Ліна Філоненко з Торецька створила простір психологічної підтримки. Там допомагає дітям-переселенцям
Ліна Філоненко — вихователька, яка присвятила 42 роки свого життя роботі з дітьми. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну вона з чоловіком Миколою переїхала до Вінниці. У новому місті довелося зіткнутися з багатьма викликами. Проте родина не здалася. Микола знайшов себе у громадському секторі, допомагає цивільним і військовим. А Ліна створила простір психологічної підтримки для дітей, які пережили жахи війни. Свою історію вона розповіла для Торецьк.City.
Нове покликання
Після переїзду до Вінниці Ліна спочатку почувалася розгубленою.
«Я сиділа на чужому металевому ліжку і не розуміла, як жити далі — без минулого, без майбутнього. Через вік не могла влаштуватися навіть прибиральницею».
ЛІна з чоловіком і тваринами жили у гуртожитку, і намагалися знайти вихід, аби налагодити своє життя у іншому місті. Родину підтримала місцева громада, забезпечивши постільною білизною та їжею, але цього було недостатньо, щоб повернутися до нормального та звичного життя.
Поворотним моментом стало знайомство з проєктом психосоціальної підтримки для дітей-переселенців. Ліна показала керівництву відеозаписи своїх занять з дошкільнятами з попередньої роботи, і її взяли.
«Ми створили «Дитячий простір», де я працювала з дошкільнятами, які не могли потрапити в садочки. Багато дітей були травмовані — не вміли посміхатися, ховалися під столом, деякі перестали говорити. Але поступово вони "відтавали", починали гратися і спілкуватися».
Зараз Ліна є членкинею правління громадської організації «Центр сприяння розвитку родинної активності «Легко.Спейс». І з 1 грудня 2024 року разом з благодійним фондом «Посмішка UA» вона облаштовує місця компактного поселення для переселенців.
«Я знайшла нове покликання — допомагати іншим переселенцям адаптуватися на новому місці».
Її чоловік, Микола, також знайшов себе у новій діяльності. Спочатку він працював в організації «Проліска» й розвозив допомогу по громадах.
Микола видає гуманітарну допомогу
А зараз — в організації, де роблять спорядження та маскувальні сітки для військових.
Улюблена робота і втрачений дім
У рідному Торецьку Ліна працювала вихователькою в дитячому садку, була вихователем-методистом.
Ліна на новорічні свята в Торецьку у 2016 році
«Я випустила не одне покоління малечі. Мене знали і поважали багато людей у місті, там я почувалася дуже комфортно».
Ліна з чоловіком вже планували насолоджуватися заслуженим відпочинком. Бо діти виросли, тож Філоненки вирішили, що час пожити для себе. Але повномасштабна війна завадила і змусила залишити рідний дім.
Ліна з чоловіком Миколою
«Ми виїжджали восьмого квітня з двома сумками — одна для речей, у іншій клітка з папугою. Ще взяли двох собак. Більше перевізник не дозволив».
Спочатку Філоненкам здавалося, що вони поїхали тимчасово, на декілька місяців, тому не взяли із собою жодної фотографії чи інших пам'ятних речей. А пізніше дізналися, що їхня квартира на восьмому поверсі зруйнована — ракета влучила у дах дев'ятиповерхівки.
Зруйнована багатоповерхівка, де мешкала родина
Ліна говорить, що в Торецьк вона повернеться лише для того, щоб знайти сімейні фотографії та могили батьків.
«Війна забрала всі наші спогади. Більше нічого мене там не тримає».
Свої в Telegram 
