Ліка Бут зі Слов’янська працює у Центрі реабілітації рукокрилих. Її підопічні — червонокнижні кажани
Про центр дізналася від знайомої і вже три роки тут
Український центр реабілітації рукокрилих — громадська ініціатива, що об’єднує професійних біологів, волонтерів і ветеринарів по всій території України, аби допомагати лікувати та реабілітувати рукокрилих, які опинилися у критичних умовах — травмовані, виснажені, знайдені поза природним середовищем або під час екологічних катастроф.
Анжеліка Бут вже три роки доглядає за червонокнижними кажанами
“Я сюди потрапила з першого курсу, у листопаді 2021 року. Дівчина, з якою я працюю, теж студентка Харківського національного педуніверситету. Це вона розповіла мені про центр. А ще, що там можна подивитися на кажанів, приходити й допомагати в якості волонтерки. Мене це зацікавило, і впродовж чотирьох місяців я відвідувала центр. Познайомилася з командою, дізналася багато про кажанів, побачила, як їх рятують і реабілітують”.
Раніше вірила у стереотипи про кажанів
Ліка каже, раніше мало знала про рукокрилих і, як більшість українців, мала стереотипи щодо цих ссавців. Наприклад, що кажани є переносниками сказу.
“Першого кажана я побачила у під'їзді свого будинку у Слов’янську. Він висів на вікні. Я тоді була з мамою, і вона сказала, щоб я його не чіпала, бо вони хворіють на сказ. І я вірила в це роками, аж допоки не потрапила в харківський центр”.
Кажани — не гризуни, а окремий ряд ссавців , вони не переносять “зарази” і не несуть прямої загрози людині. Проте вони можуть боляче кусатися в цілях самозахисту. На жаль, через недостатню вивченість цієї групи тварин санітарні та епідеміологічні служби значно перебільшують роль рукокрилих у циркуляції сказу. На відміну від гризунів, кажани не чіпають жодних запасів продовольства.
Кажани не становлять небезпеки для людей
"У рукокрилих є паразити, але вони специфічні і живуть лише на кажанах. Їх часто можна побачити навіть неозброєним оком у хутрі тварини. Для людини ці паразити не становлять небезпеки. Навіть навпаки — людина може нести небезпеку для кажана, наприклад, коли бере тварину немитими руками після поїздки у громадському транспорті".
Пів року Ліка в Центрі реабілітації рукокрилих проходила стажування. Вчилась визначати вік та стать кажанів, розпізнавати травми, годувати їх і вести просвітницьку роботу з людьми тощо.
“А потім працювала в кол-центрі: приймала дзвінки, допомагала людям інформаційно, наприклад, які їхні подальші дії, якщо вони знайшли кажана в іншому місці. Зв’язувала їх з волонтерами нашого центру, а вони вже виїжджали, щоб забрати тварин. Згодом я стала годувати кажанів, обробляти їхні поранення”.
Улюблениця — кажанка Дафна без кігтів
Нині у центрі перебувають близько 50 кажанів п'ятьох видів — вони тут на пожиттєвій реабілітації через травми, що не дозволяють їх випустити на волю.
“Вони просто не зможуть існувати поза нашим центром. Або є такі кажани, які не можуть літати, бо немає частини крила чи пальців, або були відкриті переломи і вони неправильно зрослися. І тому ми за ними доглядаємо та годуємо, даємо все, що їм потрібно, якби вони жили в дикій природі”.
Так годують кажанів
Серед постійних мешканців центру — кажанка Дафна. Вона улюблениця Анжеліки. У центр вона потрапила в листопаді 2023 року. Тоді волонтери забирали колонію кажанів, це від 10 кажанів і більше, з Харківського національного університету імені Каразіна.
“У неї були травмовані лапки і на них зовсім немає кігтів. А вони рукокрилим потрібні, щоб чіплятися і висіти вниз головою. І тому Дафна залишилась з нами. Згодом вона народила двох малюків, яких ми випустили на волю”.
Як рятували сотні кажанів з Полтави
У розмові Ліка згадала історію, коли у січні минулого року в квартирі, в якій демонтували балкон, чоловіки з восьмого поверху викинули кажанів. Їх було півтори тисячі. Це руді вечорниці — наймасовіший вид кажанів, який зимує в Україні.
“Під час ремонту балкону в одній з багатоповерхівок у Полтаві знайшли колонію кажанів. Про те, що тварин просто поскладали у будівельні мішки та винесли на вулицю, а частина падала з балкону, нам повідомили небайдужі люди, які зателефонували в центр. На жаль, 500 з них загинули на місці, до нас доправили тих, хто зміг вижити. З них понад пів сотні були з травмами”.
Частина кажанів у Полтаві загинула
На зимівлю кажанів перевезли до Харкова, тут їх лікували та відгодовували.
“Наших підопічних зберігаємо у бавовняних мішечках, які підвішені на гачках або мотузках. У кожному мішечку ми можемо зберігати від 5 до 15 кажанів”.
В таких мішечках живуть кажани в Центрі реабілітації рукокрилих
Краща їжа для рукокрилих — личинки жуків борошняного хрущака і зофобаса, а також таргани та цвіркуни.
“Хворих кажанів тримаємо у клітках та фаунанаріумах, де для них є будиночки. Ці кажани за час перебування у нас навчились їсти самостійно, тому ми їм просто кладемо корм і щодня оглядаємо”.
А у квітні, тобто через три місяці, врятованих рукокрилих випустили в полтавському дендропарку — в їхнє природнє середовище і саме той період року, коли кажани зможуть добувати свою їжу.
Не такі вже й страшні, як про них складають легенди
Анжеліка Бут каже, переважно її оточення — це люди, які працюють з нею. Але є невеликий відсоток тих, хто, дізнавшись, де вона працює, одразу каже шаблонні фрази: “А ти їх не боїшся? Адже вони такі страшні й до того ж смокчуть кров”.
Анжеліка дбає про кажанів із задоволенням
“Насправді трохи кумедно щоразу це чути, але потім я їм все пояснюю. Запрошую відвідати наш центр, щоб переконатися, що кажани не такі вже й страшні, як про них складають легенди”.
Рукокрилі — найслабше досліджена група ссавців України. Всі 28 видів кажанів нашої країни занесені до Червоної книги України. Ці тварини не здатні будувати жодних сховищ самостійно, натомість вони використовують те, що дає їм природа. Харків, та й інші міста з його багатоповерховими будівлями, приваблюють кажанів, чисельність яких щорічно зростає. Причина цього проста — тріщини у стінах високих будівель нагадують кажанам печери у скелястих урвищах, в яких вони споконвічно зимували.
Анжеліка перевіряє скільки кажанів сховались у дереві
"Самі кажани, керуючись інстинктами, не спроможні передбачити всі загрози, які для них є у містах. Під час осінньої міграції дуже багато кажанів залітають у відчинені вікна будинків, шукаючи тимчасового прихистку, наприклад, у будівлі Харківського університету, де була знайдена Дафна. Сотні тварин потрапляють у простір між віконними рамами та гинуть, якщо їх вчасно не дістати. Під час зимових відлиг частина тварин прокидається та змінює сховки, тому нерідко їх знаходять і всередині приміщень. За умов високих температур і зневоднення тварини швидко втрачають свої жирові запаси і гинуть".
Що робити, якщо кажани залетіли до вас у помешкання:
- не панікуйте та не лякайтесь, вони вам не нашкодять;
- у жодному разі не намагайтеся збити тварину в польоті;
- вимкніть світло, відчиніть вікно та ганчіркою направте політ кажанів у бік вікна;
- якщо не вдається — дочекайтесь, поки тварина заспокоїться та зупинить політ. Вдягніть рукавиці або візьміть ганчірку із цупкої тканини та обережно зберіть кажанів до картонної коробки;
- випустіть тварину із коробки на вулиці з настанням темряви.
Якщо ж ви боїтеся нашкодити тваринам, то зверніться до спеціалістів Українського центру реабілітації рукокрилих або подивіться відео, аби розуміти, як самостійно допомогти тварині.
Свої в Telegram 
