за роботу, наводячи порядок у парку, який є гордістю Умані й всього регіону. Ця акція стала для нас не лише можливістю віддячити новій громаді, а й першим кроком до відновлення нормального життя».
Микита продовжує навчатися — у Харківському національному університеті «ХАІ» за спеціальністю публічне управління та адміністрування, а також у Кремінському медколеджі, де навчається на лікувальній справі.
«Навчання для мене — це не лише шлях до професійного зростання, а й спосіб здобути знання, які допоможуть зробити більше для людей і моєї країни».
Мрії про відбудову
Попри всі труднощі, Микита вірить у майбутнє рідної Кремінної і Луганщини.
«Я часто стикаюся зі стереотипом, що молодь після деокупації не повернеться на Донбас, зокрема на Луганщину. Але я впевнений, що це твердження лише частково відповідає дійсності. Молодь готова повернутися, якщо ми створимо для цього належні умови».
Микита Горбатенко
У своїх мріях Микита бачить Кремінну процвітаючим містом із розвиненою інфраструктурою та можливостями для молоді.
«У моєму баченні перші кроки після деокупації — це відновлення критичної інфраструктури та освітніх закладів. Освіта — це фундамент майбутнього».
Важливим завданням він також вважає створення культурного центру з молодіжною складовою, який стане місцем для навчання, зустрічей і розвитку нової генерації.
«Особисто я бачу своє майбутнє на Луганщині, у Кремінній. Мрію створювати можливості для розвитку молоді та відбудови рідного краю. Мене надихає, що поруч зі мною команда неймовірних, ініціативних людей. Ми хочемо розвивати якісну молодіжну політику в нашій громаді. Але зараз наше головне завдання — дочекатися деокупації».
Свої в Telegram 
